...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

А мені сьодні на дорозі придурок попався - вилетів чорт зна звідки і ледь аварії не спричинив
Мущииина

 

Паршивий день. Реально паршивий. Я реально розкисла. Так довго трималась і переконувала себе, що все зможу витримати і бути сильною, а сьогодні вже більше не можу - просто хочу виплакатись. Але зате я переконалась, що довкола мене є хороші люди, які готові допомогти і підтримати. Які підствлять плече, скажуть добре слово і просто приємно здивують своєю турботою. Я таке дуже собі ціную і надзвичайно вдячна тим людям.

 

І у мене день такий-собі. Залишилось ще декілька подарунків докупити, люди все так "розгрібають"... Завтра піду з своїм синочком в садочок, там буде свято до св.Миколая.

 

Мавпусику, я б радістю переживала депресію, причиною якої була б "ностальгія за минулим" (за НИМ)... Я б охоче обміняла її на проблему виплати двох кредитів, один з яких у доларах, оплати комунальних послуг, плати за дитячий садочок, невелику зарплату держслужбовця і перспективу не отримати її за січень, затримку зарплати чоловікові, напівпорожній холодильник і страх за майбутнє рідної дитини в цій дірявій державі...

 

Як я вас розумію...

 

а хтось би поміняв свої проблеми зі здоровям чи своїх рідних за отакі от турботи... все в житті відносно, а те що переживаєм саме ми - найскладніше, бо то НАШІ клопоти.. не від егоїзму, а від того, що зачепило то нас, що не справляємся((

 

Йой, людоньки, із такими дописами треба йти в "мені сьогодні гірше всіх"...
Я сьогодні, як почула, що гривню нині у Львові подекуди й за 10.50 продавали, то мені так зле зробилося... Нелюди... І як їх земля носить?

 

Думаю то питання часу... знайдеться і на них управа... доведені до відчаю на багато здатні... зараз не початок 90-х, коли ми тільки отримали нову державу і думали, що то так має бути: з/п кавою або затримка на пів року.

Пам"ятаю мені давали на тиждень 5 грн (2 грн на дорогу, а 3 на прожиття)... а ще як вдягала теплі шкарпетки в кросівки і казала мамі, що не холодно зовсім, бо мамі не дали з/п за осінь і чоботи нема за що купити.... тільки побачили світло в кінці тунелю, з"явились надії, батько роботу поміняв...


Не можу дивитися новини...нудить від морд егоїстичних амбіціозних політиків... про що, крім грошей, вони можуть думати??? на той світ грошей не забереш, а відповідати доведеться...

Всеукраїнська депресія, інакше не назвеш.... купа проблем, державі на народ наплювати... та ні, навіть не наплювати, тільки останнє забрати... буде нова хвиля еміграції...

 

І я так бачу.
Ми з чоловіком учора вперше подумали, що добре, що ми зараз не у Львові. І жахнулися тою думкою...

 

Це ж треба, і ми про це сьогодні думали.. І чим далі, тим менше шансів на повернення..

 

зате українці - Унікальний Народ, який вміє не просто виживати, а Жити в будь-яких умовах. хоча, звісно, хотілось би для свого народу всього найкращого...

 

Ну ви мене розсмішили... падіння курсу гривні це нещівний удар по позахмарних штрафах за порушення ПДР!

І взагалі, дівчата! Таке відчуття, ніби ви Україну любите за те, що у неї курс долара до гривні був 1 до 5.... неможна так.....

 

оце й мені останнім часом лячно. родичі кажуть, що скоро народ з вилами піде на Київ...

 

не бійтеся, разом нас багато, нас не подолати.

 

Добре, що вам так смішно.
А я Зануду почитаю і мені ЗОВСІМ не смішно.

 

з вилами тре було йти, коли Майдан був...
тепер піздно.
сидять високо і людей мають далеко

 

От не знаю чого, а в мене теж буває час від часу температура 37. Але я тим взагалі не переймаюсь.. Міряю тільки для того, щоб показати чоловікові, що в мене теж 37 і при цій температурі можна жити, а не вмирати на ліжку зі статусом "хворію" в асьці..

Дуже неприємно від Вас таке чути. Просто слів бракує.. Добре ж знаєте, що Ліля і я не з власної волі живемо за кордоном і при першій же нагоді повернулись. Думаєте приємно нам тут? Думаєте, що тільки радіємо, що можемо вижити за кордоном і душа за рідних та друзів не болить, які живуть від зарплати до зарплати, не знаючи навіть чи їм заплатять і коли?
У Львові ми жили на квартирі на 2000 грн в місяць (чоловік заробляв у Львові копійки, а коли їздив до Польщі на зустріч з клієнтами, то більше тратив, ніж заробляв). За ті гроші йшли на винайм квартири, окрім звичайних витрат. Частину продуктів брали від батьків, бо не давали собі раду. Тому і виїхали. Щоб вижити і не сидіти в батьків на шиї, щоб мати можливість їм допомагати, щоб не відмовляти собі в фруктах, щоб мати за що виховати дітей.. А не тому, що тут долар вищий.

 

Добре, що вам ще сумно, бо мені вже смішно.

Нірвааааанко. Та чи ви не знате жарти Миха?
Та й взагалі, нема тут чому заздрити... Думаєте, я не розумію, що на чужині важко?
Ех... молодість, молодість.....
Ну добре, думайте що хочете, я не ображаюся.

 

а мені не сумно і не смішно і не дивно...
хоча що робити далі з тою кризою я не знаю
наразі в мене настрій типу "скільки тої зими?"