С 90-летним ЮБИЛЕЕМ ВОСР, товарищи!

Відповідь: С 90-летним ЮБИЛЕЕМ ВОСР, товарищи!

.....Справжня вакханалія у Зимовому палаці почалася наступного дня зранку. У зали посунув натовп мародерів. Американський письменник, автор книги “Десять днів, що вразили світ”, Джон Рід бачив на власні очі, як цивільні люди, солдати і матроси вирізали шкіряну обшивку диванів, щоб мати шкіру на куртки і чоботи… Колишній поручик юнкерської школи Олександр Синьогуб згадував, що солдати багнетами протикали картини, особливо ті, де були зображені жінки. До їхніх грудей приліплювали недопалки… Спальня імператриці була уся залита сечею. Деякі матроси наповнювали старовинні вази своїми фекаліями, хоча каналізація у Палаці працювала справно… Та найбільшою небезпекою для революційного командуванням стало пограбування винних погребів палацу. Марочне вино лилося рікою. Розігнати п’яний натовп змогли лише кулеметні черги. Багато вина вилили у Неву… Тоді революційний натовп ще не знав, яким гірким буде похмілля…

http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=60471

 

Відповідь: С 90-летним ЮБИЛЕЕМ ВОСР, товарищи!

Та Полковника цьому 5 років навчали - "напівправда" - улюблений прийомчик ком-агітаторів.
А який би редактор Останкіно вийшов би з Полковника !

 

Відповідь: С 90-летним ЮБИЛЕЕМ ВОСР, товарищи!

Все це стосується Московії,але ж ми живем в Україні.Якось не хочеться чути про святкування жовтневого перевороту в Росії,про катів України.Тре перегорнути сторінку історії і все...

 

Відповідь: С 90-летним ЮБИЛЕЕМ ВОСР, товарищи!

А ... поностальгувати ....

Ось про таких "ностальгістів" 22 сторіччя написав у своїй фантастичній повісті "Лачуга Должника" Вадим Шефнер.
В кого вистачить терпіння - почитайте уривок:

Как известно, движение хоббистов-ностальгистов за последние два десятилетия получило на нашей планете не то чтобы очень широкое, но все же заметное распространение. Эти люди (самых различных профессий) считают наш XXII век слишком прагматичным, благополучным и малоромантичным и потому "самоприкрепляются" к какому-либо из минувших столетий. К сожалению, представления их о минувших веках базируются обычно на поверхностных сведениях(. . .)

Ностальгисты очень падки на аксессуары, любят всевозможные имитации под "избранный" ими век (. . .)
Кроме того, они часто листают старинные словари, выискивая там вышедшие из употребления слова, чтобы щегольнуть ими в разговоре.
Один из моих школьных товарищей, по хобби - ностальгист XX века, иногда приглашает Марину и меня в гости.
На кривом самодельном комоде с резьбой, зображающей первый полет на Марс, стоят одиннадцать гипсовых слонов и клетка с макетом канарейки - неизменная (по убеждению моего товарища) принадлежность великосветских салонов начала XX века.
. . . торжественно откупоривается бутылка условной водки. Гости-ностальгисты и хозяева ведут за столом изысканную беседу в духе старинной вежливости.
. . .в перерыве между плясками поют старинные фольклорные песни: "В лесу родилась елочка", "Шумела мышь"...

- Тебе не кажется, что в каюте пахнет как-то странно?-тихо спросила меня жена.-У меня даже возникло подозрение, что товарищ твой пьет не условную, а безусловную водку...
- Этого я за ним не замечал,- ответил я.- Но сегодня особый день, а
Павел, как я тебе уже говорил, убежденный ностальгист, причем, он самоприкреплен к двадцатому веку. Учти, что в те времена люди при особых обстоятельствах употребляли иногда безусловные спиртные напитки.

 

Да, Вы живете в Украине.
Но многие из вас были КОМСОМОЛЬЦАМИ!
Товарищи, давайте достойно отметим 90-летие ВЛКСМ!!!!!


29 октября отмечается 90 лет со дня рождения Российского Коммунистического Союза Молодёжи. Комсомол родился как глубоко идейная организация, чьей задачей, по образному выражению Владимир Ильича Ленина являлось объединение молодёжи, готовой «учиться коммунизму».



И комсомол первых лет Советской власти, времён Великой Отечественной войны, освоения целины и покорения Сибири на все 100% соответствовал своему коммунистическому названию. Собирательный образ комсомольцев замечательно отображён в кинофильме «Добровольцы».

«… Сквозь огонь мы пройдём, если нужно, только так можно счастье найти». Комсомольцы не только так пели, но так мыслили, так поступали: шли в огонь и воду. Ленинский комсомол в народной памяти ассоциируется с именами реальных героев Виталия Бонивура и литературного Павки Корчагина, героями Великой Отечественной Зоей Космодемьянской, Ульяной Громовой, Александром Матросовым, Олегом Кошевым, первыми Героями Советского Союза в дни войны – летчиками-комсомольцами Степаном Здоровцевым, Петром Харитоновым и Михаилом Жуковым, героями целины, Магнитки, Заполярья.

«Как учить коммунизму молодёжь, в чём должна состоять особенность наших приёмов?» - задавал вопрос В.И. Ленин на III Российском съезде комсомола. И отвечал, советуясь с делегатами: основываясь «…прежде всего на вопросе о коммунистической морали …

Но существует ли коммунистическая мораль? Существует ли коммунистическая нравственность? Конечно, да. Часто представляют дело таким образом, что у нас нет своей морали, и очень часто буржуазия обвиняет нас в том, что мы, коммунисты, отрицаем всякую мораль. Это – способ подменять понятия, бросать песок в глаза рабочим и крестьянам.

В каком смысле отрицаем мы мораль, отрицаем нравственность?

В том смысле, в каком проповедовала её буржуазия, которая выводила эту нравственность из велений Бога. Мы на этот счёт, конечно, говорим, что в Бога не верим, и очень хорошо знаем, что от имени Бога говорило духовенство, говорили помещики, говорила буржуазия, чтобы проводить свои эксплуататорское интересы.

… Такую нравственность, взятую из не человеческого, не классового понятия мы отрицаем. Мы говорим, что это обман, что это надувательство и забивание умов рабочих и крестьян в интересах помещиков и капиталистов.

Мы говорим, что наша нравственность подчинена вполне интересам классовой борьбы пролетариата. Наша нравственность выводится из интересов классовой борьбы пролетариата.

Старое общество было основано на угнетении помещиками и капиталистами всех рабочих и крестьян. Нам нужно было это разрушить, надо было их скинуть, но для этого надо создать объединение. Боженька такого объединения не создаст.

Такое объединение могли дать только фабрики, заводы, только пролетариат, обученный, пробуждённый от старой спячки …

Только этот класс может помочь трудящимся массам объединиться, сплотиться и окончательно отстоять, окончательно закрепить коммунистическое общество, …

Вот почему мы говорим: для нас нравственность, взятая вне человеческого общества, не существует; это обман. Для нас нравственность подчинена интересам классовой борьбы пролетариата.

… Коммунистическая нравственность – это та, которая служит этой борьбе, которая объединяет трудящихся против всякой эксплуатации, против всякой мелкой собственности, ибо мелкая собственность даёт в руки одного лица то, что создано трудом всего общества».

Вот этих последних предупредительных слов В.И. Ленина явно не учли последующие поколения советских комсомольцев. Они знали ленинскую формулу, что «… коммунист – слово латинское, коммунис – значит общий. Коммунистическое общество – значит всё общее: земля, фабрики, общий труд, - вот что такое коммунизм». Но всё больше отходили от понимания, что движение к коммунизму – это борьба. Всё больше борьба осуществлялась лишь на словах и в бумагах, а в делах – всё больше прорастали болтуны, хвастуны, приспособленцы и потребленцы.

Получить то, о чём Владимир Ильич Ленин предупреждал словами: «Если бы только изучение коммунизма заключалось в усвоении того, что изложено в коммунистических трудах, книжках и брошюрах, то тогда слишком легко мы могли бы получить коммунистических начётчиков или хвастунов, а это – сплошь и рядом приносило бы нам вред и ущерб …»

Со временем в комсомоле, впрочем, как и в партии, происходил всё больший разрыв между формой организации и содержанием. Организационные формы: съезды, рапорты, номенклатурное продвижение - приобретали всё большее значение, всё меньше оставалось коммунистического содержания, той самой сути, которая предполагала усвоение всех знаний, накопленных человечеством, и умение на основе этих знаний превратить коммунизм из готовых заученных формул, советов, рецептов, предписаний, программ в то живое, что объединяет нашу непосредственную работу, превратить коммунизм в руководство для практической работы.

Особо заметим, что речь шла о работе в условиях продолжающейся классовой борьбы в особых формах.

Нацеленность на классовую борьбу постепенно была подменена мирным сосуществованием систем в области идеологии, то есть там, где не бывает и не может быть компромиссов. Таким образом, уже не ленинский и не коммунистический союз воспитал тех деятелей, которые готовили контрреволюционный переворот 1991 – 1993 годов, которые в своё комсомольское время звали молодёжь в светлое коммунистическое завтра, а сегодня успешно вписались в капиталистическое бытие. И они опять с комсомольским задором обосновывают прогрессивность теперь уже этого строя. Можно назвать имена таких маяков капиталистического строительства как:

- последний Первый секретарь ЦК ВЛКСМ (1990 – 1991 годы) Володя Зюкин, ставший главой брокерской компании ООО «Крэйтон Капитал» (1998) и президентом ООО «Пилот Менеджмент» (2003);

- Первый секретарь ЦК ВЛКСМ в 1982 – 1986 годах Виктор Мишин, который вошёл затем в ближайшее окружение Юрия Лужкова и занимал немалый аппаратный пост в движении «Отечество». Председатель Координационного совета Общероссийского общественного движения «Мое Отечество»; был членом Общественной палаты РФ (2006-2008); в 1991-1994 - заместитель генерального директора корпорации «Экопром»; в 1994-1995 - генеральный директор совместного предприятия «Олимпийская лотерея»; 1995-1996 - вице-президент фонда «Реформа»; был председателем Правления Коммерческого банка «Крокус-банк»; член Правления, член Совета Попечителей Московского Английского клуба; член Президиума Независимой Организации «Гражданское общество». В 1990-1991 годах в должности заместителя Управляющего делами ЦК КПСС занимался по существу свертыванием аппарата партии на Старой площади;

- Миша Ходорковский – зам. секретаря Фрунзенского райкома МГК ВЛКСМ - сегодня опальный, но всё же олигарх;

- Люда Швецова – секретарь ЦК ВЛКСМ и Иосиф Орджоникидзе – Первый секретарь ЦК ЛКСМ Грузии – ныне являющиеся заместителями лучшего мэра России Юрия Лужкова;

- Серёжа Кириенко – второй секретарь Нижегородского обкома ВЛКСМ и Валя Матвиенко – секретарь Ленинградского обкома ВЛКСМ – ныне работающие руководителем «Росатома» и губернатором Северной столицы

- нынешний губернатор Кубани Александр Ткачёв – бывший первый секретарь Выселковского райкома комсомола и прочая, прочая, прочая.

И что интересно – эти прочие активно празднуют 29 октября. Намечены концерты, торжественные собрания, банкеты и приёмы, заготовлены сувениры, отчеканены медали.

Зададимся вопросом – что празднуют господа, что празднуем мы?

Ответ очевиден. Господа празднуют 90 лет со дня рождения покойного, а мы празднуем 90 лет отчаянной борьбы Союза Молодёжи за коммунизм. Разные у нас получаются праздники.

Центральный Комитет Российской Коммунистической Рабочей Партии – Революционной Партии Коммунистов поздравляет ветеранов Ленинского комсомола и молодых коммунистов с их праздником и желает новых успехов в незатухающей классовой борьбе.

Не дрогнем на избранном пути, товарищи!



По поручению ЦК РКРП-РПК, секретари ЦК В.А. Тюлькин, Ю.Г. Терентьев, А.К. Черепанов, О.Н. Соловьёв, В.Н. Туруло, А.С. Батов.

 

ДЕ СТЕПАНИЧ ???



Хоча я розумію ностальжі Полковника....

Ось таке собі аргентинське танго:

"Эй, вы, кто шлем не отличает от ермолки-
Вот вам история советской комсомолки,
Чьей малой родиной являлся город Фастов,
Где, как известно, много всяческих контрастов.

Как и мы все, училась Ксюша в средней школе
И кукурузу убирала летом в поле
В 16 лет ее на этой кукурузе
Лишил комсорг Василий всяческих иллюзий

А там поехало - и с толком и без толку
Кто только не имел простую комсомолку
Узнала Ксюша от особ мужского полу
Всю героическую сущность комсомолу...

(далі описується її нелегка кар"єра в комсомолі - профспілках) - міністерствах...
"Не без труда диплом Оксана получила
Хотя от ректора немножечко горчило......."

І фінал:

Теперь давно она уже в номенклатуре
Специалист по лесбиянству и культуре
И мир дивится, видя Ксюшу на параде -
Чего достичь в стране советов могут ...

(співак починає кашляти, ансамбль перекриває кашель мелодією "Комсомол никогда не подведет").

 

Полковник , скажіть , тільки чесно (можна "чесне комсомольске") , ви покурюєте "маруньку"?
Якщо так , то після скількох сигарет "вставляє" , щоб таке написати?
====
І взагалі скільки в Москві коштує пачка "заряженого Бєломора"?
В Канаді це $5.50-$7 за сигарету.

 

О, знайшов. Тим з Вами і ділюся.
То «дореволюционная» історія русифікації України.
1626 рік. Київський митрополит Іосиф Краковський склав акафіст до святої Варвари. Москва дозво-лила, але з умовою його перекладу на російську мову. Наказ Синоду митрополитові України позби-рати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські ви-дання.
1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарху Філарету звеле-но було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.
1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.
1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовсько-го.
1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити.
1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не дру-кувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб - во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные гра-моты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печат-ные.
1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну контору для виправ-лення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.
1724 рік. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 — 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.
1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у м.Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову 'Четьї-мінеї' св.Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських нав-чально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких бу-ло запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник усіх мов, у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.
1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.
1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки.
1859 рік. Абеткова війна розгорнулась внаслідок того, що намісник Галичини граф Глуховський за-пропонував увести в українську писемність латинський алфавіт. Це сколихнуло галицьких українців, посилило боротьбу за національне відродження.
1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу Основа.
1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії'.
1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню Дощик французькою мовою.
1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правопи-сом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'.
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.

 

О, знайшов. З тим Вами і ділюся.
А то «советская» історія русифікації України.
1919 рік. Після завоювання України більшовиками - знищення національно свідомої частини насе-лення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів.
1921–1923 роки. Голод в Україні.
1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства - заміщення їх російськомовними.
1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозе-му, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.
1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
1939 рік. Після «визволення» Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.
1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір насе-лення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3% комуністів на ХVІ з'їзді партії. На цілину - в Казахстан та Сибір - вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладан-ня. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС - нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
1962 рік. Репресії проти захисників української мови.
1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
1972 рік. Друга після війни чистка і репресії проти українства. Усунення з посади Першого секрета-ря ЦК КПУ П.Шелеста за недостатню боротьбу з націоналізмом. Арешти.
1975 рік. Нова цензура Кобзаря Т.Шевченка.
1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах.
1979 рік. Ташкентська конференція - Російська мова - мова дружби народів.
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення ро-сійської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15% та поділ класів.
1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.
1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу

 

romhavr, половина того что здесь приведено неподтверждается, субъективно, да и подборка больно однобоко составлена. К примеру, "скромно" умолчали о передаче Крыма в состав УССР, да и про образование самой УССР, про то, что обучение в школах велось на украинском языке и т. д.

Но вы не ответили на главное, каковы были шансы Украины на независимость до ВОСР?

 

На ЛФ знайшли? У троьх місцях, чи більше?

 

Левандівко, а тут хтось постив "Глобус Росії".
Як би то його знайти ?

 

levandivka
Цитата:
"На ЛФ знайшли? У трьох місцях, чи більше?"
Чесно кажучи, знайшов на іншому форумі. Бачив потім і на ЛФ, ще їх порівнював.

Шурави:
"половина того что здесь приведено неподтверждается"
Можна непідтверджувати, а можна і замилювати.
Шурави:
""скромно" умолчали о передаче Крыма в состав УССР"
Крим передали в склад УРСР бо звідси було зручніше розгрібати завали економіки.
Шурави:
"обучение в школах велось на украинском языке"
Хай Вам люди зі сходу України скажуть скільки донедавна було укр. шкіл в обл.центрах на сході України.

Шурави:
"главное, каковы были шансы Украины на независимость до ВОСР?"
ВОСР – ознака слабкості імперії, а не збільшення українських шансів.

Представлена карта імперії. Може знов не дуже в тему. Асоціативно.
До російської була і Чингіз Хана імперія. От натрапив позавчора дописалися. Чингіз Хана звикло змальовують кровопивцею, а він же об’єднував людей, представляв Схід Заходу, впровадив писемну мову, намагався створити світову валюту, «створив мости, якими ми все ще користуємося сьогодні в реальності міжнародних відносин»!!!???. Так що монголу-монголяче, росіянину…, українцю…
http://www.sciencedaily.com/releases/2008/10/081017081030.htm

 

Понятно, здесь как всегда, без доказательств.

Сами то поняли что сказали?

Какой состав населения, такие и школы.

Так как там по поводу шансов?

Да ну, разве ВОСР произошла в империи Чингиз Хана?

 

Не, ну в принципе можно и попраздновать. Вот только "ВОСР"... как-то неблагозвучно...

 

Шурави:
Цитата:
Крим передали в склад УРСР бо звідси було зручніше розгрібати завали економіки.
Сами то поняли что сказали?

Четыре тома воспоминаний бывшего советского премьера Никиты Хрущева - первое российское полное издание мемуаров бывшего советского лидера. Представил эти книги сын Никиты Сергеевича Хрущева, Сергей Никитович Хрущев.

"Хрущев же в свое время принимал решение чисто административно: Крым снабжался с Украины. Отец сам, когда был секретарем на Украине, занимаясь его снабжением, был вынужден согласовывать каждый вопрос с Москвой. Кроме того, собирались строить северо-крымский канал, который для экономики полуострова был важен, как кровеносная система. И решение о передаче Крыма Украине приняли."
http://www.svoboda.org/programs/FTF/1999/FTF.042599.asp

 

Тобто, метрополія передала територію колонії для "зручнішого розгрібання завалів економіки"???:eek:

 

И вы верите комуняцким мемуарам?

 

Степаничу, тут є маловідомі факти.
Ви же читали мій пост http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=394653&postcount=698 і запитали про висновки.
Я Вам на відповів http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=394657&postcount=700

 

А ещё в Казахстане рыбколхозу "Кзыл- Узен" было присвоено имя Т.Г. Шевченко. Вот такой исторический факт...