Не пора... Дупіру Андрія йно.... А стільки ше чекати...ехххх... ЗІ.Соррі,то я о свойом,о наболєвшем...
Да! Релігія це опіум для народу. 99% всіх воєн і конфліктів виникали на релігійному грунті. Релігія створювалась що б легше було керувати стадом баранів.
Релігія та духовнісь - далеко не завжди синоніми. Це більше схоже , і так воно і є зараз - на державний соціологічний інститут, яким треба керувати.
Хм... Чомусь згадав про цю тему... Почав проглядати перші пости... Майже три роки минуло, а як погляди змінюються! Ті мої дописи й справді здаються дитячими...
Релігія все таки більш високе поняття. Чоловік пише що йому східна релігія довподоби (буддизм). Тому що він асоціює її виключно з вченням, а не з його земними служителями.
Мене більше цікавить - навіщо місяць ліплять до хреста? ---------- Додано в 14:43 ---------- Попередній допис був написаний в 14:36 ---------- А які коментарі ви хочете почути? Релігія розвивалася. Робили все що хочеш - об'єднювавли богів, підміняли, забували... Тепер в Палонезії чи то на Філіпінах - розпинають себе - думаючи, що це їх наблизить до Бога... (Матеріалізація чуттєвих бажань. Формула кохання)
Церква як елемент політики Показано, що вплив церкви на політичний процес не вичерпується тільки ідеологічним впливом. Релігійний фактор у сучасних умовах відіграє значну роль у забезпеченні легітимності інститутів політичної влади і політичних керівників. У цілому, ефективність процесу легітимації залежить від масштабності бази соціальної підтримки. У даному випадку – від здатності церкви як соціального і духовного інституту легітимації влади формувати в масовій свідомості позитивне ставлення до будь-яких політичних дій. Стан церковно-політичної взаємодії, процеси в цій сфері можуть не тільки забезпечити стабільне політичне керівництво в суспільстві, але і здатні протидіяти, блокувати і, навіть руйнувати основи цього керівництва. Зрозуміло, що рішучим елементом є РОЗПОДІЛ СФЕРИ ВПЛИВУ. Я не буду заглиблюватись в це. Суть і так зрозуміла. А теперішня влада, яка недавно була вибрана, буде поки йти на повідку, щоб показатись такою, яка відстоює інтереси людей і не забуває за їх релігійність. Це в свою чергу добре вплине на деякі прошарки суспільства (вони ж владі повірять). Які Ваші думки з приводу цього, адже ситуації втручання частішають?
Амулет є символом великої містерії. Колись проведення цього дійства практикувалось по всьому Євроазійському континенті. Тепер таку посвяту можна здобути хіба в Тибеті. Там цю посвяту називають малою смертю. Протягом 40 днів адепт дотримується суворого посту, потім йому дають спеціальний напій - сому (так званий місячний екстракт) який помагає "душі" відділитися від тіла. Адепта на три дні закопують в землю, в цей час його душа досліджує астральний світ, перебуває в стані в який люди попадають після смерті. Через три дні тіло викопують і адепт воскресає. Хоча, не всі проходять це випробування, буває, відкопують трупи... В халдеї ієрофанта клали на хрест, можливо тому цей символ такий розповсюджений. Символ хреста це неправильна фонограма слова христос, яке колись означало посвячену людину. В євангелії є місце де Ісус просить учнів не казати нікому шо він христос, тобто посвячений. Півмісяць "рогами" вверх це символ відродження і трансформації. Сім зірок зверху - це сім планет. Разом з місяцем їх могли використати як символ духовного народження
Ага... а ще Ленін гомосексуаліст і т.д. і т.п. Світ не без ідіотів.... Очорнити можна все. ---------- Додано в 12:52 ---------- Попередній допис був написаний в 12:49 ---------- Мені найбільше сподобалось ось це: The amulet originated in Italy (from whence so many fakes have come).
З цього приводу гарну статтю помістив Василь Расевич в Захід.нет Секуляризована, лаїцистська, а може православний талібан? 14.12.2010 11:39 Читаю сьогодні в новинах на ZAXID.NET, що «Українська православна церква (Київського патріархату) поширила заяву, в якій повідомляє, що Українська православна церква (Московського патріархату) чинить тиск на Управління ритуальних послуг КМДА з метою усунути священиків УПЦ КП від відправ на київських кладовищах. За даними УПЦ КП, начальник управління Олексій Горовий одержав від керівника справами УПЦ МП архієпископа Митрофана (Юрчука) лист, в якому висловлюється стурбованість тим, що священнослужителі УПЦ КП "здійснюють відспіви й поминання" на кладовищах Києва. У листі стверджується, що "всі чини і таїнства, здійснені ними, вважаються недійсними". За інформацією УПЦ КП, Олексій Горовий наклав на лист архієпископа Митрофана резолюцію "До уваги і використання в роботі" і розіслав її по міських кладовищах». Прочитав і здивувався. Ніби Україна є секуляризованою державою, де церква і держава є чітко розділеними, де вплив релігії на суспільство є також значно обмежений державними законами. До тепер вважав, що живу в лаїцистській державі, а виявляється все це від власного небажання ретельніше приглянутися до ситуації в суспільстві. А приглядатися було і є до чого: - Намагання попереднього президента України В.Ющенка створити помісну українську церкву, шляхом об’єднання існуючих православних та Греко-католицької церков, були нічим іншим як прямим втручанням держави в релігійну сферу. І хоча мета з точки зору державного правителя і була ніби благородною – об’єднання українського суспільства за релігійною ознакою – все ж це було брутальне порушення принципу свободи совісті. - Часті візити предстоятеля РПЦ патріарха Кирила в Україну і прямі реверанси сьогоднішнього президента України В.Януковича в бік Московського патріархату не менш брутально попирають права інших конфесій та церков в Україні. Не зрозумілим залишається факт, чому на організацію візитів релігійного лідера з іншої держави мають виділятися українські державні кошти? Якщо хтось намагатиметься пригадати мені візит Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну, то відразу зазначу, що Папа здійснював державний візит також як і глава держави Ватикан. - Також цілком «вивалювалося» із цивілізованої канви «миропомазання на престол» Віктора Януковича Московським патріархом Кирилом, при категоричній відсутності при цьому предстоятелів інших українських церков. Взагалі, президент світської держави мав би розуміти, що він стає публічною особою і його особисті примхи, всі ритуали і церемоніали набирають зовсім іншого звучання і аж ніяк не є більше його приватною справою. Взагалі, державні мужі різного штибу, намагаючись хоч якось облагородити свою не зовсім шляхетну поведінку, все частіше вдаються до запрошення священиків для освяти кабінетів, відкриття сесій різного рівня рад (!), де розлого хрестяться «на камеру», а точніше просто мімікрують. Священики також наввипередки поспішають на подібного роду урочистості, не задумуючись над тим, чи варто взагалі їм брати участь в таких шоу. Вже писав, що для перевірки на адекватність якогось явища, я намагаюся перекласти якийсь термін однією з іноземних мов, або накласти якесь явище на ситуацію в одній з європейських держав. Так от, така концентрація священиків на різного роду державних заходах важко уявляється в Німеччині, Голландії, а про Францію краще взагалі промовчати. То може нам змінити Конституцію? Може узаконити весь цей український водевіль? Може краще признатися, що ми будуємо не секулярне суспільство, а такий собі православний талібан? Тепер кілька слів про київських чиновників і православних душпастирів. Так, для УПЦ МП Київський патріархат згідно канонів церковного права є неканонічною церквою. Але цим все і мало б закінчитися, бо далі вступають в дію відносини церква-держава. Для держави "канонічною" (легітимною) є та церква, котра виконала всі формальні вимоги і пройшла державну реєстрацію. На цьому має бути поставлена крапка. Але ні... Кожна з православних церков в Україні претендує на роль, як не державної, то національної релігії. Їхній перемінний успіх у рівні наближення до тіла влади, обертається от такими листами і резолюціями державних мужів. Той державний чиновник, що наклав резолюцію "до виконання" в нормальній системі вже втратив би свою посаду через свою дику некомпетентність. Але в державі Україна все можливо, бо чомусь все не зовсім по-справжньому...