Роздуми про життя-буття

Я б так питання не ставив.

Бог створив людину. А чи вона сильна, чи слабка - то від людини залежить.
В якійсь тут темі, забув якій, хтось створив допис, де впевнено і хвацько пояснив, що тре покладатися на себе і немало людей поставили "+", а про Бога ніхто й не згадав... А коли людина сильна? Тоді, коли вона з Богом. Егоїстичній людині Бога непотрібно, їй здається, що вона сильна. Людина бореться самотужки, а потім дізнається: переді мною стіна. І тут егоїзм не дає визнати: я був неправий, тре повернутися назад і обійти ту стіну. Ну але ж я сильний, нє? і хоробро, в одиночку, героїстично чолом в стіну...

 

Тобто сильна, в залежності від особисто її сили віри?

 

Я не знаю чи Ромко хоче засмічувати свою тему, але я повторю що я не вірю в Бога- мстивого палача, який лишень карає. Вступати в подальші дискусії не маю бажання і не бачу сенсу.

Ромко, дуже шкода що ви нас записуєте до стада, хоча якщо в розумінні Христової пастви з одним пастухом, то я з радістю і великою подякою Спасителю ХОЧУ належати до його пастви. Якщо Бог мене Благословляє бути частиною тої пастви, то мене це дуже тішить. Так! Я щаслива мати пастирем Ісуса. Я хочу належати до його пастви!!!

 

А чому ні?

 

Якщо так, тоді є сенс говорити про силу людини, яка (сила тобто) не залежить від Бога, а від самої людини.

 

А,щодо Вашого питання...ви сама собі суперечите,Марусю.
В темі,куди сонцесяйний модераторіум обмежив мені доступ,я неодноразово наголошував,що на усім у Всесвіті верховенствує Господь і Його воля.
І воля мізерного творіння,яким є хомо не йде ні в яке порівняння з Його волею.
І не дано нам судити Його Волю.
На що ви всі,грізно гупаючи себе п"ятками в груди,накинулись на мене,стверджуючи,що ви є вінцями Божого творіння і творцями власної долі.

 

Підтримую повністю.Недарма кажуть:"Чужу біду руками розведу,а свою і докупи не складу..."Чекаю тапки...

---------- Додано в 19:20 ---------- Попередній допис був написаний в 19:19 ----------

...можна з квіточками...

 

Ромку, та ніхто так на форумі не вивищується, як ти. А не дай Боже хтось має іншу від тебе думку, то ти не просто їх ображаєш, а лиєш купу бруду. І ще й користаєш із того, що тебе всі жаліють, бо знаєш, що як тобі хто поставить чола й на твої образи відбуркнеться, то зразу армія захисників прийде тобі на поміч.

 

я нікого не записую до стада.
Я про стадний інстинкт,який властивий хомо сапієнс.
Рід,до якого належу і я.

 

Та нащо тапки. Я знаю багато людей із бідою, і то з великою, але ніхто собі не дозволяє такого, як Ромко, ніхто. А він бачте через свою біду не лише Божу волю та неволю пізнав, а й право судити та засуджувати дістав.
Отако мовчу-мовчу, але ж читаю й не сліпа. Сором та й годі. Але мовчимо всі чемно переважно, бо біда... А де сказано, що як біда, то вже можна плювати на всіх, на кого забажаєш?

 

Мене жаліти не потрібно.
Це огидно.
Жаліти.
Я просто несу СВІЙ хрест.
Як і кожен з нас свій.
Чомусь те,що я насмілююсь висловлювати свою думку вважається за обливання брудом опоненнтів.
Чи мати думку,відмінну від когось є гріхом?

 

Е ні, думку та її висловлювання так не називала ні разу. А от твоє настирне бажання начіпати на інших ярлики до висловлення думки має посереднє відношення.

 

Подивись в дзеркало і побачиш того,хто ліпить печатки і судить.
Я постійно спілкуюсь зі священниками,завтра в нас зупиняється Ян Білецький,який щовечора дзвонить,але подібних гидот в мою і не лише в мою адресу,які дозволяєш собі ти,Лілю,я не чув ні від кого.
У всіх своїх дописах я кажу,що це всього лиш моя думка,яка не претендує на звання абсолютної істини.

 

тут і слово "сила" потребує визначення

 

Я свої вчинки вмію оцінювати. І вже колись казала, що коли іншому вказую, в першу чергу згадую свої проколи. Раджу робити так само.
І тобі би мовчала, але бачу, як інші твої плювки терпеливо зносять, то часом, як візьме злість, відпишу.
Спілкування зі священиками не свідчить ні про святість, ні про людяність. І ходіння до церкви та сповіді також. Як серце черстве - то хоч чоло в поклонах розбий... І як людина глуха, то не достукаєшся... Трудно.

Ней тя жаліють люди далі, а Бог простить, що ти так людей раниш і навіть того не бачиш.

 

Згідна. Але не вловлюю різниці між "силою людини", і "силою її віри"? Яка відмінність, підкажіть? Я хочу сказати, що тут просто роздумую, і тому мені цікаво все що ви скажете на те.

(Все одно до ранку все звідси викинуть )

 

Невже Ромко знову шефові буде дзвонити?

 

Я майже не ходжу до церкви.
В першу чергу,бо переконаний,що це звичайна бюрократична організація,в якій працюють як і люди,так і нелюди.
Як злодюги,так і святі люди.
До святості і віри в Бога ряса і робота в церкві не має жодного стосунку.
Я в цім переконаний і повторю то кожному.
А до моєї віри в Бога,тобі,як і кожному зась.

Чому?
Або ти викинеш і підчистиш,або появиться Левандівка і довершить.
Не вперше ж.

 

як, напевне, і не потрібно на шворці тягнути до раю

як в анекдоті .....дідусь ліпше знає - хочеш ти пісяти чи ні

 

Де я суперечу? Я кажу що не вірю в Бога який мстить будь-кому або лишень карає. Коли хтось таке каже, то в мене таке розуміння що людину прирівнюють до якогось зайця під кущем який вічно труситься зі страху. Не вірю, що Бог хоче щоб ми боялись, і задум його щодо людини був зовсім не такий.

Мені виглядає що ви змішуєте до купи два дуже різні поняття моя воля і мій вибір. Моя воля це є дуже самовпевнено і коли я кажу, що моя воля є така а не інакша, і я любими способами її доб’юсь - тут можете мене звинувачувати що я переповнена пихи. Лише тоді коли я кажу що я любими способами добиваюсь того що є МОЯ ВОЛЯ!!!
А є така річ як мій вибір. Від самого початку - створення людини - Бог дав їй вибір. Вибір обирати щось що є добре для неї чи щось що є для неї зле. І мій вибір будує мою долю. Якщо мій вибір базується лише на тому що особисто хочу я то я вас можу запевнити що він аж ніяк не буде дорівнює Божій волі. Чому? Бо я в цьому виборі поступатиму егоїстично, адже те що хочу я не враховує чи це добро чи зло, воно враховує лише одне - Я ХОЧУ!!!

Розумієте про що я?