Психологическая помощь!

та ну....

 

ну да..

 

от жеж - помощнички )))

 

те кто нуждается в психологической помощи пока прочитают весь этот трендеж забудут в чем же собственно была проблема)))))) вот и помощь уже не понадобится)))))))

 

разве это плохо....не всем же умничать на умные темы...пусть люди улыбаются....а Вас если раздражает то боюсь помощь нужна серьезная...

 

Дааа..эт мы с Нортоном вчера тут на дежурстве были..
видите, какие мы молодцы, всем помогли..))))

 

ой...я тут скобочки вставляю,стока шоб никаких сомнений не осталось,что я просто шутки шуткую...в след раз вставлю рожицу с голивудской улибочкой
на самом деле это как раз один из способов решить психологическую проблему)) отдалиться от нее,отвлечься на какую то ерунду и вдруг увидеть со стороны масштаб своей проблемы и сразу полегчает

 

со сотроны маленькой покажется..)))
но это ж трудней всего..отдалиться..
иногда её просто берешь и сам притягиваешь..при чём за уши..

 

я так делаю всегда! это просто моё жизненное кредо ) ужасное качество,невозможно от него никак избавиться..можно только научиться с ним сосуществовать без ущерба для психического здоровья)) я именно таким способом иногда действую - болтаю на отвлеченные темы с подругами..если повезет и они свободны ушами для меня)) иначе - тяжкое молчание,думы горькие и невозможность объяснить близкому человеку что со мной происходит,потому что говорить о наболевшем просто нет никаких сил

 

... а я сажусь в углу и плачу, плачу, закрыв лицо ладошками и подрагивая копчиком, немного бьюсь головой об стенку - там уже и вмятинка образовалась, - а потом размазываю эти сладкие слёзки по небритым щекам и снова плачу. Потом ещё рыдаю маненько, причитая "За шо? Ай-яй-яй!"...
И знаете - отпускает! Ещё хорошо в такие моменты ржавеньким гвоздиком какую малую ранку поковырять, а если ранки нет, то можно и просто так, поверх кожи.
Потом, когда совсем стемнеет, я выхожу на улицы большого города и раздаю нищим зефиры и мармелады, всяческие кулебяки и бараньи бока с гречневыми кашами. Иногда я просто швыряю в гуляющие толпы мелкие золотые монетки и мятные леденцы. Это очень помогает справляться с хандрой и неуверенностью в себе...
Упс...

 

%-) от жеж, народ гуляет)))
А можно мне попасть в толпу, обшвыряную мелкой золотой монетой, обещаю ОСОЗНАТЬ со стороны масштабность произошедшего))))

 

можно..надо только подсмотреть за Наношаманом, если у него гвоздик в руцях значит ща пойдет ранки расковыривать и лобик расшибать..тойсть к ночи выйдет в народ золотом кидаццо

 

Останнім часом ловлю себе на думці,що боюсь замкнутого простору...не буквально...буквальним воно стає,коли вдається заснути на годину...
Тоді наяву навколо стіни...непробивні...вони стискаються...хочеться вирватись...ВИРВАТИСЬ!!!...і тоді зриваюсь...сиджу...тупо вставившись в одну точку...
Вдень справи...звична напруга...але досить на хвилю відволіктись...і накриває з головою...
Заспокійливі не діють....перепробував...
Зовні ще тримаюсь....але...всередині...
Така от...фобія...
От.....з самого рання...на хвільософію потягнуло.
Про мислення.
Асоціативне.
В кожного з нас в житті відбувались різні події,значні і не дуже,добрі і не дуже...просто події...
Ми читали книги,дивились фільми,чули про щось від різних людей....
І все це відклалось в пам'яті...суміш,хм...каша...з оцього всього....
І,оця пам'ять,при різних нових подіях, послушно видає нагорА спогади...просто картинку...асоціацію з тим,що відбувається зараз...потім ще...ще...асоціативний ланцюжок...
Може це залежить від конкретої людини,її типу мислення...
В мене це так...
От,зловив себе на думці...про мої асоціації...з даним моментом ( затягнувся той момент,однако ).
Наручники.
Оті кайданки,що правоохоронці одягають на правопорушників і прочіх громадян.
Вони дуже хитро влаштовані.
При будь-якій спробі звільнитися,вони стискаються на руках сильніше...сильніше...протинають шкіру...стискають кістки...
А,коли цими кайданками ще скутї ноги....і прикутий до батереї в стіні...
А оті правоохоронці ще й проводясь курс виховання...отими...дубінаторами...а удари сипляться...і не сховатись від них...а кайданки вже протяли шкіру...дроблять кістки...все сильніше...
І...лише молиш Бога,щоб це скоріше закінчилось...
І ще...бажання вирватись...будь-яким чином і вчепитись в горло тим,хто мучить...лише зараз...нема кому....нема...
Отакий от ланцюжок...
хвільосох,однако...
Пацієнт Степанича....

 

Наше життя - це наші думки вголос! І не потрібно про це забувати!!!

тільки не

,
а "море ласкаво щекоче твої ноги, вітер ласкає обличчя солоним повітрям..."
Не

, а твої рухи вільні, хода легка та ось ти вже галопом летиш на лихому коні уздовж берега... І ось на горизонті, де з’єднується небо та море, з’явився вітрильник, який стримко пливе до тебе. Та нарешті ти станеш вільним від твоїх тяжких асоціацій та придбаєшь нові - позитивні.

 

Бітіє опрєдєляєт сознаніє.

 

... и доминируют...) :
http://www.youtube.com/watch?v=Q0VyDIQsyZE