йой, @Gyppsy, я така теща, що дай боже кожному) це я йому ще не сказала ні-чо-го. А було (і є) за що. Не докладала я нічого в їх стосунки, можете вірити-можете ні. То ми тільки з чоловіком між собою перетираємо її приходи до нас та сльози, та от і сюди зараз пишу. Ви пішить,@Gyppsy, я на вас не сердитимусь, бо ви не знаєте всього і зараз не праві. Про сумки - то я образно. Річь не в сумках, звісно. Хай уху їсть, якщо налове, мені байдуже.
Вона казала: "який в мене зять гарний!" Я б такому зятю казала б те ж саме) моя донька виросла в родині, де є взаємоповага - по-перше, і по-друге, матір не повинна думати, де б ще заробити, щоб купити малому взуття. Матері і без того є за що дбати. А ви кажете "рибалка". Ну насушить він солітерів до пива - і шо?
Я можу задавати нескромні запитання, бо багато чого мені цікаво. А це не завжди коректно і ви знову скажете, що я хамлю ; А я і справді не знаю вашої історії. Але я трошки бачив в своєму безтурботному житті ;
не маю сумніву. Але я в першому своєму пості попросила в вас поради, і що отримала? Хоч ситуація, яку я описала без подробиць, не потребує вже нічого, крім розлучення. Жінці треба дбати про себе і дитину. Дитині треба бачити гарний приклад чоловіка, а якщо не буде чоловіка, то хоч не чути скандалів і не бачити матір завжди засмученою, і на двох все ж таки заробити легше чим на трьох. Ви не сидите на шиї у своєї жінки, @Gyppsy чи усяке буває?
Ви там мене спитали: От що би ви, як батько, порадили? Я не зрозумів суті запитання чи поради Ви мене спитали як ХТО? Як донька? Чи як син? Чи як теща /мама доньки/ питає чиєгось батька? Тому я на нього тоді і не відповів. Але воно не пропало Уточніть, і я скажу свою думку. Жінці треба дбати тільки про себе і дитину? А чоловіку треба дбати про свою сім"ю і свою дитину. Про нюанси будемо говорити? Я та й на чиїйсь шиї? Не хочу показатися нескромним, але мама завжди казала, що я навіть в дитинстві у них на шиї не сидів ; Але то фігня, то було давно і неправда. От вам свіженьке. Биль, було цього місяця, розказала невістка. 17 червня моя невістка посилає мого внука в наш магазин щось там купити. Дає йому список, сумку і гроші. Внук , 7+ років, бере список, сумку і каже: - Грошей не треба. Я маю гроші, я заплачу. Занавєс... Мені ВЖЕ можна помирати з почуттям виконаного обов"язку
Про родину дійсно треба дбати чоловіку - він голова родини. Якщо він чоловік, а не "ізображає з себе мужчину". А як починає жінка вкалувати як чоловік по 12 годин на добу, і все благополуччя родині залежить тільки від неї- тобто дбати за родину, то на його плечі повинні лягти жіночі обов'язки - чи не так? Але ж ні. Вона все робить і по дому, купи-звари- подай-прибери, і на виході - загнана лошадь, яка завжди недосипає, не відпочиває, ще й підстегують. Він хоче жити як він хоче, і щоб вона жила - як ВІН хоче. І його не кантувати, бо погрожує . Тобто виховує з неї рабиню. Дитина дивиться - і ту ж манєру - вимагати - перебирає. А це вже дуже погано. Через кілька років буде заїжджена, знервована, нездорова жінка, на шиї якої два чоловіка - а заради чого? Щоб у дитини в дитинстві був батько чи щоб одному альфонсу жилося як йому заманеться? Та це нонсенс. От в цьому сенсі жінці треба дбати про себе, про своє здоров'я, про своє майбутнє.
У мене немає дочки. Тому я вам можу розповісти про дочку мого тата /мою старшу сестричку Іру і її дочку, мою улюблену племінницю Свєту/ ; Але це буде суб"єктивне бачення ;
@mypucm, вітаю Вас! А чо Ви шкробаєтеся по лисині? ; Це ж давно кимось сказано - побудувати хату - посадити дерево - народити сина А мудрець сказав простіше - до року хреститися - до 30 женитися - до 40 побудувати хату А якийсь вуйко сказав - Якщо не боїшся - то можеш вмирати
Що цікаво - я йому сьогодні хотів дати пару копійок "на кишеньку" - він не взяв. Сказав, що ще має... Атвєчаю!
Сестра вийшла заміж по любові. На дворі 82 рік. Сестра працює на казьонній роботі, з/п 220-280 руб. Так, я не помилився у 82 році 220-280 руб. в місяць. Обранець - одинак в поважній сім"ї. По феншую Іра пішла за невістку. Свекор-свекруха поважні в селі люди. В церкві стоять напереді і поклони б"ють, аж луна йде. Хата-господарка - повна чаша. Народилася Свєта. Але... Іра сумна... весь час сумна... Вічна проблема - свекруха:невістка. То не так, то не роби, то перероби... Роман /зять/ став на бік матері. Іра зі Свєтою в візочку прийшла додому і сказала, що більше туди не повернеться. Тато ї мама її вислухали і послали мене по зятя. Прийшов зять Роман, і наш тато йому сказав: - Живіть в нас, вся хата ваша. Ми з бабою ідемо до літної кухні. Будь тут господарем, і я обіцяю, що поки ти мене не спитаєш, я не буду давати тобі підказки і поради. /а наш тато був конкретним хлопом, його навіть жуліки на зоні слухали (тато був політичним)/ Зять Роман щось там слинив..., відмовився від дочки..., відмовилися від внучки його батьки,... суд..., Розвод..., бруд,,, сором на все село... Іра відмовилася від аліментів... Роман тим тоді дуже тішився... бла-бла-бла... суд... поділ майна... зараз моя сестричка Іра одна з центрових осіб в селі /бо мені нескромно хвалитися/, моя племінниця Свєта гарна пані, файна мама, чудова дружина того Ігора, котрий по п"яні розбив свою машину і паркан мого найкращого друга. Але був і справді вражаючий випадок, коли я справді йнакшим поглядом подивився на нашу ніби таку собі простецьку Свєту. Якщо це комусь цікаво - маякніть, я розповім.
продовжуйте. Коментарь до расказу: ну ви ж розумієте, що в місті все інакше. Тут ніхто ні про кого не знає, ніякої ганьби нема. От у нас нема ні аліментів, ні поділу майна. Дитина залишилась без нічого. Але я мовчу - хай сама вирішує. Я не втручаюсь, хоча б надо. Чого це наша машина залишилась у нього, от спитати? Поки мовчу. Жити в квартирі чоловіковій бабусі старі не дуже заважали, просто дід бухає та материться, і до нас її чоловік не пішов би нізащо, бо було б лежати на дивані при тому що жінка крутиться як білка не прийшлося. Ще хочу додати, що ваш расказ перекреслює вашу тезу, що в розводі винуваті двоє. Вижили дівчину з дитиною? Попробували з неї рабиню виліпити? Не піддалася. Хай пробують з іншою, може знайдуть дуру.
Так от, Іра зі Свєтою залишилися жити в батьківській хаті / в нашій хаті/. Село це не якась ботоферма, люди швиденько розібралися ху із ху. Але тоді Санти Барбари не було, а тут такий тріллер - Іра з Романом б"ють горшки ніхто не хотів пропустити. Тому кіно було ще тамто))) Так от В родині зятя Романа тоді були справжні юристи по позову душі. Вони працювали в районних і обласних судах і прокуратурах. А за нашою родиною тягнувся політичний шлейф - тато політичний, брат мами політичний, стрик політичний... Суди... Болото... Позор... І так получилося, що після того позору наша сестричка Іра в матеріальному плані залишилася тільки в тому одязі, в котрому пішла зі Свєтою і тим візочком, в котрому вона її привезла. І без аліментів. А якраз тоді прийшов з войска мій молодший брат Степан. Так от, наш тато закликав нас з братом, закурив цигарку і каже: - Ну шо? Хтось комусь шось винен? Подумайте добре - все тре віддати до завтра. Щоб ніхто не міг вас спаплюжити. Головне зараз - Свєта! Так от, Свєта. Коли зібралася помирати мама тотого Романа, то чомусь дуже просила сусідів і свою родину, щоб вони передали Свєті, що вона / та ніби бабка/ просить її прийти. Свєта пішла до тої бабки. І я говорив зі Свєтою після тої зустрічі Зараз я скажу таке, що видалю через 30 хв./ Я видалив слова Свєти трішки скоріше. Та й навіщо про це говорити? Це і так всі знають;
Доброго ранку. Так от, ще пару слів, щоб закінчити вчорашню розмову про розлучення, поділ дітей і їхнє виховання... Це, що тоді сказала мені Світлана мене просто шокувало. Вона тоді була ще зовсім підлітком зі всякими ф"ьолами в голові. Але я тоді зрозумів /може/, чому воно так все складається в нашій родині. Але це вже зовсім не цікаво і це інша розмова зі Во, стибрив в неті старі фотки нашої Свєти з чоловіком і донечками