...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Поруч, треба тільки озернутися навколо і ще треба викинути зайве з голови та серця, почати все табула раса... Важко... А що робити? Кому зараз легко?

 

Можливо мені і не гірше всіх, але чогось на душі коти шкрабають. Чоловік вже цілий тиждень на мене уваги не звертає: тобто, розмовляє, жартує ... і більше нічого. Я попробую обняти - "дилікатно" забирає мою руку. Я питаю чого дується - а він каже, що не дується. Так мені надоїло весь час щось виясняти. І цей весь "непотріб" висить мені над головою. Добре, що хоч мама нині подзвонила - трошки "полєгшало".
І щей свято нині.

 

Ну от...нечасто я тут, але коли вже, то ого-го!
Значицця так - одягалась бігом на курси, майку натягнула ііііііііі як хрусьнуло...защемило нерв. Голова болить, не повертається практично, рука права напів не працює, зігнутись не можу, взутись тимбільше. Мама кросівки мені взувала, як дитині.
В такому стані я ще умудрилась від"їздити планові два заняття, тобто 4 години за кермом. :wacko1: Яке щастя, що в мене дуже людяний інстуктор і після моїх занять, наступний курсант підвіз мене додому, а то страшно уявити себе в маршрутці.
Зараз трошки розрухалась ніби не так страшно. Ввечері чекаю на масажиста. Прорвемось!
Пи.Си. В Чт форумівка, в Пт екзамен...вибору ніякого - тільки прориватись!:girl_cool:

 

Мо", в нього голова болить?!

 

Ой, ну та ж відомо, що у деяких випадках мама дитині ворог, і сама собі ворог. Тут ніц не зробиш. Але наші українські мами люблять, аби дитина була навіки прив"язана і пуповину ніколи не перерізала. Не всі... Але багато, дуже багато...

 

А все починається із - взяти до свого ліжка. Ну де ж не взяти, як дитина плаче... :8:

 

Йду сьогодні на прийом до лікаря...Після всих цих моїх стресових ситуацій дуже погано себе почуваю, трусяться ноги та руки...це все від нервів..жаль, що ще не придумали ліків для душі....вона болить найдовше і найбільше...

 

Я вас прошу... Та давно придумані ліки для душі, вже пару тисяч літ.
Інша справа, що тепер модно їх вперто ігнорувати, називаючи приміром, середньовічною темністю і мракобіссям. А власна кар"єра в якомусь бюрі сприймається набагато серйозніше, ніж кар"єра душі у вічності. Такі часи.

 

Дозвольте з Вами не погодитися...Незважаючи на те, що карєра складається наразі успішно (слава Богу), душевна біль від цього не зменшується..Воно в мене чітко розмежоване - особисті проблеми і переживання та моя робота ...і замінити одне іншим я не можу...

 

Мавпусику, то вам Самойлович так оригінально натякав на те, аби до церкви піти помолитися. Хороший метод, до речі.
Я "своє" знайшла тоді, коли перестала шукати. І тоді, коли віднайшла душевний спокій, поєднавшись із Богом.

 

Я і тут можу. Але не хочу гілку зафлуджувати

 

Іншої нема, зафлуджуйте сміливо.

 

Чи в молитовний дім, як завгодно, чи Тору почитати...

А ще можна піти і наглюкатися горівки - теж гарний антидепресант.

 

Для чоловіків. Не для жінок. Я колись спробувала. Від алкоголю депресія тільки поглибилася...

 

Я волію інші антидепресанти. Я точно знаю, що вони на мене діють і мені допомагають. Алкоголь для слабких душею і вбогих на фантазію, як на мене...

 

Та то я шутю...
Прийняти з пупером під компанію і закуску пляшку-другу-третю на груди - миле діло, але бухати, намагаючись заглушити біль як на мене насправді не варто.
Велика небезпека втягнутися, крім того, зніме на деякий час, а протверезієш - нахлине з ще більшою силою новою хвилею... Ну його нафік.

 

Нажаль навпаки. Горівка лише притуплює біль але його не забирає.

 

судячі зі свого багатостраждального досвіду можу констатувати: а ні горілка, ні антидепресанти, наркотики, різні недовгі задоволення не вирішуть проблему, ситуацію, - все йде з голови, грубо кажучі.