Римування

Лиш побачив Хфедір серп-
вже й без молота затерп
бегемот - бергамот

 

Узяв на світанку в руки я серп
скільки там тої півсоточки
за дві хвилини хребет мій затерп
тупо защЕміли білії ручечки

весілля - похмілля

в нас в Україні немає весілля
без триста бочок міцної горілки
і не лякає нікого похмілля
ми на похмєлку візмемо ше стільки

---------- Додано в 01:26 ---------- Попередній допис був написаний в 01:19 ----------

Жив на світі бегемот
дуже люблений дітьми
звали його Бергамот
годувався він курми
і кидав їх прямо в рот
сторож Мухамед-Огли

я прозріваю від свого поетизму

сублімація - кореляція

 

Сублімація, кореляція.
Пальпація, аннігіляція...
Неясна якась інформація,
Я від неї впадаю в прострацію.

дошка - мошка

 

JaguaR, а це не Ваші Вірші?

 

на мале горнятко з чаєм
прилетіла мошка.
та не знала, що в горнятку
був не чай, - окрошка.
як напилась того "чаю"
нерозумна мошка,
то й незчулась як й коли
стала п'яна "в дошку"

блюз - картуз

 

на дворі осінь грає блюз
гілками голими від вітру
і я знімаю свій картуз
перед осіннім падолистом
що вміє так заворожить
танком із кольорових латок
що я волію розчинитись
в повітрі й музикою стати

тема - дилема

 

І знову постає ця тема
Як бути далі у житті
Для мене це складна дилема
Бо ж знову я на розпутті

Доріг цікавих є багато
Але ж життя всього одне
Воно, як феєрварка свято
Лиш вмить яскраво спалахне

А потім стихне, стухне, згасне
Лишивши тільки світла слід
Тож мить ця має буть прекрасна
Щоб подих тамував весь світ!

---------- Додано в 11:11 ---------- Попередній допис був написаний в 11:08 ----------

Світ - Кріт

 

"Який прекрасний,
дивовижний білий світ!" -
Сказав, із нірки визирнувши,
Старий кріт...

Водиця - криниця

 

Кажуть люди, що "не плюй в криницю,
Пригодиться ще напитися водиці"
Та, чомусь, куди не глянь на воду
Скрізь побачиш ти "сліди народу".

призма - харизма

 

Крізь призму часу -
Втрачаємо думки...
Не пам"ятаємо,
Що треба пам"ятати...
Свою харизму ми
Ховаємо в силки...
І у буденності
Забули, як літати...

рани - паркани

 

Усе життя деремось крізь паркани
На тілі роздираючи криваві рани.
Забули всі давно і навіки,
Що для проходу там вмонтовано хвіртки.

Місто - Намисто

 

Казковий вечір, одиноке місто,
Як наречена в свята переддень...
Хвилююче, увібране в намисто
Із ліхтарів...Романтика пісень!

Ти виявляеш, що на цю годину...
Це місто - є споріднена душа.
Тролейбуси, автобуси, машини,
І сірий дощ... і листя опада...

У цей момент - ви одинокі двоє!
І кожен з вас плекає думу мрій...
Ти - про дівчину, що нема з тобою,
Воно - про місяць, що залишив ніч...

лінь - ячмінь

 

Збирав ячмінь,
Теперка лінь

Не звертайте уваги

 

Не звертайте уваги
хай все йде своїм чином:
день-ніч-день, знову ніч;
літо-осінь-зима...

хмари - чвари

 

Ти підійми до неба очі лиш на мить -
Побачиш у небесній сині хмари,
Що незважаючи на людства чвари
Пливли пливуть і завжди будуть плить.


І зрозумієш як усе це дрібно
Сварки й страхи, життя і почуття
А хмари далі пропливуть повільно
Нагадуючи нам про плин буття.


Стіна - Сировина

 

і знов між пролягла мовчання хмурого стіна.
не нарікаю, бо вона - для роздумів сировина

олівець - молодець

 

Який глибокий зміст словам дала,
Скажу відверто: «Ти є молодець!»
Частіше б ти в цім розділі була.
Частіше бери в руки олівець!

З Білоу Церкви пані теж
Пише віршики тактовні.
В них фантазія без меж
І усі вони змістовні.

Тісто - місто

 

Замісила баба тісто,
Так багацько - цілу миску!
Напекла нам пиріжків
На увесь обідній стіл!

Та навіщо ж так багато?
Нас лиш четверо у хаті...
І надумалася баба
Відвезти їх до базару.

Рано-вранці їде в місто,
Гарне надягла намисто,
Намастила собі губи,
Бо ж іде сьогодні в люди.

Стала баба за прилавок,
Файно пиріжки поклала.
Озирнулась - дитинча
На гостинці погляда...

А в старої добре серце,
Щедро кров"ю обіллється,
Й приголубить кожен день
Всіх сусідських, всіх дітей!!!

І сьогодні дорога
Пригостила внученя...
А за ним ще позбігались,
От і бабі по базару! )))

Тітка - квітка

 

Я пам'ятаю говорила тітка,
Що дівчина - то наче ніжна квітка
Якщо за нею пильно доглядать
Любов'ю й ласкою щоденно поливать
То розцвіте вона прекрасним цвітом
Заповнивши життя пахучим літом
Коли ж уваги лишиш ти її
Занурившись у будні дні свої -
Зачахне, змеркне й в скорості зав'яне
Квітучої краси за мить не стане


Вода - Молода

 

Є у кожної дівчини мрія
Про велике, щасливе весілля.
Також мліє у серці надія,
Про життя у любові і вірі.

Прийде час, стріне дівчина долю,
Розгуляється серце малої...
І простелять рушник, як дорогу,
У життя. Кине матір в тривогу:

"Та не знає вона, ой не знає,
Як на білому світі буває -
Та ж години спливуть, як вода,
Коли зніме вельон молода!"

"Ти не плач, моя матінко рідна -
Скаже дівчина матінці зблідлій. -
Ти повір:своє щастя я знаю,
І на час зовсім не нарікаю!

Бо тепер поруч любий і вірний,
Він мене пригорне - я розквітну.
Не боюсь я ні горя, ні лих,
Бо завжди поруч мій рятівник!"

кохання-зітхання