Психотерапія. Що і як вона є.

а ось воно "розуміння", не заставило себе чекати )))

 

Роджерс - "Глорія" (продовження)
http://www.youtube.com/watch?v=m30jsZx_Ngs
Відео англійською, ось переклад:

Якщо я буду мати певний успіх у створенні умов того роду, які я описав на початку, то ми зможем спостерігати у цього клієнта деякі з цих змін, навіть при тому, що як я знаю наперед, наш контакт буде дуже коротким.

Роджерс: Доброго ранку!

Глорія: Привіт, доктор Роджерс...

Р: Я доктор Роджерс, а Ви напевно Глорія.

Г: Так, це я.

Р: Прошу сідати. Отже, ми маєм пів години і я справді не знаю чи нам вийде дати раду, але сподіваюсь ми зможемо щось зробити. Я був би радий дізнатися щось, що стосується Вас.

Г: Зараз я нервую, але чуюся більш комфортно, коли Ви говорите низьким голосом. Я знаю, що він мене не картатиме.

Р: Я чую тремор у Вашому голосі... (сміється) знайте.

Г: В основному я хотіла би з Вами поговорити про... Я щойно розлучилася і... я вже проходила терапію і чулася комфортно по закінченню. І ні з того ні з сього величезні зміни увійшли в моє незаміжнє життя.

Р: Мгм, мгм...

Г: І головна річ, що мене більше всього турбує, це власне чоловіки, і чоловіки в моєму домі, і як це впливає на дітей, і...

Р: Мгм... мгм.

Г: Найбільше чого я хочу, річ яка постійно приходить в голову, про що я Вам хочу розказати, так, в мене є дев"ятирічна донька. Яка... одного разу я відчула, має багато емоційних проблем... Я би хотіла припинити труситися... (сміється)

Р: (сміється)

Г: І я усвідомлюю, що має на неї вплив. Я не хочу засмучувати її, я не хочу її шокувати, я дуже хочу, щоб вона прийняла мене.

Р: Мгм.

Г: Ми з нею відкрито спілкуємся, зокрема про секс. І одного разу вона побачила дівчину, що була незаміжня, але вагітна. Вона все питала мене чи може бути дівчина бути вагітною, якщо вона незаміжня. І розмова була файною, я не чулася незручно аж до моменту, коли вона не спитала мене чи я бувало не займалася коханням з чоловіками після того, як татко пішов, і я збрехала їй.
І все сказане не виходить мені з голови, я чуюся дуже винною через брехню, знаєте, бо я ніколи не брешу, я хочу щоб вона мені довіряла.

Р: Мгм, мгм.

Г: І я хочу... я фактично хочу отримати від Вас відповідь: чи я їй не завдам шкоди, якщо скажу їй правду, чи що?

Р: Мгм, і Ви справді занепокоєні нею і тим, що ці відкриті стосунки, які існували раніше, а тепер Ви відчуваєте, що вони якби зникли...

Г: Так, я в цьому відчуваю себе безпорадною, бо пам"ятаю, як я була маленькою, коли вперше дізналася, що мої мама і тато займаються коханням, це було брудно і я розлюбила маму на деякий час... І тому я не хочу брехати Пеммі, але я не знаю...

Р: Я справді хотів би, щоб я міг дати Вам відповідь, що саме Ви маєте їй казати.

Г: Шкодую, що я це спитала (сміється).

Р: Тому що те, чого Ви насправді хочете і є відповідь?

Г: Що саме я хочу знати, так це те, що їй зашкодить: чи те, що я буду з нею цілком відкритою і відвертою, чи коли я їй збрешу. Бо я відчуваю, що брехня псує стосунки.

Р: Вона буде підозрювати чи буде знати, що щось не так.

Г: Я відчуваю, що рано чи пізно вона втратить довіру. Так. Знаєте, крім того мені здається, коли вона підросте і попаде в ризиковану ситуацію, вона не довірить це мені, - вона буде думати або я така хороша і правильна, або я диявол. І я би хотіла, щоб вона мене прийняла. Але я не знаю чи це можливо в дев"ять років.

Р: Тобто в цьому стосунку Вас турбує, що вона подумає, що Ви є надто хороша чи краща ніж Ви є насправді.

Г: Так.

Р: І вона може подумати, що Ви є гірша ніж Ви є насправді.

Г: Не гірша ніж я є, я не знаю чи вона зможе прийняти мене такою як я є. Я думаю, що я намалювала картину, де я є вся така хороша і добра мама, а я трохи стидаюсь також своєї темної сторони.

Р: Мгм, мгм... Давайте копнем трохи глибше. Якщо вона би справді Вас знала, хотіла би чи змогла б вона прийняти Вас?

Г: Цього я насправді не знаю. Так. Я не хочу, щоб вона від мене відвернулася. Я навіть не знаю як я сама до цього ставлюся, бо бувають моменти, коли я відчуваю дуже велике відчуття провини. Наприклад, коли я привожу чоловіка, я намагаюся все так облаштувати, коли залишаюсь з ним наодинці, щоб діти мене ніколи не застукали. Але я також розумію, що маю такі потреби.

Р: Це не тільки проблема Ваших стосунків з нею, але й у Вас також.

Г: В моєму відчутті провини. Так, так. Я часто відсуваю себе винною.

Р: Прийняти себе саму такою, що я роблю те, що роблю.

Г: Так.

Р: І Ви коли робите... облаштовуєте все в такий спосіб, щоб бути впевненою, щоб Вас не застукали чи щось такого - Ви розумієте, Ви вже дієте з почуття провини, так?

Г: Так. Мені не подобається як я... Я люблю почуватися комфортно, щоб я не робила. Якщо я вирішила не говорити Пеммі правду, то хочу бути впевнена, що вона зможе з чим впоратись. В той же час, я хочу бути з нею відвертою, хоча знаю, що є речі, які я сама не можу прийняти.

Р: Якщо Ви сама не можете прийняти це в собі, як можна бути впевненою і сказати їй.

Г: Правильно.

Р: І ще Ви кажете: у Вас дійсно є потреби, дійсно є почуття, але Ви з цим не почуваєтеся добре.

Г: Правильно. Я... я... Ви збираєтеся просто сидіти і дивитися, а я маю сама це розгрібати, я хочу більшого. Я хочу, щоб Ви допомогли мені з моїм почуттям провини. Щоби Ви допомогли мені позбутися почуттям провини через брехню і стосунки з чоловіками, я хочу чутися впевненіше.

Р: Я гадаю, я хотів би сказати, ні, я не хотів би залишити Вас саму з Вашими почуттями, але з другої сторони, я відчуваю, що то є дуже приватна річ і напевно не можу за Вас дати відповідь. Але я, звичайно, хотів би зробити щось, щоб допомогти Вам йти в напрямку Вашої власної відповіді. Не знаю має це для Вас якийсь сенс, але я цього прагну.

Г: Дякую! Я ціную це... Але я не знаю куди йти. Я не маю жодної уяви куди йти. Я думала, що впоралась зі своєю провиною, але коли це виникає, я розчаровуюсь у собі. Мені подобається, коли я роблю навіть щось таке, що йде в розріз з моїми власними моральними принципами, щоби я все одно добре до себе ставилася. А зараз не так, наприклад, як в мене є приятелька на роботі, мій наставник. Я гадаю, вона вважає мене дуже чемною і я не хочу показувати їй свою темну сторону. Я хочу бути чемною і це для мене так важко. Це так розчаровує.

Р: Я відчуваю Ваше розчарування. Ви відчували, що подолали всі ці проблеми і раптом з"являється почуття провини і відчуття, що лише частина Вас може бути прийнятою кимось іншим.

Г: так.

Р: Це продовжує з"являтись... Мені здається я вловив Ваше глибоке відчуття збентеження, яке Ви переживаєте: "Що чорт забирай я маю робити? Що я можу зробити?"

Г: Так. І знаєте, що я виявила, доктор, розмовляю з Памелою, йду на побачення - я чуюся впевненою, доки не згадаю, як на мене це вплинуло, коли я була дитиною. А коли я це згадую, все летить до біса. Наприклад, я хочу бути хорошою мамою, і, я думаю, я є хорошою мамою, але є виключення, наприклад з роботою - мені подобається робота, мені подобається мати гроші, мені подобається робота вночі, але як тільки я пригадую, що неправильно себе веду по відношенню до дітей чи приділяю їм недостатньо часу, знову виникає почуття провини. Це, це... як це назвати... подвійність. Це так я себе відчуваю. Я хочу це зробити і відчуваю, що це правильно, але після цього вже я не є хорошою мамою. Я все більше і більше розумію, яка я перфекціоністка, так ніби я хочу стати ідеальною. Я хочу або стати ідеальною, або щоб це мені більше не було потрібно.

Р: Мені здається я це чую трошки інакше: чого Ви хочете, це виглядати ідеальною. Це значить для Вас дуже важливо бути хорошою мамою і Ви хочете виглядати хорошою мамою, навіть при тому, що деякі Ваші справжні почуття трошки інакші. Це так? Я вловив це чи ні?

Г: Я думаю, я так не можу сказати. Ні.

Р: Ммм, окей. Окей.

Г: Я хочу мати схвалення завжди, але мені не дозволяють мої дії. Я хочу схвалення. Я, я думаю, що...

Р: Я бачу... Добре. Дозвольте. Я би хотів це зрозуміти. Так ніби Ваші дії знаходяться назовні Вас. Ви хочете, мати схвалення. Але те, що Ви робите не дає Вам схвалювати себе саму.

Г: Правильно. Як я відчуваю, я можу мати схвалення. Як це, наприклад, в моєму сексуальному житті. Якщо я справді захоплена чоловіком і я поважаю і шаную його, я не відчуваю такої вини, за те що йду з ним до ліжка. І в мене немає потреби видумувати жодних оправдовувань перед моїми дітьми, бо вони бачуть моє природнє захоплення ним. А коли я маю фізичний потяг і кажу собі: "О, чому б ні. Я все одно його хочу", я чуюся винною потім, дивлячись в очі дітям, я сама собі не подобаюсь і мені це справді не приносить задоволення. Оце я маю на увазі. Якщо обставини склалися б інакше, я би не чулася такою винною, а навпаки почувалася б добре.

Р: Добре, я гадаю, я чую Ви кажете: якби я робила, те що роблю, зі справжньою щирістю, сповненою любові і поваги до нього, я би не чулася винною в стосунках з Пем, мені було б комфортно в цій ситуації.

Г: Саме це я відчуваю, так. І я знаю, що це виглядає так, ніби я хочу абсолютно бездоганної ситуації, але це те, що я відчуваю. І в даний час я не можу зупинити цих бажань. Я намагалась це зробити. Я намагалась сказати: окей, я не люблю себе за те, що я роблю, то я більше не буду цього робити. Але потім я починаю виливати це на дітей: чому вони мають зупиняти мене робити те, що я хочу. Це насправді не є настільки погано.

(буде продовження, якщо цікавить)

 

дякую!
продовжіть,будь ласка

 

Дякую!
Це класика. Ця задокументована сесія в дійсності неодноразово аналізувалася фахівцями.
Надихнули ) Працюю над продовженням )

 

чекаю на продовження.
чи серед Ваших знахідок немає чогось в такому ж роді про Нардоне,Вацлавика?
з повагою,Р.

 

Вибачте за довгу паузу!

На жаль, ні.

Роджерс - "Глорія" (передостання частина)

http://www.youtube.com/watch?v=RX_Y3zUPzEo


Відео англійською, ось переклад:

Р: Я гадаю, я почув Ви кажете, що не тільки дітям, а й Вам це насправді не подобається, так?

Г: Так, справді. Можливо навіть більше ніж я це усвідомлюю, але воно має для мене таке велике значення, коли я зриваюсь на дітях. Тоді я й сама починаю це за собою помічати.

Р: Так ніби... часом Ви звинувачуєте дітей за Ваші власні почуття, я маю на увазі, "чому вони мають втримувати Вас від нормального сексуального життя".

Г: Ну, сексуальне життя, я можу сказати... Це здорОво зайнятися сексом, бо ти просто відчуваєш, що тебе щось фізічно приваблює чи є фізична потреба... Щось мені тут підказує, що так неправильно в будь-якому випадку.

Р: Якби Ви відчуваєте, що насправді Ваші вчинки, те як Ви часом дієте не відповідає Вашим внутрішнім стандартам.

Г: Правильно. Правильно.

Р: Але Ви також кажете, що не можете дати собі раду.

Г: Я би хотіла! Це так. І я не можу. Зараз я відчуваю, що я не можу контролювати себе так, як могла раніше, через особливі обставини. Я не можу. І я просто розслабляюсь і роблю дуже багато помилок, потім відчуваю провину за це і це, звичайно, мені не подобається. Я дуже хочу, щоб Ви мені дали пряму відповідь і я збираюся Вас запитати, хоча і не сподіваюсь на пряму відповідь. Але скажіть: чи Ви вважаєте, що найважливіше для мене бути відкритою і чесною? І якщо я зможу бути чесною зі своїми дітьми, чи Ви не вважаєте, що їм це може зашкодити? Наприклад, я скажу Пеммі: "Я була... Я чуюся зле, коли брешу тобі, Пеммі, і я хочу сказати тобі правду зараз". І якщо я скажу їй правду, вона стане шокована і розстроїться. Батько міг її більше розхвилювати... Я була... Я хочу, скинути з себе провину, але не хочу вішати її на неї.

Р: Правильно.

Г: Чи Ви не вважаєте, що я можу зашкодити їй?

Р: Я гадаю... е-е, я впевнений, що це для Вас буде звучати як ухиляння, але мені здається, людина, з якою Ви є не до кінця чесні, це Ви. ...Тому що я був дуже вражений тим, що Ви кажете: "Якщо я відчуваю, що вчинила правильно, чи це було ліжко, чи ще щось. Якщо я справді відчуваю, що це правильно, тоді мене не буде турбувати що я скажу Пем і не будуть непокоїти стосунки з нею".

Г: Правильно. Все вірно. Я розумію, що Ви маєте на увазі... Я би хотіла попрацювати над прийняттям себе тоді. Я хочу попрацювати над тим, щоб чутися добре в цій ситуації. Це має сенс, якщо це прийде природнім шляхом, мені не доведеться турбуватися як бути з Пеммі... Але якщо це насправді для мене є погано і в мене знову з"являється імпульс до цього, як я можу прийняти це?

Р: Чого б Ви хотіли досягти, це відчувати себе більш приймаючою стосовно себе самої, коли Ви чините по-Вашому неправильно. Так?

Г: Так... Мені здається, Ви зараз запитаєте чому я вважаю, що це неправильно. В мене самої немає точної відповіді. Звичайно, я можу сказати, що всі жінки це відчувають. Це природньо, хоча ми рідко говоримо, що всі жінки мають таке бажання... і я... Тому що, останні одинадцять років я займаюся сексом і все одно вважаю, що це неправильно, якщо ти не любиш цього чоловіка. А моє тіло здається з цим не погоджується. І я не знаю як це прийняти.

Р: Звучить як свого роду трикутник. Ви знаєте, що я, я як психотерапевт чи інші люди кажемо: "Все добре. Це правильно. Це природньо. Уперед"... І я гадаю, Ви знаєте, що Ваше тіло на нашому боці в цій картинці. Але щось у Вас каже: "Мені так не подобається. Це неправильно".

Г: Вірно. ...(зітхає) Я маю відчуття безнадії. Я це все розумію сама і я думаю: "Добре. І що тепер?"

Р: Тобто Вам здається, що в цьому і є конфлікт, і його неможливо розв"язати, він безнадійний. І я розумію, що Ви дивитися на мене і не видно, щоби я Вам якось допомагав.

Г: Правильно. Я... Я розумію, що Ви не дасьте за мене відповідь, що я сама маю її відшукати, але я хотіла б, щоб Ви мене провели чи показали з чого почати. Тоді це не виглядало би так безнадійно. Я знаю, що можу залишитися з цим конфліктом і що рано чи пізно все владнається, але я хочу почуватися більш комфортно стосовно того, в який спосіб я живу. Ось так.

Р: Дозвольте Вас спитати: що б Ви хотіли, щоб я Вам сказав?

Г: Я би хотіла, щоби Ви мені сказали бути чесною. Ризикнути чи Пем мене прийме. І ще в мене є відчуття, що якби я дійсно могла ризикнути відношенням всіх оточуючих, то я би могла сказати: "Ось мала дитина змогла прийняти мене. Я думаю я не така вже й погана." Вона дійсно знає, який з мене диявол, і досі любить мене і приймає мене. І це схоже може допомогти мені самій прийняти себе більше, я справді не така погана. Я хочу, щоб Ви сказали: "Вперед і будь чесною". Але я не хочу бути відповідальною за те, що розстрою її.

Р: Ясно...

Г: Тому я не хочу брати на себе відповідальність...

Р: Ви дуже добре знаєте, що би Ви хотіли робити в стосунках: Ви би хотіли бути собою і щоби вона знала, що Ви недосконала і не схалювала котрісь Ваші вчинки, які і Ви в собі не схвалюєте, але якимось чином щоб вона любила Вас та приймала Вас як недосконалу людину.

Г: Так. Я думаю якби моя мама була більш відкритою зі мною, в мене не було б такого вузького ставлення до сексу. Якби я знала, що вона теж може бути сексуальною, спокусливою, я би не дивилася на неї як на добру матусю, я би бачила іншу її сторону, але вона не говорила про неї. Може саме тому в мене склалася така картина. Я не знаю. Але я хочу, щоби Пеммі бачила мене як повноцінну жінку. Але все одно приймала мене.

Р: Схоже Ви тут не зовсім щирі.

Г: Ні?... Що Ви маєте на увазі?

Р: Я маю на увазі, що Ви тут сидите і розповідаєте, що саме Ви би хотіли зробити в цих стосунках з Пем.

Г: Ну, так, адже тут є ризик. Я би хотіла покластися на авторитет.

Р: Одна річ, яку я гостро відчуваю, це дуже ризикованно - жити... Ви можете використати шанс у стосунках з нею. Можете використати шанс дати їй знати яка Ви є дійсно.

Г: Так, якщо я не використаю цей шанс і буду люблена і прийнята нею, я вже не зможу почуватися добре.

Р: Угу. Якщо любов і прийняття Вас грунтується на хибному уявленні про Вас, то на чорта воно взагалі треба. Так?

Г: Так. Але я також розумію як багато відповідальності у тому, щоби бути матір"ю. Я не хочу дізнатися, що спричинила дитині травми. Мені не подобається вся ця відповідальність, мені не подобається відчуття, що то може бути моєю помилкою.

Р: Це саме те, що я мав на увазі, коли казав жити ризикованно. Взяти відповідальність за те, щоби бути людиною, якою Ви хотіли би бути з нею - це величезна відповідальність.

Г: Величезна.

Р: І дуже страшно.

Г: Ви знаєте, я бачу тут дві сторони: з одного боку, якщо сказати їм правду, я знаю, що незалежно від того, що я їм скажу, і незалежно від того, наскільки погано вони це сприймуть, все одно, десь у глибині стосунки будуть значно прозоріші і щиріші. З іншого боку, я дуже ревную, коли вони з батьком. Він більше їм дозволяє. Він більш фальшивий, він не такий щирий, він не критикує їх, і тому вони сприймають його позитивно. В їх очах він - хороший. І я заздрю йому, бо я хочу, щоби вони мене бачили такою ж хорошою. При тому, що я знаю, що він зовсім не такий, яким їм здається, більше за все я хочу такого відношення.

Р: Тобто Ви думаєте: я хочу, щоб вони ставились до мене так само добре, як до батька. А, оскільки, батько з ними не дуже щирий, то і я теж можу бути нещирою.

Г: Ну, нещирою, мабуть занадто сильно сказано, але близько. Крім того, я знаю, що я безпосередніша за їхнього батька, тому я швидше можу вчинити так, які вони можуть не схвалювати.

Р: Я маю враження, що дуже важко повірити, що вони би дійсно Вас любили, якби дійсно Вас знали.

 

Знову мушу вибачатися. Направду, скоріше не міг.
With regards to Peri

http://www.youtube.com/watch?v=zHxl5NtcDow

Г: Ну, нещирою, мабуть занадто сильно сказано, але близько. Крім того, я знаю, що я безпосередніша за їхнього батька, тому я швидше можу вчинити так, як вони можуть не схвалювати.

Р: Я маю враження, що Ви насправді виявили, що дуже важко повірити в те, що вони би дійсно Вас любили, якби Вас знали.

Г: Точно. До того як я пройшла терапію, я, швидше за все, обрала би іншу дорогу. Я би добивалася їхньої поваги, за будь-яку ціну, навіть, якщо мені би довелося їх обманути. Але зараз я знаю, що це зовсім неправильно, але я не до кінця впевнена, що вони мене цілком приймуть. Щось мені підказує, що вони мене приймуть. Але мені потрібна стовідсоткова впевненість.

Р: Ви якби на нейтральній смузі - Ви переходите з однієї точки зору на іншу, Ви знаходитесь між ними і сподіваєтесь, що поруч з Вами з"явиться хтось, хто скаже: "Ти все правильно робиш. Так тримати".

Г: Так. Тому мене так сильно надихає, коли читаю в поважних людей, що чиню правильно, незалежно від того, до чого це призведе. Це мені надає впевненості в тому, що я, слава Богу, права.

Р: Шалено важко самій зробити вибір, чи не так?

Г: Через це я себе відчуваю незрілою. Я хотіла би бути дорослою та зрілою, щоби робити свій власний вибір та йому слідувати. Але мені постійно потрібен хтось, хто би підштовхував мене у вірному напрямку.

Р: Ви би хотіли рухатися у вірному напрямку, не сумніватися в ньому і цінувати себе за це.

Г: Я би хотіла більше ризикувати, щоби, коли дітивиростуть, я мала можливість сказати: "Я зробила все, що могла" і щоби в мене не було цього конфлікту. Щоби я могла їм сказати: "Що би ви не питали, я завжди говорила вам тільки правду Нехай вона вам не подобалась, але це завжди була правда". Ось таке я поважаю. Я не поважаю людей, котрі брешуть. Тепер Ви бачите яка я лицемірна. Я не люблю себе погану, але я також ненавиджу брехати. Так що я хочу більше приймати себе.

Р: Ви знаєте, судячи з Ваших інтонацій, мені здається, що Ви більше ненавидите себе, коли брешете, ніж коли Ви робите вчинки, які сама не схвалюєте.

Г: Так. Точно. Мене це сильно бентежить. Це сталося місяць тому і відтоді не виходить мені з голови. Я не знаю, чи то нагадати їй і розповісти, а може, вона взагалі забула, але...

Р: Так, але ж Ви не забули.

Г: Я не забула, що Ви! І я би хотіла сказати їй, що я пам"ятаю, що збрехала і каюся і що мене зводить з розуму те, що я це зробила. Ви знаєте в мене таке відчуття, ніби проблема вирішилася. Вона, звичайно, не виришена, але я відчуваю полегшення. Я відчуваю, ніби Ви мені сказали... Ви не даєте мені порад, але я відчуваю, що Ви якби сказали: "Ви знаєте, якій моделі поведінки Ви хочете слідувати, Глорія, що ж, вперед, слідуйте їй". І це свого роду підтримка від Вас.

Р: Я це сприймаю дещо інакше. Ви сказали, що знаєте, що власне хотіли би зробити. Так, я вірю у підтримку, яку люди отримують в тому, що вони роблять.

Г: Тобто Ви хочете сказати...

Р: Я хочу сказати, що, на мою думку, марна справа робити те, що Ви не самі вибрали, тому я намагаюся розкрити всі можливості вибору.

Г: Але тут знову конфлікт, бо я сама не впевнена в тому, як я хочу вчинити. Якщо я приведу додому мужчину, я не впевнена, що захочу займатися сексом, якщо буду знати, що після цього відчую провину. Значить, видно, я цього не хотіла.

Р: Хвильку, я постараюсь підібрати слова. Тобто Ви не схвалюєте власні вчинки, коли йдете проти себе.

Г: Так... Розумієте, йдеться не про те, зробити щось чи ні, піти зранку на роботу чи не піти, це легко, а про те, що якщо я розумію, що роблю щось, в чому не впевнена, то я автоматично думаю про себе: "Якщо ти в цьому не впевнена, значить це погано". Я хочу Вас запитати, якщо мені це самій не подобається, невже я маю з цим змиритися? Я відчуваю тут протиріччя.

Р: Схоже Ви відчуваєте протиріччя в самій собі. Наскільки я зрозумів, Вам подобається, коли Ви впевнені в тому, що робите.

Г: Так. В мене було таке, коли я приймала рішення. Але іноді я роблю речі, в яких зовсім не впевнена. Тут є конфлікт, але це зовсім інше. Як же я маю слідувати своїм справжнім почуттям, якщо я знаю, що потім мене загризе сумління?

Р: Я розумію... Тому що в даний момент Вам може здатися, що це справжнє почуття.

Г: Так. Коли я тільки починаю це робити - все прекрасно...

Р: Так, це складно. Якщо Ви спочатку вневнені, а потім втрачаєте впевненість, тоді не ясно, якого ж курсу Вам слід триматися.

Г: Знаєте, що найцікавіше? Не знаю, наскільки Ви мене зрозумієте. Наприклад, я кілька років хотіла покинути свого чоловіка, але стримувалася від того. В мене було відчуття, що мені потрібно так вчинити. Коли я зробила це, я чулася прекрасно. Я не відчувала озлобленості, я знала, що вчинила правильно. І ніяких конфліктів, ніяких гризот сумління. Це відбувається тоді, коли я в контакті зі своїми відчуттями. Але дуже часто дрібні повсякденні рішення даються не так легко. Виникає так багато конфліктів. Це нормально?

Р: Насправді, так. Ви кажете, що прекрасно знаєте це відчуття, коли робите щось правильне, добре для себе самої.

Г: Так. Я знаю і я дуже скучила за цим відчуттям.

Р: Коли Ви прислухаєтесь до себе, Ви кажете: ні, ні, неправильно, це для мене погано, але часто-густо Ви все одно робите це.

Г: Часом я думаю, Господи, ну це ж всього лиш ситуація, обставини, я запам"ятаю це на майбутнє. Я згадувала про це і з іншими терапевтами, і багато хто з них підсміхаються і тішаться, коли я кажу слово "утопія". Коли я слідую своїм переживанням і відчуваю це прекрасне відчуття всередині себе, це якби утопія. Ось що я маю на увазі. Мені подобається це переживання, добре це чи погано. Але я відчуваю, що це для мене правильно.

Р: Тобто в такі "утопічні" моменти Ви відчуваєте себе цілісно.

Г: Так, це відчуття мені важливе.

Р: Багато хто з нас не так часто його переживає, так що я Вас чудово розумію... Так, видно, що воно Вам особливо важливе.

Г: Знаєте, що я щойно подумала? Я... це якась дурниця... що раптом я Вам це кажу, я подумала: "Ах, як приємно розмовляти з Вами, і я хочу, щоби Ви схвалили мене, і я поважаю Вас, але мені шкода, що мій батько не міг розмовляти зі мною так, як Ви". Я би хотіла сказати: "Я би хотіла, щоб Ви були моїм батьком". Я навіть не знаю, чому це мені прийшло в голову.

Р: Ви видаєтесь мені цілком гарною, файною донькою. І Вам дійсно не вистачає того, що Ви не могли бути відкритою зі своїм батьком.

Г: Я не могла бути відкритою з ним, але я не звинувачую його в цьому. Я й так була більш відкритою ніж він дозволяв. Він ніколи мене не слухав так, як слухаєте Ви, без осуду. Нещодавно я замислилась: "Чому я маю бути такою ідеальною?" І я зрозуміла, чому. Тому що він вимагав цього від мене. Він завжди вимагав, щоби я була кращою, ніж я є.

Р: Тобто Ви завжди намагались бути такою, якою він хоче бачити Вас.

Г: І в той же час я протестую. Наприклад, недавно я мало не світилася від радості, коли писала йому листа про те, що працюю офіціанткою по ночам. Я хотіла йому сказати: "Ось дивися яка я! Як тобі це подобається?" Але в той же час я хочу, щоби він мене любив. Мені дуже потрібна його любов і прийняття.

Р: Тобто Ви хотіли тим якби дати йому ляпаса.

Г: Так! Я хотіла йому сказати: "Ти мене виховав. Як тобі тепер це подобається?" І знаєте, що я хочу від нього почути? Я хочу, щоби він сказав: "Я знав, що так і буде, але насправді я все одно тебе люблю". (Витирає сльозу)

Р: ...але дуже малі шанси того, що він так скаже.

Г: Ні, він не скаже. Він мене не чує. Я навідувала його десь два роки тому, щоб дати йому зрозуміти, що я його люблю, хоча і боюсь.
Але він мене не чує. Він твердить одне і теж: "Люба, ти ж знаєш як я тебе люблю". Він не чує.

Р: Тобто він Вас не знав, але любив. І це якимось чином викликає у Вас сльози?

 

http://www.youtube.com/watch?v=L19nXMvbS8E

Р: Тобто він Вас не знав, але любив. І це якимось чином викликає у Вас сльози?

Г: Я не знаю, що це є. Знаєте, коли я говорю про це, це відчувається як удар. Якщо я просто трохи посиджу спокійно, це відчувається як велика рана ось тут (дістає хустку).

Р: Значить, простіше бути легковажною, бо тоді Ви не відчуваєте тої великої рани всередині.

Г: Мгм. І я намагалася працювати над собою і зрозуміла, що маю прийняти той факт, що батько не відноситься до того типу чоловіків, які мені подобаються - таких що розуміють, люблять, піклуються. Тобто, звичайно, він мене любить і піклується про мене, але не на тому рівні, на якому ми могли би спілкуватися.

Р: Ви чуєтеся ніби постійно ошуканою.

Г: Так. Тому мені потрібні заміни. Мені приємно розмовляти з Вами, мені подобаються чоловіки, яких я могла би поважати -доктори і тому подібне. І я вдаю, що ми з Вами дійсно близькі. Бачите, я шукаю заміну своєму батькові.

Р: Я не відчуваю, що це вдавання.

Г: Але ж насправді Ви не мій батько.

Р: Ні, я маю на увазі справжню близькість.

Г: Розумієте... Я якби відчуваю, що вдаю, бо не можу очікувати, щоби Ви відчували себе дуже мені близьким. Ви ж мене не настільки добре знаєте.

Р: Все, що я можу... це те, що я дійсно відчуваю. І це те, що я відчуваю себе близьким до Вас зараз.

Кінець.

В кінці Роджерс дає коментар цій роботі.
Наберу при нагоді.

 

Хочу поділитись особистим досвідом, бо свого часу дуже важко було знайти хорошого психотерапевта. У Львові їх стільки, хоч греблю гати, але як знайти саме такого, який дійсно допоможе, а не буде "доїти" чи давати ідіотські поради типу "заведіть коханця". Знайома, яка лікувалась з приводу депресії, порадила звернутись до Юзвишина (див. тут). Випадок у мене дуже не простий, так як свого часу тривалі проблеми в особистому житті спричинили затяжну депресію, та ще й з панічними розладами. Зверталась до психіатрів, приймала антидепресанти. Депресія відступала, а потім поверталась знову. А потім настав час, коли антидепресанти перестали допомагати. Змінила чотирьох психіатрів, приймала різні ліки, але без ефекту. Хоча на той час уже ніяких проблем в особистому житті не було. Не знаю, що б було далі, якби не психотерапія ("чиста", без ліків"). Панічні розлади припинились, минули багаторічні нічні жахи і безсоння, період, коли я постійно плакала без будь-якої причини, позаду. Навіть не уявляла собі, що психотерапія на таке здатна, бо колись важала, що лікування - це медикаменти. Тепер розумію, що кваліфікований психотерапевт може добратись до самої суті проблеми, тоді як ліки просто знімають (і то не завжди) симптоми.

 

Полностью согласен с вами, Юзвишин действительно знает свое дело. В свое время он мне очень помог избавиться от невроза (периодически прихватывало сердце, часто "выскакивало" из груди на ровном месте, прыгало давление и становился весь мокрый). Из -за этого был постоянный страх инфаркта, страх, что умру - а что будет с родными. Стал плохо спать по ночам, стал какой- то дерганый, что ли. Кардиограмма, щитовидка и др. обследования - в норме. Знакомые посоветовали сходить к психотерапевту, сказали,что Юзвишин хороший специалист. Походил несколько месяцев на терапию. Таблетками и т.п. он не лечит, только психотерапией. Сейчас уже достаточно много времени прошло, на здоровье не жалуюсь, все нормально.

 

хочу поділитись власним досвідом проходження психотерапії, можливо ця інформація теж комусь допоможе. Майже два роки страждав від надмірної втоми, постійних запаморочень, панічних атак, які особливо посилювались в людних місцях, магазинах і т. п. Жив у постійному страсі і нав"язливих думках щодо свого здоров"я. Проходив обстеження - лікарі нічого не знаходили. Вирішив звернутись до психотерапії. Шукав відгуки в мережі про львівських психотерапевтах - знайшов обмаль, але на двох чи трьох різних форумах різні люди писали про Олександра Юзвишина. Відгуки були хороші.
Звернувся до нього.
Терапію розпочали в середині грудня. Закінчили наприкінці квітня. Результатами задоволений. Значно знизилась тривожність, страх за здоров"я. Нормалізувався стан на вулиці. Став значно більш виваженим,
розсудливим та спокійним. Щодо Юзвишина - приєднуюсь до попередніх схвальних відгуків. Спеціаліст дійсно хороший, а окрім цього надзвичайно коректна людина. Він викликає довіру, а без неї, мені здається, психотерапія неможлива. Гадаю, що багато кому видається неприйнятним ділитись найпотаємнішим з незнайомою людиною, адже легше приймати ліки, або взагалі нічого не робити, сподіваючись, що "погане саме мине". Зі свого досвіду скажу, що весь цей вантаж невиказаних думок, образ, переживань і тягне нас на дно. В моєму випадку терапія не лише покращила моє самопочуття, але й допомогла покращити стосунки з близькими. Що саме по собі безцінно )

 

Невже заговорили про методи професора Фільца?
Розумію, про що йде мова, але не всім і не завжди допоможе одне спілкування і поради.

 

Я взагалі дуже сумніваюсь, що психотерапія в чистому вигляді без медикаментів може комусь допомогти.

 

Психотерапія - це досить великий напрям в практичній психології який не має чітких рамок застосування, і стосується цей напрямок питань допомоги людині в психологічно важких для нього ситуаціях і саме психологічними ж засобами впливу.