...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

А знаєте,давно маю мрію вивчити польську....і ніяк не йде,німецька і англійська пішли,а польська не йде.

 

Класна...
ОТ тільки но в Зоряни був приступ...ледве втримав...все труситься...
Але я сильніший...ще...
Фізкультура...- то вєсч...

Губермана згадую...

Совсем на жизнь я не в обиде,
Ничуть свой жребий не кляну;
Как все, в дерьме по шею сидя,
Усердно делаю волну.

 

http://www.youtube.com/watch?v=hC0oqlnHsp8&feature=related

 

А Вам як кому з них?

 

Хочу, щоб нарешті той день закінчився...Сьогодні все пов'язано з пошуками роботи. Зараз сиджу, попиваючи чай, і пригадую скільки-то вже фірм та установ різних обійшла. В одній, наприклад, казали, що візьмуть, бо їм такого працівника треба. Але захотіли, щоб за те, що беруть на роботу, заплатили. Так, на жаль, по-дурному часто буває у Львові. Фірма була і є варта уваги, хотілось там працювати, бо був би кар'єрний ріст і це та галузь, в якій добре орієнтуюсь. А батьки вирішили, що нема чого платити - або беруть на роботу, або ні. Фірма на роботу не взяла. Ок, це рішення батьків, я його сприймаю. То було давно, декілька років тому.
Десь три тижні тому батьки сказали про деякі установи, що вони дуже кепські, якщо одним словом, то лайно. А сьогодні кажуть - підеш туди працювати...Сумно...який день, таке і завершення.
Ось як виходить - те, що було важливо мені, то вони не підтримали, а коли самі знають, що вірогідна халепа, то кажуть "ти не хочеш робити". Fucking world...
І нащо я народилась?...

 

Прикро...

Таке буває...

Завжди...

І від кого чекати пастки, як не від ворога? Нажаль свої б'ють частіше і сильніше. Напевно, як радять то турбуються. Але турбуючись не допомагають - це зле. Як би не було, що би людина в житті не досягла - це лише її досягнення. Можна поставити когось зразу високо - але там і залишиться, як не злетить. Можна йти із самого низу - але то довго і не завжди дойдеш.

Моя порада - дайте си спокій і не шукайте роботи цілий день. Зробіть перерву на пів дня.
Іноді робота приходить під час відпочинку
Попрацюйте десь безкоштовно 1 тиждень - як не сподобається самі підете. Як ви сподобаєтеся - Вам відшкодують сповна. Напевно

---------- Додано в 22:23 ---------- Попередній допис був написаний в 22:20 ----------

Все минає і це мине...

 

То якось несерйозно - або працювати, або якщо бачити/знати/відчувати спочатку, що халепа, то для чого в неї влазити?...

 

Я не кажу погоджуватись на це будь-де. Лише там де подобається. Якщо воно того варте.

 

Моя черга відмітитись... Паскудненький настрій...

 

...просто мені сьогодні гірше всіх...

 

Отаке вражіння,жи я лечу з височенного дерева вниз...лапаюсь за галузки...вони трохи стримують падіння...вдаряюсь об гілки...боляче...вони ламаються під вагою...і знов лечу...
І молю Бога,щоб внизу була хоч яка купа гною...щоб не так боляче було впасти...
От такі от асоціації...

 

http://www.youtube.com/watch?v=kbpFmql5C-8

---------- Додано в 00:11 ---------- Попередній допис був написаний в 00:11 ----------

http://www.youtube.com/watch?v=T2SnDB_orzQ&feature=related

---------- Додано в 00:19 ---------- Попередній допис був написаний в 00:11 ----------

Дуже хочеться щоб це слово означало політ(літати).В Ківі в процесі лету виросли крила.Ромку,тримайтесь!

 

То буває в казках...
А казки на те й казки...
Так,що,наразі доводиться "насолоджуватись" польотом і мріяти про купу м"ягкого гною.
Внизу.

 

Вже десь писала, що з моїм песиком сталось... Кліщ, піроплазмоз. Тиждень на капельницях, уколи. Ніби стало краще. Після повторних аналізів лікар сказав, що ситуація стабілізувалась і загрози життю немає. А вчора ввечері різко стало гірше і вночі помер... Цілу ніч проревіла і далі реву... Не можу повірити... Не можу себе не звинувачувати... є ж профілактичні ліки від того, якби я знала, такого могло б не статись. Ще й донька сьогодні з Карпат повертається, не знаю, як їй сказати

 

так складно говорити - комочок в горлі, в грудях тисне, давлюсь слізьми... Вирішила написати...
що робити, коли світ під ногами розбиваєть вдрузки? що робити, коли сім`я уже не сім`я, коли це просто слово не про мою...що робити, коли вона розпадається в тебе на очах і ніякий супер-клей чи двосторонній скотч не допоможе?

 

З власного досвіду: попити кави...зо дві пачки....викурити цигарок...зо три пачки. Пройтись лісом,хоч з 30 кеме,на початок. Ви є тендітна кубіта,тому не осмілюсь того пропонувати,але я,в такому стані дуже люблю,як мені по дорозі трапиться кілька наглючих малолєток,то на них можна виплеснути негатив. Ну,Вам раджу...хм...потріпати хідник. О. Включивши фантазію. В мене хідники завжди без жодної пилинки. А ще,кажуть,город помагає. Скопати з трийціть соток цілини. Та й всьо... А,якщо відверто...я Вас дуже розумію. Намагайтесь казати :ги-ги. Просто ги-ги. То нелегко. Я сам вчусь. Методом проб і ошибок. Але іспити,по завершенню першого курсу ясельної групи вже можу здавати.

 

І в мене таке ж. Депресія неймовірна, нікого не хочеться бачити, ні з ким не розмовляти... Єдина надія на роботу. Хоча розумію, що вона нічого не змінить, але хоча б відволікає.

 

Прибийте над дверима табличку:"Так вічно не буде!",і слід пам"ятати,що все,що нас не вбиває,робить нас сильнішими.Все буде добре...,не сумуйте.

 

А ше,купити козу...

І пам'ятати,що скоро,нарешті 2012-й рік... Нарешті всьо сі скєнчит...ну,хоч надіятись...