Роздуми про життя-буття

Романе, вибачте але я не згодна з вами. Один в полі не воїн, і то правда.
Один-це одинокий, а яким би не була сильною людина та все ж якщо вона одна-вона одинока.

Я не знаю чи ви про себе говорили але якщо так, то вам тільки і треба що триматись купи,з людьми, разом. Ви ж памятаєте: разом нас багато, нас не подолати...

 

Невдалий приклад.
Озирніться.

---------- Додано в 13:16 ---------- Попередній допис був написаний в 13:10 ----------

Ні.
Я вчинив,як законопослушний громадянин.
Не переслідував,не мстив.
Написав заяву.
Тих грошей,що давали люди на лікування Зоряни,нам і так не бачити.
Дбати про збагачення державного апарату,або апарату МВС не збираюсь.
Соррі.

 

Умгу.
Як тільки прийду з лісу,так зразу.

 

Смію з вами не погодитися, пані Радістко, то не сильні люди, то егоїстичні люди.
Десь колись читав інтервю інкогніто одного чоловіка, який представив себе членом сатанинської організації. Він розповідав багато чого, приводив їх заповіді і правила. І що я помітив? Вся ця наука не є на перший погляд антиподом тої науки, яку мають християни. І якщо б на цю науку глянула "людина з вулиці", тобто така собі середньостатистична особа, що не дуже глибоко у вникає у суть справи, то вона б цю сатанинську науку сприйняла досить позитивно.
Ну наприклад ЕГОЇЗМ там подається так мякенько, типу індивідуалізм з присмаком розвитку і свободи особистості. Красіво, нє? І взагалі... наука темних сил подається не як те, що повернуте на 180 градусів по відношенню до добра. Наука зла - це отравлене добро зміїною отрутою, що не дає моментальний ефект, але непомітно скеровує людину глухий кут.

 

Я розумію що ви виснажені, змучені, зневірені і вам то вже надоїло. Так це дуже важко для будь-якої людини, але ви чомусь знов і знов повторюєте що ви один. Ви не один!
Якщо ви закинете цю справу і нічого не будете робити то так воно і буде, і я тут прекрасно розумію що до того можуть просто руки не доходити бо настільки вже все обтяжує і тягне до землі, що не хочеться починати тої тяганини.

---------- Додано в 14:41 ---------- Попередній допис був написаний в 14:33 ----------

Ні! Може!!! бо ж співаємо на Різдвяній Утрені - З нами Бог!

Якщо людина розраховує лише на свої сили то тоді не витримає довго, і як вже зауважив Мих це просто еґоїзм. Проте якщо людина вірить що вона не сама а з нею Бог, то саме Він буде їй посилати розуміння і людей які переведуть її через важкий час і допоможуть давати раду з складностями життя.

 

І так, і не так. Бо ці хлопці грали за іншу команду. А ви пишете так ніби вони були слабкою ланкою в вашій команді.

 

Стадний інстинкт.
Командна гра і теде.
Це була тема в розділі "Філософія".
Тема для всіх.
Те,що я,як приклад,навів випадок з мого життя,не підстава,щоб переносити її сюди.
Та, сонцесяйному модераторіуму видалось,що ця тема - моє виття з лісу,яке називається "Лісовою піснею".
Їм видніше.
Але мені відпало бажання щось писати...чи в філософії,чи тут,чи будь-де.
Хіба вЕршики(с)Мих буду закидати.
Поки і то їм не приїсться....

 

Ааа, я не в курсі, я давно не заходила на форум

Та в будь-якому випадку, я про допис. Ми всі від народження перебуваємо в якихось командах
І це нормально. Людина ж істота соціальна, правда? Сім"я - це теж команда.
І бути в команді - вроджена потреба людини, а не інстинкт

Перевернутий світ, як ви кажете, не тому, що ми в "командах", а тому, що не в командах. Ми б мали бути в командах, а натомість нас вчать і ми вчимо "хочу все сам". Звідси і проблеми, що в нас всі роз"єднуються, замість того, щоб об"єднуватися.
"Один в полі не воїн" - свята правда

 

Не погоджуюсь...
Сім"я - не команда.
Рідна душа - не команда.
Це частка тебе.
А команда...це якраз і є ото намагання збитись в стадо...в зграю.
Для захисту від самотності,від інших зграй...і стад.
Це і є отой стадний інстинкт.

І продовження - власне,до чого я й веду:

 

Команда - не команда, це лише термін
Мова йде про об"єднання людей, а вони бувають різні, в тому числі сім"я - це теж об"єднання людей, родина трохи більше об"єднання, кілька родин - ще більше.
Об"єднання територіальне, чи ідейне, чи ще яке, але об"єдання
Нема нічого поганого в об"єднаннях як таких, це головне, що я хочу сказати

А конформізм (пристосуванство, пасивність, яку ви називаєте стадним інстинктом) - це дещо інше. Він одним людям в об"єднанні притаманний, а іншим ні.

Давайте просто розрізняти: бажання об"єдуватися (об"єдання) і комформізм (хоча він теж не є цілком негативним явищем)

...і просто з бажання домінувати Через азарт

 

А чого відразу ставити знак дорівнює між сильними та сатаністами. Тільки тому, що в статті про стадний інстинкт їх згадали? А якщо сильна людина не вірить в сатану? І чому відразу сильним приписувати гріх "егоїзму", а може то гріх "гординя"? І чому обов'язково є істина, і є щось що на 180 градусів до неї? Є щось, що знаходиться на 179 градусів, 65 градусів, 15 градусів і т.д. і т.п.

 

шось я ніяк не дожену. А ті десятки сотні людей, що жертвували твоїй Зоряні... вони хто? команда? стадо?

 

Що серйозно? Все просто так просто?

 

Тому що одинокість - то слабість, а не сила. А тим більше егоїзм - не сила.

 

Що означає "з нею Бог"? Де він?

---------- Додано в 18:39 ---------- Попередній допис був написаний в 18:38 ----------

Прошу обгрунтування.

І по ходу запитання. Людина слабка? Передбачаю відповідь, щоб не затягувати - відповідь буде "так".
Тоді запитання - чому, навіщо Бог створив слабку людину?

 

егоїзм і гординя - то як близнюки-браття.

 

Хм..........................

 

АГОВ!
Шановні співфорумляни.
Тема не про егоїзм, філософію чи ще якусь фігню. Тема дуже конкретна. Маєте чим допомогти - кажіть. Не маєте - не смітіть. Кілька сторінок тому тут ставили питання, на які, можливо, хтось мав відповідь. Питання, які мають реальну ціну в реальному житті. Але їх уже навряд чи хто помітить за вашим філософуванням.
Вітаю, любі мої, добрі і турботливі браття і сестри!

 

Я вірю, що Бог створив людину сильною, незалежною, і дав їй абсолютно все щоб прожити життя повною мірою і справлятися з різними труднощами. Резерви людського організму і психіки у критичних ситуаціях неймовірні.

Особисте. Коли я успішна, у мене щось добре виходить, або справляюся з важкою ситуацію, я піднімаю очі вгору і кажу - бачиш я справилась. Думаю він іронічно і задоволено ледь посміхається у вуса. Коли важко до нестями, думаю що він є десь там вгорі, він супер-вчений, супер-розум, супер-сила, супер-доброта і супер-любов, не міг же він мене сюди закинути без всього необхідного, пориюся-но я в своєму арсеналі. Якщо не знаходжу нічого, думаю, що спеціально не дав, тоді я сама маю чогось навчитися з ситуації, набути якихось рис. Коли болісно шукаю, мучуся, страждаю, думаю він спостерігає мовчки, замислено і точно не кидається стрімголов на допомогу. Напевно, за означенням львівського форуму, я таки сатаністка

---------- Додано в 18:57 ---------- Попередній допис був написаний в 18:56 ----------

Чесно кажучи, мені теж вже трохи голова крутиться від "кругообігу тем на форумі" ...