...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Мені шось навіяло...ну не знаю,чо',алє нагадав си,як внук читав бабусі ґазету... Читає: - Сонце згасне через 8 мільярдів років. Бабуся лапаецця за серце,блідне і страшним голосом захрипло шепоче: - Коли?! Внук: - Через 80 мільярдів... Бабуся: - Фуххх,як ти мене настрашив... Мені причулося,що через 8 мільйонів....

 

а мені навіяло особливості людської натури - після мене хоть потом... зі "згасаючим сонцем" треба вже шось рішати, бо наслідки матимуть не хто інший як наші нащадки...

 

Вміння ставити крапку подекуди важливіше і складніше ніж написати цілий тритомник.
Ось вона крапка... велика, товста ... розміром в сторінку... ні дві сторінки, а може і формат А1... хоча та крапка вміщається в декілька скупих задавлених комком у горлі сльозинок... ну і може в десятки віршів...
Чи боляче?
Може, десь...
не боляче, обідно і прикро...
Самотність страшна для тих хто її боїться... а в мене є Яся... а ще я розумна, цікава, талановита... і неодмінно ще зустріну свою другу половинку. Хто сказав що жінка з дитиною приречена на самотність в особистому житті? Бздура!!!

Нічого... я - сильна, а тим що хочать мене гнобити і "нищити" (цитата) Бог суддя.

Це мій останній допис тут... наступні шукайте в темі "Мені сьогодні КРАЩЕ ВСІХ"

 

Что же за жизнь на ЗУ????
Практически ВСЕХ кто-то обязательно гнобит и нищет!!!!!!
УЖАС!!!!!!

 

це роблять з тими хто дозволяє щоб з ними таке робили... А я вот така шо не дамся. За свою дитину і себе пасть порву, моргала виколю і скажу шо так і було. Дістала мене ота вся погань в мому житті. Хочу весни, сонечка, квітів і тішитися кожному дню.
Хочу не хотіти бюти щасливою, а бути щасливою, бо ми з Ясьою того варті

 

Спокійно, Полковнику...
Просто, в армії це інакше називаєцця...

Гм-м-м...
Поки не знайшов.
Будєм іскать. (с)

 

Полковнику як завжди у своєму репертуарі...

 

і знову я тут зі своїм скигленням
чому з кожним днем мені све гірше і важче? чому нема відповідді на багато моїх питань? як довго це буде продовжуватись?
знаєте сьогодні зловила себе на думці: "коли настане той щасливий день? дент моєї смерті". я не задумувалась над чимось подібним, просто в голові така думка пролетіла чи довго я це витримаю? мені цікаво де та крапка цієї полоси? а впринципі, надто багато зла в свому житті я породила, щоб зараз скиглити... просто настав час розплати. мені больно і обідно. деколи хочеться виговоритись, але нема цієї людини яка б мене вислухала... ні рідної людини, чи просто когось близького... в мене таке відчуття що я немов маленька травичка серед снігів сибіру, яка хоче дотягнутись до сонця, а сніги її все більше замітають... все сіре, холодне і противне...
я не знаходжу відповідної метафори до мого стану...

 

Ви мене звичайно вибачте але я того скиглення не розумію. Молода, здорова і стогне. А що говорити людям, в кого справді біда, не просто пчихнув, смаркнув, а горе?
Багато зла породила - а тепер зроби добро, просто так, від душі зробити добро комусь я думаю не проблема.
Сама одна- що зробилось для того щоб хтось був поруч, звичайно сидіти в піжамі на дивані і стогнати легше (так для прикладу). Можливо забагато самолюбства, гордості (я вас незнаю), але це на мою думку перша причина самотності (висновок зроблений з подружок).
Ніхто не перескочить через себе, що має бути твоє- то буде, хто має бути з тобою -той буде, можливо не завтра, на все свій час. А стогнати не треба, треба просто подивитись на себе з сторони і почати з себе.

 

Изложу свою скромну думку з цього приводу. По моему, проблема не столько в реальных неприятностях, сколько в реакции на них. В таком (см. цитату) состоянии любая мелочь может привести к эмоциональному срыву. Потому что организм ( психика, нервная система, душа, да как угодно) не выдерживает напряжения, заданного темпа жизни, достижения сверхзадач, требует перемен. Это проявляется в том числе на уровне биохимии, на уровне баланса веществ.
Решение ? Вообще то специалисты должны заниматься, но точно известно, что фенибут (см. РЛС или аналогичный) в дозе 125 мг 3 раза в день еще никому не повредил. Со всей ответственностью.

 

на рахунок здорова, я б така впевнена не була.

роблю, але наслідки від минулого до сих пір айкаються.

нема в мене такого поняття як самолюбство.

мені страшно на себе зі сторони дивитись

 

Болячки теж різні бувають, може менше увагу звертати або просто вилікуватись.
Наслідки від минулого- всі роблять помилки в житті, а за зроблене добро добром повертається.
А чому страшно з сторони подивитись?

 

Слишком много думаем вместо того, чтоб жить каждую минуту
тупо ищем себя на чужих страницах, ну ничего не добиться не подняв свой зад=)
Це так просто з пісні.... Виговориться завжди є кому по собі знаю, можливо навіть тому від кого ти найменше чекаєш нормального сприйняття. Кожна людина саме себе вганяє в яму, і сама себе будує, такщо ти можеш бути й далі травичкой, а можеш вирости деревом гг

 

Самотність чекає лише тих хто не вміє давати і не чекати нічого у відповідь.
Коли людина лишень вимагає від світу, то навіть в гучній компанії вона буде самотня, бо вона буде сподіватись що їй всі щось винні і всі чимось зобов*язані. А коли людина просто дає іншим всю себе то вона ніколи самотньою не буде у неї завжди буде хтось. (не подумайте що я кажу що ви лишень вимагаєте для себе, це загальне зауваження)

А щодо ососбистого, та яка різниця буде той хтось чи не буде. Якщо мати то лишень добре а таке сяке краще взагалі не мати.

А це чому це? Добре що ви мене зі сторони не бачили, бо моя мама мені постійно каже що на мене дивитись страшно що я така противнюща ну і все решта.
А щей кажуть мені що чоловік у мене не господарський, що я не така, що діти у мене неправильні. Одним словом... два слова.

 

Малесенька добре що виговорилися, рісля такого завше легше. Стан такий у Вас минеться, головне не вникати у нього і не зациклюватися, побільше оптимістичних думок, відкиньте все сіре і чорне... купіть собі чиколядку, для прикладу і поділіться нею з кимось. Більшість проблем ми мало того шо самі собі створюємо, та шей самі роздуваємо до немислимих розмірів.
Не хочу говорити шо я супер правильна, але спробуйте зробити так як роблю я. Якщо є щось чого я не можу вирішити, що сьогодні здається мені непосильною ношою, я просто думаю про це завтра, або залишаю вирішення на Господа.
ДОбре, що Ви усвідомлюєте що десь колись зробили зло. А тепер просто щиро покайтесь в тому злі. Бо через покаяння приходить прощення і стає легше. Добрими вчинками не загладите зла, лише молитвою та каяттям.
У Вас все вдасться. . Підійдіть до дзеркала і посміхніться йому, а воно посміхнеться Вам у відповідь. Так само у житті.

 

Ви думаєте. тільки Вам?

Є. Просто нині Ви її не побачили.

Вічно! Бо і добро і зло є вічним. На чому зупинити свій вибір в оцінці - Ваша справа.
Вчора було 13 число, сірий день. Але його і чорним можна трактувати..?
А гляньте за віконце нині?

Но если туп, как дерево, — родишься баобабом
И будешь баобабом тыщу лет, пока помрешь. (с)

 

А ще з самого ранку, подивившись в зеркало, показати собі язика і буде настрій на цілий день (прочитала це років 20 тому, допомагає)

 

І знову я в цій темі... Не знаю що гірше, коли відсутнє розуміння, чи коли тебе прекрасно розуміють, але спеціально роблять все навпаки? Виявляється, він прекрасно розуміє що зі мною зараз діється, але сказав сам, що не хоче допомогти вилізти з того стану, виявити підтримку... Не хоче... А мені вже руки опускаються, я більше не можу бути сильною, я втомилась боротись... Я вже й дійсно нічого не хочу....