... просто мені сьогодні краще всіх

О, Ромко, не знаєш про пишеш....

 

На жаль,знаю..
і,на превеликий жаль я не один...

 

а пападробнєй можна?

І доречі, дивлячись як живуть наші дупутати, не скажеш, що у нас пекло.

 

походи по лікарнях...
подивись в очі батькам...безнадійно хворих...
походи по сирітськи притулках...глянь на дітей...подивись в їхні очі...
Просто подивись...

 

а пекло ше гірше...

 

Кожен говорить про те,в чому впевнений...
не знаю..можливо ти там був...
я знаю про оте..ненамальоване...справжнє...коли від болю задихаєшся...коли немає виходу...коли навколо лиш сльози..безвихідь..біль..
Коли знаєш..що виходу нема..а порятунок лиш смерть..
Я пам’ятаю батькових сусідів по палаті.на Бронєвій,коли забирав його після операції..пам’ятаю їхні очі..
я пам’ятаю дітей.які яких я бачив в інтернаті,куди дехто мені радмть віддати Зоряну...
і не про яке говорять в церкві фарисеї...

 

в своєму... от і живеш у своєму.... лабіринті, своїх думках, за своєю стіною...
а світ більш різномаїтий....

 

Я живу в реальному світі,Миху і добре знаю,про що говорю...
В ньому є і свої хвилини щастя...дійсно щастя...і я вдячний Богу за нього...але болю теж вистарчає...і його незмірно більше...
Але кожному своє...
і кожен переконаний в тому,що бачить...
я радий за тебе,що в тебе все по-іншому...

 

1. Щастя в пеклі не буває.
2. Пекло - то відсутність Бога.

 

Пекло страшне не розжареними пательнями і смолою в чанах, бо того там і немає. Страх пекла, його жахіття у тому, що то є вічність у темряві, коли безкінечно довго душа знає, що Бог є, але немає доступу до вічної щасливості поряд з НИМ.

Я не можу говорити якось авторитетно опираючись на власний досвід, але навіть смертельно хвора людина має в собі резерв, який називається НАДІЯ. Перспективу якої визначає для себе кожний - хтось сподівається на зцілення, хтось на смерть без болю, хтось на вічне блаженство, але це допомагає триматись, достойно нести свій хрест.

 

Бог присутній всюди..
навіть в пеклі...
поменше слухай фарисеїв,Миху..і подивись на світ уважніше..
Подивись..
Може не всім так добре,як тобі здається...
і пекло - не відсутність Бога..а муки душевні..фізичні.які відбуваються з людьми..невідомо чому...але з Його волі...

 

Бог є всюди, але душа у пеклі немає доступу до Бога, а ти маєш.

 

я і не відкидаю Його...
як і не відкидають Його оті..на Броньовій..що рахують хвилини до кінця..як і оті діти..в інтернаті...ті.які в стані ще щось розуміти..після убойних уколів...як і батьки..які до останнього надіяться...
Але..пекло не перестає від того бути пеклом...
А Бог..путі Його дійсно неісповідимі..і не нам їх судити...

 

при чому тут чи ти відкидаєш? Ти маєш доступ до нього, а це говорить, що ти не в пеклі!

 

хто ж тобі сказав,що ті,хто в пеклі,не мають доступу до Нього?
Він ж всюди...
Він - Альфа і Омега.
Чи ти і СП читаєш вибірково і то тобі ні про що не говорить?
То,може поговорим ліпше за пательні?

 

Люди - гілка називається мені сьогодні краще всіх, а ви про пекло. Доки живемо, доки любимо, надіємось і віримо доти ми не у пеклі. Пекло наступає разом із безнадією і розпачем, а розпач, то є тяжкий гріх, бо то означає, що ми не довіряємо Богові, заперечуємо його присутність у нашому житті.
Нехай не всім зараз добре, нехай не кожен почуває себе безмежно щасливим, але таки у житті кожного з нас є щось, що дає можливість відчувати Божу присутність.

У чому ж тоді суть пекла? Я думала (мене так вчили), що Рай, то є щастя споглядання Бога без обмежень, то як грітись у погожий день у лагідних промінчиках сонця - ніякої тіні, вітру... А пекло відповідно - протилежність: ми знаємо, що сонце є в принципі, але полярна ніч не дає його побачити, відчути його тепло, погрітись у його променях і та полярна ніч тягнеться вічність.

 

Так,Віта..
Кожен трактує по своєму..
Для мене оті хвилини...щастя в моєму житті незмірно дорожчі за роки щастя в когось іншого..бо це моє щастя...і це оаза раю..в моєму пеклі..яке від того нікуди не дівається...
так,звучить егоїстично...але,повір.що кожен з нас одинокий..по суті своїй...
Світ не є чорно-білим...
Рай - то не біле..пекло..то не чорне...
Концентрація одного і другого в кожної людини інша..і на це все Божа воля..якої нам не змінити...
звучить сумбурно..але я впевнений в тому,що кажу...
Рецептів готових нема..навіть в СП...

И человек - ничто, пылинка в мире он, -
Но БОЛЬ его громаднее ВСЕЛЕННОЙ!

 

Так, в реальному нашому житті, у сьогоденні так і є. Світ кольоровий - навіть якщо хтось любить тільки чорний колір. Але "за порогом" все буде чітко - надто чітко, мабуть більше ніж нам би хотілось, але то вже не буде мати значення.

 

Хто може судити?
Хто там був...
поки ніхто...не вертався...
А реальне життя - ось воно...
комусь рай..а комусь..пекло...
але це реальність...і її не змінити..і не закрити на неї очей...

 

А мені сьогодні краще всіх, що буває дуже нечасто останнього десятиліття. Файний день.