...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

знаэте, я не тішу себе марними надіями на те, що мої друзі самі-самі і ніколи мене не підведуть і що на все готові і тп... просто я цій людині довіряла, бо знала що вона совісна і розуміє, що підводячи когось - підводить самого себе.. то мій друг не по смаках чи вподобаннях, а по совісті, яка була в нас дуже схожою...
..у всіх є здоровий егоїзм, хоча б його крапля... абсолютно у всіх... і я теж не камікадзе, щоб сліпо зраджувати собі заради чийгось інтересу(хоча були і такого випадки, про які зовсім не жалію...) але є різниця: коли твій друг в складній ситуації між "просто втекти" і коли "постаратись обмежити удар на себе і якомога більше підтримати друга"
більше того, ніхто з нас не знає як поведе себе в тій чи іншій ситуації... може я себе так само би повела... але продовжувати надалі свою хамську і образливу поведінку, то вже занадто.. можна було б хоч постаратись бути любязним..

 

Навіть не знаю що тут сказати... Ви не уявляєте, як я Вас розумію.... Просто висловлюєте мої думки на подібні ситуації. Час пройде і все розставить на свої місця. Є така чудова російська приказка: "Утро вечера мудренее".

 

Сльози....сама не можу зрозуміти чому вони в мене невпинно ллються...і все ніби гаразд...а я ніяк не можу заспокоїтися....якась тривога на серці...щось мене бентежить-а не знаю що....

 

Mavpysuky,все буде добре,повірте і плакати нема чого

 

Плакати корисно. Я б сам заплакав а не можу.

 

Наталочко, якщо хочеться поплакати - поплач, стане легше.так душа вмиається,змиває тягар.Так буває....Тільки не закривайся в собі.....Все буде добре, ти ж і сама це знаєш, правда?

 

коли ти самотня - то зле бо залишишся старою дівою і старості не буде кому ложки води дати.
коли ти вагітна - то зле і треба зробити аборт бо опозориш родину
коли ти мама - то ти не маєш права сходити в туалет, бо ти мама і мусиш бути біля дитини (минула субота була виключенням, аж дивно) І на той час шо ти йдеш ти погана, ні найгірша мама, бо навіть сучка не залишає своїх песят...
коли ти сідаєш за комп - то ти злочинець, а комп - втілення всесвітнього і всесильного зла...

як ж мене то всьо дістало і вимучило...
хочу спокою....

хочу доглядати за своєю дитиною, писати свої вірші, робити свої знимки і жити своїм життям у спокої...
я все своє життя роблю ВСЕ НЕ ТАК... зараз коли я стала мамою, я чітко знаю чого ніколи не говоритиму своїй дитині... дякуючи тому що говорять мені я в цьому світі відчуваю себе п*ятим колесом у возі... ну або чемоданом без ручки...
як ж мене то всьо дістало...
але... але треба взяти себе в руки...
на пост не зважайте, просто хотіла виговоритися....

 

Я ото читаю Ваші дописи і бачу себе колишню. 15 років тому. Адріасю... Це у Вас росте сталевий стержень. Мені колись один мудрий чоловік сказав розумну річ: "Ти нікому нічого не винна. Навіть своїм дітям. Ти чиниш тільки так як ти ХОЧЕШ".

Люди, що говорять Вам такі речі... Це напевно найближчі люди? Пробачте їм... То не зі зла, а з тривоги, яку вони просто не вміють висловлювати інакше.
То мине. Якщо ви захочете.

 

Слізьми виходять стреси А ще від них ясніють очі. Якщо плакати не дуже довго

 

та я і не гніваюся на них... просто боляче

так Ви праві то не зі зла... то з бажання вколоти, в*язвити, тицьнути писком і багно... Тривога.... так вони всі дуже тривожаться, на тему того яка я погана мама.

так... то мине... може і я минуся...
все минеться... треба тільки захотіти.... все так просто і легко....

чому людство приватизувало всі безлюдні острови?

 

Йолки... Ну ми всі минемося, зрештою.Та мене досі тицяють А в мене їх троє
Вони просто НЕ ВМІЮТЬ інакше. От і все, мабуть. Бо може їх колись так тицяли. Бо може в їх розумінні нормальне мамство то є квохтання скаженої курки
Моя мама казала мені категоричним наставницьким тоном: "Мої діти не плакали mocking А я все відповідала "Не пісяли і не какали."

 

а мене звинувачують в тому що Яся є такою як є через мене, через то шо я навіть "народити сама не могла" (цитата) "і якою я можу бути мамою, якщо я навіть доносити і народити сама не спромоглася" (продовження цитати)

а це боляче.. нестрепно боляче...

 

Тьху... Ну це вже задуже. То... я думаю, по-перше, паскудна ментальність (вона широкозагальна, не тільки у Вашій родині). Бо у нас чогось прийнято змалечку отак тицяти. Впало мале, вдарилося, вимазало штанята - а на тобі по сраці! Заробило двійку, і так йому зле - "тупе, нездатне ледащо!"
То звичка, дуже паршива. Як можна чекати, що виросте успішна, порядна, задоволена собою доросла людина, якщо їй з дитинства "кривлять" карму...
А Ви не пробували спитати "Мамо, чому ти так робиш? Мені ж і так болить!"?

 

тому що я заслужила...

іноді так зависно біває... зависно тим хто живе і тішиться тому життю. не чорною заздрістю, а просто... Я ніяк не можу зрозуміти чому одним все просто і легко, а іншим... жити не хочеться.
Я думала коли народиться дитина в мене щось зміниться. Появиться якась радість, бажання жити, зміст життя чи шо... А натомість радості материнства мені так і не дають відчути... лише постійні звинувачення.
Може я зроблю помилку що це напишу... але... отак і живу з думками про суїцид, на межі зриву... намагаючись ловитись за ілюзорні соломинки. Коли питаюся навіщо заганяти мене в депресію, відповідь одна... шо такий стан як депресія є нічим більшим ніж вигадкою...
Ви бачили моє фото, то якого можна налякатися... отака я зараз.... так я притворяюся життєрадісною... але ж то тільки маска... Справжня я така як на тій знимці: втомлена і озлоблена....
Нічого я... я мабуть виживу... колись ще сміятимусь з тут написаного.... може... колись

 

Андріасю, заспокійся, я свої фотки теперішні не виставляла, ти ще красуння. Я не висипалася 3 місяці, нічого перерослося, а може все попереду. Мені теж ніхто недопомагає, але й не пиляє, і я з того тішуся.
А ВИ насолоджуйтеся материнством спостерігайте, за змінам донечки, бо це неповторні моменти! А після родова депресія пройде, з точки зору вона може виникати до 4 місяців після пологів.

 

Адріасю... Мені особисто стало просто і легко, коли я ЗАХОТІЛА щоб це стало так. Ви ж знаєте, що поки не витягнеш себе сам за косу, ніхто і ніщо тобі не поможе. Розумієте, я так Вас щиро переконую саме тому, що Ваша ситуація майже точна копія моєї колишньої. Бо так само була сама, недоношена дитинка, думки про суїцид і тицяння писком. Крім того, ще й злидні.
Щоб стало легше - то величезна праця. Над собою. Ви здатні керувати своїми думками. А спосіб мислення визначає буття. Така діалектика. Вам же не подобається бути жертвою?

"Заслужила"...Нічого такого Ви не заслужили!

 

порятунок потопаючих діло рук самих потопаючих.

Ви фільм "Секрет" бачили? от по ньому налаштовую свої думки. Думаю лише про позитивне, негативу стараюся не допускати. Невиправна оптимістка і т.д. ... але там за завісою, за тонною майстерно накладеного гриму... є він - всепоглинаючий, роз*даючий і травучий біль. є вони - маленькі, блискучі, солені і мокрі сльозинки. є вона - горда, поважна, самодостатня самотність...
приходить північ і то все вилазить з-під маски і починає зашморгом на шию лізти...
а плакати зась, заборонено... табу...
виговорюся тут і може легше стане... може

 

Бачили І дивилися більше 100 разів Може, Ви надто стараєтеся?
Хочете, я вам скину книгу Джо Вітале "Закон притяжения"?

Мушу додати. Оте Ваше фото. Викиньте його до чортової мами!

Я розумію... Сльозинки будуть, доки не виллються всі. За цей момент життя. Ви не будете плакати ЗАВЖДИ. Також розумію що менторські повчання і поради типу "зроби так і так" Вам мало що зарадять. Але...будуйте, шукайте способи. Вам Бог їх дасть. І вже дає. Хоча б оцей форум. Будьте вдячні за те, що є ("Секрет", пам'ятаєте?)