А може сумніви якраз щодо нього? Я з свого невеликого досвіду можу сказати, що ніколи не ревнувала М. ніколи!навіть думки такої не було. Була впевненна на всі 200% в ньому. Ревнувати стала тоді, коли ми вже були не разом.....
http://www.youtube.com/watch?v=VXsf-oxzKLI В даному випадку я просто виставив би її речі за поріг з наданням прискорення. Якщо хоче секс-екстриму, то після виквартировування зможе ним насититись сповна.
значить це уже були ревнощі другого типу я думаю -- у моєму розумінні туга нічим не відрізняється від туги у звичному розумінні цього слова)
Давай порівняємо. Для мене це нереалізоване бажання бути разом. Якщо ми разом (і поруч), то туги нема. А от ревнощі можуть бути. Тому проводити паралель якось дивно.
Я ревнива Але розумію, що мої ревнощі - то радше злість. От приміром, якщо до моєї половинки на моїх очах залицятиметься якась кобіта (фліртуватиме, стрілятиме очками), то мої ревнощі будуть спрямовані не на половинку, а на ту суперницю (в таких випадках хочеться повидряпувати очі, повисмикувати волосся чи принаймі якось словесно дати зрозуміти, що так робити не варто). Звичайно, що я того не роблю, але всередині мене емоції киплять, наче вулкан.
Неясне те, що ти сам собі протирічиш і називаєш першим. )) Нема ніякого першого. Тобто, не можна ревнощі тугою називати. Ревнувати можна і коли ти поруч, а можна бути далеко і не ревнувати, але тужити. Ревнощі - це різновид почуття власності, і бунт проти порушення права на власність. Коли це просто почуття -то це нормально, а коли бунт - то це небезпечно для обох і для стосунків. "O, beware, my lord, of jealousy! It is the green-eyed monster which doth mock The meat it feeds on..."
ти мене намагаєшся переконати, що жіночі ревнощі (таке собі "право власності") повинні бути властиві всім)) ок, ок, думай собі так правильно, це ти собі суперечиш -- навіть право власності не є абсолютом якщо порівнювати кохання з цим -- то за дечим, що ти втратила\що тимчасово не є твоє -- ти просто жалкуєш, а щось дуже сильно хочеш повернути (що навіть може перерости у манію) ми дуже з тобою різні, таких ревнощів, як ти описуєш, ніколи не мав
Гм. Я навіть не думала, що будемо ділити ревнощі на жіночі і чоловічі. І, здається, в тебе гендерне питання гостро стоїть зараз, раз ти і в цьому бачиш якісь підводні камені. Це якісь хліпкіє шорькі. Що є абсолютом? ) Власне! А ти своє бачення (відчуття) видаєш за абсолют. Тобто, інших ревнощів, як в дункана, не буває. (Я також не розумію, як можна відчувати тугу за людиною, якщо вона поруч, тим більше, це ревнощами назвати).
вважаю, що є "туга" і "право власності", ти вважаєш, що є тільки "право власності" і тому у мене "гендерне питання"? гм, це ж не я обмежую ревнощі суто жіночим підходом ги) я написав про два види, уточнив, що другий мені не властивий, ти підкреслила, що існує тільки другий хто винен? [STRIKE]невістка[/STRIKE] duncan)
Ні. Тому що на рівному місці розділив ревнощі на жіночі і чоловічі. І підозрюю, тільки тому, що тобі відповіла жінка. Значить крапка, бо "жіноча логіка, жіночі ревнощі ітд". Знову ж таки - на питання відповіси? Чи я це маю назвати чоловічим підходом? ги ) та тільки тому, що слово "туга" не означає того, що ти їй приписуєш. В словник тре заглядувати інколи.
Ми вже 14 років у шлюбі. І не ревнуємо одне одного. Завдяки стопроцентній довірі одне до одного, і насамперед, самим собі.
зверни увагу, розділив після твого допису)) мені здається, що тут тре або розмежувати на чоловічі/жіночі ревнощі або конкретизувати -- твої та мої) ну?))))) жаль від того, що людина не з тобою (у моєму випадку колись) і "власність" -- у твоєму так у чому ж проблема?)))) ідеальні стосунки
Ти мені звертаєш увагу на те, на що я тобі звертаю увагу? )) Жаль - це не ревнощі. Ти мені Міхаіла нагадуєш зараз. )) Проблема в тому, що хтось плутає поняття.
Ревнощі - це сумнів. Сумнів - наслідок невпевненості. При чому тяжко сказати, чого тут більше - браку впевненості в партнері чи браку впевненості в собі. У будь-якому разі, обидві невпевненості не є чимось добрим. Тому ревнощі - ознака того, що треба щось змінювати в собі і намагатися краще зрозуміти партнера. От.
Ну, а якщо без ревнощів неможливо (бачу, що більшість тут до того схиляється, за умови "нормального" їх прояву), то який рецепт проти безпідставних ревнощів?