...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

ЛЮДИ ВЧАТЬСЯ ТІЛЬКИ НА СВОЇХ ПОМИЛКАХ,,,,,, І ТО РІДКО

 

нема на це здоровя, заборонено мені таке щастя.

хлббі є але розкажу потім якось, коли вдосконалюсь то покажу.

це займає дуже багато часу, якого в мене катастрофічно не вистачає

на вихідних саме цим хочу занятись, але не впевнена шо в мене це получиться

до себе такої я вже привикла, і буду за мною такою скучати.

останні раз коли я бралась за мови, то було роки два назад, моя восьма мова яку я вчила, албанська.

на ці смс не так то легко проігнорувати

золоті слова, але ці уроки бувають і не зовсім повчальними

 

Останній допис- в мене без коментів, чому? бо по-перше Ви себе не цінуєте, а по-друге Вам комфортно в цьому становищі! Ви не шукаєте виходу з даної ситуації..ІМХО..

ех...............

 

може... може не хочу... може не замислююсь над цим.... пустила на самотьок... а далі будь шо будет...

 

Малесенька, вибачте, але Ви просто не хочете собі допомогти. замкнулись. це видно в усьому. не треба так...

 

так, замкнулась. а кому потрібні мої проблеми?????
чому не треба???? це свого роду захист, від усього... не готова я вірити... надіятись...

 

Малесенька, Ви чомусь все заперечуєте.Вибачте, але Ви мазохістка.Вам треба заспокоїтись ..і поки нічого в цю гілку не писати.Бо всі поради форумлян Ви не сприймаєте і вони у Вас викликають тільки заперечення.

 

от тут я з вами погоджуюсь, але не зовсім... я не мазохістка. а якшо чесно то просто в мене характер такий, ну не сприймаю я допомоги, не слухаюсь порад... не вірю... воно або має мені перейти з часом, або мені потрібен якийсь шок, шоб просто це все перестрибнути.

 

я вам порадила б тоді не сюди писати, а завести ЖЖ - допомагає зможете тоді і інших людей читати дописи... і просто зливати свої думки.

 

Таак... ану виставіть своє фото... Зараз ми все побачимо і напишемо свій рецепт.

 

ловіть у відповідній гілці

 

Зара зловлю...

 

хм. а мені здавалось, що Ви пишете сюди, аби хтось Вас розрадив і допоміг порадою... ти ба, як я помилялася...

 

..анонімно, де можна буде розповісти про свою ситуацію і почути, що про це думають інші. Ви пишете сюди, бо хочете, щоб Вам стало легше. Але не можете відкритись. Форумчани хочуть Вам допомогти, але не можуть, бо не знають про що мова. А в анонімному блозі зможете про все відверто поговорити. Гірше не буде. Можливо варто спробувати?

 

Малесенька! Хочеш шоку? Зайди в дитячу лікарню де лежать онкохворі діти. Попроси щоб тебе провели екскурсією. А потім сядь і подумай про свої проблеми. Якщо ти ще будеш рахувати їх проблемами. Гарантую повне твоє одужання за один сеанс.

 

айда на прощу до Унева, 15-17 травня, і мені компанія буде, і вам стане краще

 

я була там, але по своєму здоровю... і повірте коли тобі ставлять смертельний діагноз, починаєш сприймати світ по іншому... але з цим я навчилась жити.

якшо в київ не поїду, то обовязково поїдем до Унева

 

за 15 хв 8 ранку біля церкви Михайла))))мати з собою карімат, спальник,теплі речі

 

Не назвала би стан найгіршим, але і найкращим його не назвеш... Називається повне розчарування при знятті рожевих окулярів... Тривалий час вірила, що люди, які мені стали найближчими, з якими ділилась усім, насправді зовсім не ті... Поки свято віриш в їх щирість і чесність - закриваєш очі на всі недоліки. Проте... коли відкриваєш свою душу, забуваєш, що стаєш дуже вразливим... От так я закрила двері за людьми, які мою відкриту душу загадили по верхівку... Помічала, що щось не те, але так хотілось себе пообманювати ще хоч трохи, що це все не так... Але таки так... Болю нема, є тільки пустка і розчарування в собі... Невже, стільки разів обпалюючись не розпізнала одразу? Чи власне попередній негативний досвід і змагав до віри хоч в когось?! Друзі... чесність... відвертість... щирість - всі ці поняття тільки завдають болю... Але чомусь вони є... Мабуть на ті короткі проміжки часу, коли вони такі ж у відповідь?! От тільки з цими людьми відповіді не було... Тепер я це бачу і розумію... І розчарована в собі...

З.І. Вибачте... просто тре було виговоритись...

 

Колись зловила себе на думці, що постійно думаю що мені гірше всіх...і настільки мною оволоділа та думка, що ні про що інше думати не можу...Одного прекрасного дня я собі сказала: "Стоп. Як це Тобі гірше всіх?...Чого Тобі бракує...?"Я задумалася над своїми запитаннями і зрозуміла, що не можу відповісти...бо на ці запитання немає у мене відповіді...
У мене ж все добре....Бог дарував мені можливість вирватися зі світу брехні, у якому я жила 2 роки...Так, тоді мені було добре....але брехня не може тривати вічно..рано чи пізно її задавлює правда...цей період дуже важкий-бо радикально змінюється Твоє життя, але за сльозами і тою біллю, яку ти відчуваєш у той момент, ти не розумієш-що це і є щастя...Щастя-що Тебе не обманюють...Але спрацьовує той фактор-як саможалість...а то є страшно...Не можна себе жаліти..СЕБЕ ПОТРІБНО ЛЮБИТИ...коли стався переломний період в мому житті, у моїх думках крутилася думка...Я жертва...мене обманули...яка я бідна і нещасна...а насправді я просто дурепа (була на той момент) тому що лише тепер розумію, що людина з якою я будувала майбутнє, тягнула мене у провалля...І що, жаліти себе через людину, яка могла і частково зруйнувала моє життя..О ні!!!ТИ того не вартий....Я ЩАСЛИВА...ЩАСЛИВА ЩО ТЕБЕ НЕМА ПОРУЧ!!!