...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Після довгих пошуків, таки знайшов нормальну роботу, а після неповних 2-ох тижнів - зламав ногу, тобто "вибув" на цілий місяць :-(
Лікарняний, звичайно ж ніхто не оплатить (бо ж не по трудовій ще на випробувальному терміні)... а сім"ю годувати треба, ще й така невизначеність (чи візьмуть взагалі, тим більше після такого), а гроші страх, як треба, як тут не впасти в депресію...

 

Після сьогоднішньої розмови з батьком у мене не те, що депресія, а взагалі істерика майже.Батько майже без роботи.Все закривається, нічого не будується, розвалюються фірми....замовлень немає.Як жити, що буде далі?

 

Над Атлантикою пропав з екранів радарів літак, який летів з Ріо-де-Жанейро в Париж. Думаю, що всі загинули. Упокій, Господи, їхні душі. Мені в четвер летіти.... через Атлантику....

 

Все буде добре. (с) Я ж "намилилась" на форумівку з вами, то як може бути інакше?

 

Всім дякую за підтримку! ;-)
Я впевнений, що все так не буде. Буде краще, мусить бути!

 

Якось воно ніяк.. Ще один візит бабулі, ще один шок - побачила, як вона речі пере: закинула всі під ряд речі, які я культурно сортувала по кольорах, включила пралку, на якомусь режимі, де вона стікала, бабуля перекрутила стрілочку десь між перші режими.. В результаті світлі речі набрали кольору брудного асфальту, все в порошку і взагалі не знаю що робити - прати ще раз чи на сміття.. І ще вже не перший раз.. Ну хто її просить?.. П'ю заспокійливий чай.. Як мені то всьо надоїло! :girl_cray:
.. А на форумі як на хуторі.. Нікого не чути, нікого не видно.. Якось так самотньо.. Хороші люди не заходить від того, що їх дістали.. Якось тупо. Невже заздрість? Невже заважали? Невже в поперек горла?.. Чи так люди самостверджуються, відчуваючи силу від того, що виявились "сильніші" в суперечці? А мудрішими все таки виходять ті, хто просто ігнорують то все і воліють краще піти і не псувати собі нерви.. І от так виходить - ті, кого переслідували, дорікали, звинувачували перебільшено, змушені піти, а лишаються безглузді сперечальники, в яких, мабуть, хобі таке - живитись енергією слабших.. Бе.
Ех.. Ну чо воно всьо так?..

 

Ірунь, ну то так буває, що здається вже нікуда далі... а мине трохи часу і все бачиться зовсім по- іншому.
ну а в суперечках... переконуюся, що наглість друге щастя. але всі знають, що розумне скакати як жаба до гусяти не буде... і все рано чи пізно стане на свої місця.
питання тільки рано чи пізно... мдя...

 

мені теж сумно... але водночас і вдоволена! Ха! Хай тепер тоті вампіри мучаться від свого енергетичного голоду!
а з тими, кого бракує, можна іншими засобами поспілкуватись

 

Где можно ознакомиться со списком хороших людей?
Спасибо.

 

Полковнику, в кожного свій список хороших людей... але якщо попросити форумлян скласти свої... то ті, хто найчастіше зустрічається в тих списках - то хороші люди...

 

страшенна спека..в тіні +36.А це ж тільки початок літа.Що ж далі буде???.Я сьогодні майже втратила свідомість.В медпункті зміряли тиск, а він низький.Ех..треба терміново до Львова

 

І то вже Ірусь бігом за квитками на вокзал і до Львова

 

Тема "Мене тут не буде деякий час".. Та і взагалі..
Розумію, що хороші для мене, то не значить, що хороші для всіх.. Але все таки неприємно.. Короче, проїхали, не хочу ятрити тему..
Дякуючи хорошим людям, які ще не покинули форум, стало легше От так буває
П.С. Пожалівся чоловік мамі на бабульку. Мама буде її просити не рухати нас.. Цікаво що з того буде..

 

виборіть для своєї сімї незалежність, відокремленість... навіть позитивні втручання нервують, а негативні - то взагалі вбивають...

 

Біль пронизує душу наскрізь.Хочеться плакати.В очах бринять світлом кришталь сльози…На щоках з’явилися мокрі сліди.Навколо багато людей,Та я почуваюсь одинокою…Пусто…Холодно…Боляче…Усвідомлюю всю суть людського життя.Розумію, як це безглуздо.Плачу.Стає дуже гірко.Капають сльози.Та я не переживаю – у мене їх багато, цілий океан, без кінця.Чому я плачу?На це є багато причин.Та я не скажу жодної, бо всі вони болять по-різному.Та й ви мене не зрозумієте.серце б’ється сильніше.Сліз вже нема…Невже я виплакала цілий океан?Можливо…Я встаю і відчуваю, що мені стало ще гірше.Світ здався таким великим…Я зрозуміла, що мене ніхто не бачить в ньому.Ось чому я плачу.Я самотня. Зовсім сама…Та чи варто плакати?Не знаю.Мої почуття відбиваються різкими блискавками душевного болю, ніби промені від дзеркала.Я бачу саму себе.Вже не так погано.Та самотньо…
Час біжить так швидко, ніби намагається прожити своє безкінечне життя швидше за інших.І я розумію…що мені просто не вистачає людини,поруч з якою я була б щаслива…


Це пост однієї дівчинки з літературного форуму......слово в слово колись і я б таке написала....але минулося...

 

Нє, ну для чого так людей лякати?Читала, аж серце завмерло.Думала, що знову щось сталося.Читаю і не можу зрозуміти, що в тебе знову? Фуууу, добре, що це не про тебе зараз.
Більше так не лякай

 

Фух...я вже подумала, що то тобі так...

і слава Богу! :empathy:
аж якось боляче та прикро читати такі пости, не хочеться заразитись таким настроєм, краще від когось заразитись позитивом

 

День Болю....
Черговий раз пересвідчився...що...мав рацію....
Біль завжди підстерігає...щоб вдарити...з найнесподіванішого боку...
Скоріше б гоїлось...все,ніби..вияснилось...
Може Бог...ще...не..забув про мене...може...все ще буде добре...
Так надіюсь...

 

...чому деякі люди одружуються тільки через штамп в паспорті...