З такого приводу було б непогано згадати та порівняти як розвалювалася Російська імперія. Тому замість Андропова краще було б увічнити Горбачова.
тому що дебіли .... погоня за примарними занесеними з зовні гаслами про націяналістични досягнення, без урахування економічних чинників, призвело до того, що за 23 роки умовної незалежності не досягнуто нічого, по жодному показнику не досягнуто рівня СРСР, зруйновано цілі галузі виробництва, майже знищено сільське господарство, не подобалось піплу за антісоветчину по дурках сидіти та на партзібраннях пропесочуватися, зараз за вякання проти бандитів у кращому випадку вибиті зуби збирати зламаними пальцями, у гіршому проростати травою у найближчій лісосмузі, швабода - мля .... втім радіють чомусь ... збоченці .....
Розкажіть то Стусу. Як добре жилось в Вашій ублюдочній родіні. Яка нарешті розвалюється. не минуло й 22 роки,як скотинячий серсер здох. Хоч раби с югавастока ще мріють про свою паршиву пентаграмау. Але за нею доведеться в расєю єхать. Чого від душі бажаю.
нашо Стусу? розкажіть про Стуса тисячам по посадкам заритих ... ой мля, а як усе змінилося, причому принципово, тіко зараз в пентаграму вже не влізуть усі "здобутки" ....
Людські пороки із тії пентаграми органічно вписуються у тризуб. Вийдіть з лісу, пожийте серед людей, і зрозумієте, що про те, за що "мріє югавасток", вже давно покрив захід, як бик вівцю... І брехливість, і лукавство, і зрадництво...
Совок так просто не виведеш. А зараз при владі його квінтесенція - Ваш бох. Чи не потомки смердячих асвабадітєлєй їх там кинули?
Я не знаю що таке ота квінтесенція, яле знаю, що ще не знати де вона найбільше насіяна... Чи на сході, чи у нас... чи то у владі.
Олександр Палій Вчора о 10:59 У серпневі дні 1991 р., коли розвалився СРСР, на групі танків, які першими в Москві перейшли на бік мітингувальників, не було іншого прапора, крім українського В протистоянні з військами, введеними до Москви, взяли активну участь місцеві українці. Над групою танків, які у вирішальний момент перейшли на бік мітингувальників, з’явився український синьо–жовтий стяг. Крім того, українці на чолі з місцевими українськими активістами, взяли найактивнішу участь в обороні від заколотників московського Білого дому.
Как отмечали Новый год в СССР (фото). Как отмечали Новый год в СССР (фото). Господи, і ще люди скиглять за совком. Як можна життя проводити в чергах? За бісквітними тортами давляться, лаяться, нерви псують. Кошмар. PS. Назву теми підправити абощо...
До речі, сьогодні совкодрочери можуть пустити чергову сльозу з приводу 95-ї річниці створення совка. І Лєнін такой маладой...
Читала і плакала. Стільки років, таку кількість людей - як собак на цепку тримали. Звичайну їжу штучно робили таким дефіцитом, наче після війни. Аби усі думки були зайняті тим, як нагодувати родину і усім іншим місця бракувало. Ковбаса із бісквітом - кращий подарунок! Ялинку їжею прикрашали. Цукерки і мандарини не можна було дітям просто з'їсти. Тільки по одній в день, як делікатес смакуючи і розтягуючи. Пам'ятаю, як мама сварила, коли я дитиною проявила ініциативу і розвісила мандарини на ялинку нанизавши на нитку. Виявилося, що неможна було голкою, наскрізь протикати, бо вони не висітимуть пів місяця, зіпсуються. Доведеться усі швидко з'їсти, а інших не купиш. Дехто й досі наїстися не може. Ніяк не відмовляться від тазів з олів'ями.
Тему створював москаль, якому на момент розпаду було усього 10 років. Так шо, нехай помилка залишається, як яскравий приклад "совку головного мозку".
Ну, за тортами і ковбасою в черзі не стояла, наприклад. В тому віці хіба що за хлібом відправляли. Ще могли в чергу за молоком поставити, це та, що з п'ятої ранку починала гримати металевими бидонами. Початок моєї самостійності припав як раз на початок "кінця". Добре пам'ятаю нічні черги в ювелірки для обміну радянських тугриків на вічний метал. По два вироби в руки. Головне - щось без каміння вхопити. Коли я почала заробляти, то питання дефіциту вже не стояло, вже очі розбігалися від небаченого розмаїття. В холодильнику з'явилися різні смаколики, які можна було купити на багато чисельних лотках у метро. З першої зарплатні купила норкову шапку - нечуваний шик. Мати усе заспокоїтися не могла, що їй із її двома вищими освітами і стажами таке й не снилося. Пам'ятаю п'ятикілограмову зарплатню, яку видавали цілими кипами. А потім, тими кілограмами грошей отак і розраховуєшся у магазині, навіть не розпаковуючи не те що пачки, а й упаковки, які складали з пачок.