...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

:empathy: Ну нєєєєє... Різдво просто має бути !!! Ми його тобі тут зробимо

 

Дякую вам . Якби не ЛФ, я б вже давно тут гикнулась.
Може влаштуємо якось скайп-конференцію і поколядуємо разом?

 

Цей рік що? Рік розлучень? Як сказав хтось з мудрих - якщо любиш когось, відпусти його, якщо повернеться - він буде твоїм назавжди, якщо ні - він ніколи твоїм не був... Обрала як девіз і всім раджу.

P.S. Я сьогодні не в тему щаслива Як добре, коли поруч є людина, яка кохає тебе, розуміє, підтримує... і чекає, терпляче чекає на тебе

 

а ще сьогодні вночі померла бабуся. 84 роки прожила на світі.
загалом... життя прекрасне і дивовижне

 

Хай з Богом спочиває... Їй вже легше,повірте.... А щодо іншого... Часом(все рідше і рідше),коли в мене настрій не чорний,а темо-сірий,в чорних патьоках,то дозволяю собі фільософствувати. Був такий чудовий фільм "Блондинка за рогом". Там головна героїня(Догілєва),припавши до грудей нареченого(Миронова),гірко-гірко ридає... На питання:"Чому?",давлячись сльозами,відповіла:"От,ми поженимся і народиться в нас синочок. І буде він красунчиком і дуже-дуже розумним. Закінчить школу з золотою медаллю і поступить в університет.От,поїдуть вони з групою в колхоз,на уборку урожая. І будуть з дєвушкою ночувати в стогу сіна. А,хтось кине окурок і сіно загориться. І мій хлопчик згорить...як я за ним плачу!!!". Ото я й собі думаю....а нащо...себе жерти,ще й наперед? Те,що вже сталось,то сталось...а те,що станеться,відоме лиш Богу. І ми не знаєм Його намірів. Може,даючи нам страждання нині,Він вберігає нас від набагато важчих мук...що могли б статись. Тому все ж варто жити до вечора. Хм...фільозоф я,однако... Може тому,що позаду звичний день,ми в лісі,дощ стих,мала відносно спокійна...може й ніч буде спокійна,а завтра...буде завтра...тьфу-тьфу,щоб не вректи... Ага,Терібле,то я для того,щоб Вас троха розрадити...о...

 

спасибі, Ромку... таки дійсно, розрадили трішки)
сьогодні зайшов в кімнату до себе, ще коли бабуся була в нас, чекали на батуюшку... а на відкритій кватирці сидить голуб... і дивиться на мене...
так. їй ліпше...
а я просто стомився, нінащо сил не залишилось... моральних, головне. в мене залишилось кільканадцять днів відпустки. забираю їх. і поїду в село. туди, де бабуля жила. треба підготувати дім до зими, грати на вікна поставити ще... проведу дні... лише я сам з собою та думки. саме те, що треба мені. навпроти покинута хата, до найближчих людей-хвилин 10 полем та лісом.
а ще цигарки, кава, свіже повітря. спогади. і ще собачка, Жучок. йому вже років 15, скільки себе памятаю-стільки і він в нас живе. вже не чує нічого, майже втратив зір... чомусь так подумав про нього, і аж до сліз жаль стало тваринку. яка стільки років жида поряд, і тепер практично безпорадний залишився сам. хто його годуватиме? куди його подіти? якось ніби дивно - померла близька людина. але собачку все одно теж жаль...

 

Да не за что, согревать - это как подарки делать. На своей душе тоже теплеет.. Жизнь так коротка, чтобы хмуриться..

А Рождество будет, уже через две с половиной недели, и оно во Львове прекрасно, как мне помнится.. Огоньки уже везде зажгли?

 

- добрый доктор рассеянно улыбнулся и вылил остаток спирта на открытую рану nirvanki...

 

Прекрасне - не те слово! Але я в Лодзі зараз живу.. Польща..

І сльози і сміх
--
В мене починається істерично-депресивна паніка. Через 2 тижні приїжджає свекруха. Я панікую і прибираю, панікую і прибираю. Чоловік панікує і працює. Як то всьо буде? Налаштовуюсь позитивно, планую з нею подружитись. А чоловік, знаючи свою маму, каже, що ми не зможемо з нею жити і буде катастрофа. Щоб не панікувати, активно все прибираю, шукаю старим речам нові місця.. Деколи задумаюсь і так починаю хвилюватись через приїзд свекрухи, що аж нудить. Раніше так тільки перед екзаменами і дипломом хвилювалась.. І цікаво, і страшно.. Найгірше - невідомість. Як воно буде? Ми її витримаємо? Чи вона нас? Підемо з торбами?..

 

В вас двоповерховий котедж з купою господарських будівель?
http://forum.lvivport.com/showthread.php?p=563698#post563698

 

Та ні, всього лише двокімнатна.. Але ото знаєте яку жінки мають дурну звичку вовтузитись по дому - почала прибирати, перебирати речі, перескладувати - і день минув і нічого не встигла

 

Ой, блін... в мене так само...

 

Как все запутанно. Как крою кого - обвиняют в диктате.. Как хвалю - в алкоголизме... Может просто - самим собой быть, не обращая внимание на общественное мнение?! Но в этом состоянии я всех хвалить буду, а это вредно.

 

Спокойно!!

а) Польша - это не самое худшее.

б) Свекровь - это тоже не самое худшее. Как приедет, так и уедет, а муж любимый останется!

 

Отож бо й воно, що не поїде. Буде мати депортацію зі Штатів і назад не вернеться. А квартира тут її і боюсь, що з'їхатись прийдеться нам.. Того я теж боюсь.. Мене просто добиває ця невідомість і нестабільність! Стараюсь не накручуватись, але ті дурнувати думки постійно лізуть і лізуть.. .. .. Але ж всьо буде добре, має бути

 

можна спробувати навпаки - все залишити так,як Ваша свекруха звикла,мо*зацінить?та в любому випадку - спокій і те,що Ви налаштовані з нею потоваришувати - мають Вам допомогти!Чого Вам щиро бажаю!

 

Її речі, звісно, розкладаю по місцях. Та і старалась їх не рухати, бо баба регулярно перевіряла чи все на місцях :cowboy: Я про свої речі говорила . Може треба буде перейти в іншу кімнату, то збираю речі компактніше і по шафках, щоб менше в очі попадали..
--
Така змучена від того всьо.. Сьогодні помила цілий сервант з вазочками-рюмочками.. І якось не видно кінця-краю.. Ну от чого відкладую все на останні дні?

 

- оптимистично... Думаю, если присмотреть заранее вариант съёма квартиры (или иного, пусть временного и крайнего, но совместного "отступления") надеяться на лучшее и налаживать отношения будет намного легче.

 

Ір, ну чого ти так тим переймаєшся? Не такий страшний чорт..тьху..свекруха..)Налаштовуй себе на краще, не думай, що там така фурія явиться і почне тебе тероризувати.Накрийте їй гарненький стіл, покажіть, що дуже чекали і раді, що приїхала...А якщо буде багато виступати. то...пошли подалі і йдіть на квартиру.То краще. ніж собі нерви псувати.

 

Та я не знаю чого так чоловік говорить, вона по телефону дуже мила, та і відео причилала зі своїх подорожей по Штатах - вона там така кумедна і весела, до мене подібна, навіть такий самий стиль одягу носить .

Ото вже кілька днів думаю що б такого приготувати. Вона попросила на Різдво традиційні польські страви і щось українського. Прийдеться, мабуть, пампушки ліпити А ще хочу приготувати на стіні плакат "Вітаємо вдома" і повітряні кульки поначіпляти. І ялиночка буде.. Одним словом, мої обійми відкриті