...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Ви влучним словом охарактеризували мій стан...........

 

- Как дела?
- На букву Х...
- Это "хорошо"?
- Нет, это:cesored:

Послал другу смс-ку: "Как дела?" Пришел ответ: "ХОРОВО". Вот сижу и думаю: что имелось в виду и где же тут опечатка?

 

це ще мяко сказано.

не діло тільки в хлопах, хлопи це пів біди, а вот наслідки їхньої руйнівної сили можуть бути фатальні.
природа.... що тут поробиш))))
добре мені тут з вами на форумі, і висварять і пожаліють і підтримають
без вас я б точно....
дякую Вам всім велике

 

Малесенька, Мавпусик! Дівчата, це що за такі суїцидальні настрої? Вже перестаньте!
Знаєте, у фільмі "Собака на сіні" була одна дуже хороша порада. Щоб посунути своє нещасливе кохання з п"єдесталу, потрібно уявити його недоліки (які точно мають бути) у сотні разів більшими. Я, наприклад, своє перше нерозділене кохання уявляла верхи на унітазі, з бодуна, прокуреним, неголеним, на волосатих кривих ногах (неважно, якої насправді кривизни - все-одно криві!) стоячі шкарпетках з дірами, через які вилізли великі пальці з брудними нестриженими пазурами, з дурнуватою посмішкою на мордє ліца... :D
А, і ще він одною рукою длубався в носі, а другою зминав якусь комуністичну газету. О як!
А може дійсно зберетеся разом і перемиєте кісточки тим еее... невеликим рогатим худобам? Тільки не так "він такий добрий, розумний, веселий...", а "зануда, ревнивий, скупий, розкидає шкарпетки, заляпує дзеркало у ванній, дістає своїми цінними вказівками..." (ну, вам там видніше )

 

Хочете, підкажу свою стоматологічку, вона зовсім не страшна, все обезболює, і найголовніше - дозволяє хникати, підвивати і ойкати?

П.С. Гарно до вашого допису підпис про "важче посміхатись" підійшов...

 

А я б, навпaки, запропонував перегорнути сторінку і дивитись тільки вперд. Майбутнє, на відміну від минулого, є прекрасним тільки тому, що непередбачуване. То ж най вам щастить !

 

шукала я оті недоліки, добре шукала...
їх нема...
важко найте те чого нема

 

щоб дожити до майбутнього потрібно пережити теперішнє, настояще

 

Ідеальних людей не буває...Якщо добре пошукати, то недоліки все таки...Просто ми їх самі ховаємо за стіною "сліпої любові", яку ж і самі створили...Треба накінець вже нам з Вами Малесенька це зрозуміти....якби наші "кохані мужчини" були б такими білими і пухнастими, то ми б були зараз з ними, як за камяною стіною...але це не так...І повинні вірити, що у нас ще все буде добре...

 

Це точно... Мене насторожують такі супер-ідеальні, чомусь здається, що вони просто вміють приховувати свої недоліки... До пори-до часу.
Не думаєте ж ви, що оте моє перше кохання було насправді брудною волосатою мавпою з потягом до алкоголізму та начисто атрофованими зародками інтелекту? :D То ж таке було сонечко, такий весь хороший, такий веселий, симпатичний! Тільки от любив гратися мною як кіт мишкою... І все ніяк не міг вирішити, що його більше приваблює: зовнішність, характер чи татові гроші... Так і розривався бідося між дівчатами. Шкода тільки, що до мене не відразу дійшло, як я помилялася на рахунок його ідеальності. Думаю, така історія є у запасі чи не в кожної з нас. Таке життя, нічого не поробиш, зціпіть зуби і йдіть далі, і будьте щасливі назло всяким зрадникам! Нічого у цьому житті просто так не буває, може то вас Бог вберіг від чогось гіршого.
Мавпусик каже чисту правду: ідеал так би не поступив з коханою дівчиною.

 

Ось через це я оцінила Ваш допис як поганий.Гоніть від себе такі думки, та й гріх це.Повірте. пройде деякий час і Ви зовсім по-іншому будете оцінювати ситуацію, яка зараз склалася.

Живіть заради себе
Блін, а у самої теж...не цукор.Вити хочеться, але буду терпіти....

 

А те, що він Вас покинув, не побачив яка Ви хороша, як його кохаєте..то ж самий великий недолік.Не ідеалізуйте його! Ось пройде час і Ви ще й не такі недоліки знайдете у ньому.

О, оце вже щось інше.так тримати Наталю!Частіше так думай і повторюй як мантру

 

тепер знааааачно краще:smile:

то зле і то зле.... жалівся один другому....
заведи корову додому, до хати

через деякий час питає:
-ну як?
та ше гірше.....в хаті нема чим дихати....
-виведи корову з хати....

через деякий час питає:
-ну як?
-знаааачно краще.....

 

В тім то і справа. Заберіть з минулого все найкраще, з поганого зробіть висновки і ... зачиніть двері.
Теперішнє - живіть майбутнім, складіть собі прожекти майбутніх занять, праці, подорожей, зустрічей зі старими і новими цікавими людьми. Зверніть увагу на ваші сильні сторони, хоббі і старайтеся використати їх, як і всі ваші сильні сторони, яких у кожного з нас є багато.
Жодна, жодна людина в світі не є ідеальною. І в цьому різнобарвність і краса калейдоскопу житття, в якому ми кожен вимальовуємо свої маленькі картинки.
Повірте, за деякий час ви згадуватимете цей період... з посмішкою. :smile:

 

Ви праві Tutuka...От доля мене була і звела з таким екземплярчиком...і насправді все це до пори до часу...

 

всі недоліки, оцінювала як щось хороше, якого немає ніхто....
все не можу... хватить про нього а то знов дах зірве....
тим паче що обіцяла.... більше не говорити про цю людину... ані слова...
просто неможу завжди бути сильною, хочеться і пожалітись...
як то кажуть: очі не бачать, серце не болить

 

А мені також зле, бо з співробітником з*їли торбу цукорків з України і запила дуже сильною кавою.

 

Зранку: мама впала, гепнулася в коліно. Підозра на зміщення колінної чашечки, біль (зараз, напевно, до лікаря поїхала, подзвоню їй, що там). До обіду: повела малу в поліклініку на УВЧ носика і вушок. Сидимо "на носику". Тут у тому УВЧ-апараті щось як бабахне! Я схопила дитину і кричу: тут щось бабахнуло, подивіться! Прибігла медсестра, все повідключала, почала той апарат нюхати - ніби не тхне. Каже: а може, то у вас мобілка спрацювала... А може, то лампа перегоріла... А, то я якраз мала то зараз відключати.... Йопт. Добре, що дитину струмом не гепнуло. Слава Богу, вона навіть не встигла злякатися. Обідній час: заводжу малу додому, а там мама сперлася руками на ліжко і плаче. На ліжку горілиць лежить баба і плаче. Коло баби лежить дядько. Перша моя думка: хтось помер. Питаю: що сталося? Виявилося, що то баба попросила дядька поскладати випрану постільну білизну в антресолі. А він, щоб дістати до них, виліз... на піаніно. Впав з піаніно, збив з ніг бабу, добре, що вона впала на ліжко, а не на підлогу. Мама з іншої кімнати почула сильний "гуп" і покульгала туди. Побачила то все і з того всього розревілася. Слава Богу, ніхто нічого не зламав і не розбив. А тут ще й чоловік каже, що газ сьогодні вибухнув. Кажу: де, невже в нас котел бухнув? Ні, каже, на Сахарова, біля моєї роботи. Запізнююся на роботу, застібаю чобіт - хляпс! -бігунок на замку зламався! Беру інші чоботи, біжу на роботу. Після обіду: дзвонить викладачка дуже поважного віку і каже, що в неї на компі з панелі мов пропали деякі мови. Я 20 хвилин пояснювала, як їх вставити. Не дійшло. Глянула в і-неті прогноз погоди: на неділю обіцяють сніг. Йооооооооооооо

 

Ого.. Ну у Вас і деньок..

Від цього я в шоці, бо кілька днів тому бачила жахливий сон, ніби я їду з центру 50-ю маршруткою, проїжджаю біля депо на Сахарова і маршрутка звертає вгору на Гвардійську (чи як та вулиця), і ми обїжджаємо депо зліва. І бачу купу трупів, біля яких стоять люди. Бачу будівництво, де прямо на рехтуваннях мертві працівники.. І ясно стало, що це отруєння і ми всі в маршрутці позакривали носи і не дихали, поки проїжджали повз депо. А потім нас висадили, бо водію було зле і я побігла додому..
По тому сні я щодня перечитувала львівські новини в неті, так боялась, що сон збудеться! І ось.. Я в шоці..
А де саме на Сахарова газ вибухнув?