...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

завівся в родині якийсь вірусяка триклятий, у хворого температура майже тиждень, у дружини після, кістки на ногах болять дуже, у батька то зуби, то горло .... і вже третій тиждень пійшов такої халепи, малеча теж тиждень під 38 мав, але якось легше переніс (птьфу. птьфу, птьфу) дружина та батько геть дрова ...

 

А мені просто боляче...на душі
Оте..безсилля....вити хочеться...
Тисне в грудях...звично вже...попереду..безсонна ніч...
І нічого неможливо змінити...
поки...може...

 

я спробувала натякнути,а він не зрозумів, я сказала прямо, а він все перевівв на жарт....шо робити? ше й сказав, шо не зможе жити без мене... Може я повинна забути про свої почуття до іншого і примусити себе його покохати...якшо він не зможе мене розлюбити, то може я зиожу його полюбити...

 

Любов - це коли бажаєш тій людині щастя і добра, навіть якщо це щастя не буде спільним. А в його словах чується егоїзм і любов до себе, а не до Вас. Вибачте за прямоту, але це моє враження.
Не дарма говорять - відпусти, як має бути твоє, то вернеться, як ні - то навіщо мучити одне одного.
А полюбити його - можливо й зможете, але при негативних моментах, чи смутку Ви завжди будете думати про те, що могло бути все інакше, якби Ви були з тим, іншим.

Розкладіть все на полиці в своїх думках, а тоді приймайте рішення. Дайте собі відповіді на всі запитання, які Вас мучать і задайте декілька питань йому. Основне питання (як на мене), чи зможете Ви ніколи йому не згадати, що Ви кохали іншого, а залишились з ним?

 

ггг...то нічо, люблю,коли говорять все як воно є)
з ним може й не буду щасливою,але він зі мною буде...а з іншим...то стара і довга історія,яка не має любовного продовження(принаймні на даний момент)....але мну влаштовує і просто дружба, просто я відчуваю, шо теперішні стосуки не на довго, але не можу сказати це.....він просто не розуміє......ехххх...як це складно((

 

Красуня, обери ні цього і ні того. Знайти новго, кращого за усіх - будеш з ним щаслива і будуть нові враження в тебе, кохання.... На чужому нещасті свого щастя не побудуєш....

 

ггг....та ж і не хочу....думаєш я не пробувала "Знайти новго, кращого за усіх"...?
Розумієш, від моїх пошуків тіко хлопці страждають,а мої думки і почуття повертаютьсь до старту((

 

Змусиш себе полюбити його? І що доброго з того вийде? Поки буде закоханність. поки й буде більш-менш нормально, а далі? А далі ти почнеш ненавидіти себе і його.Тому що серце не обдуриш.

 

Хай трохи хлопці постраждають - а ТИ ЗНАЙДЕШ СОБІ КРАЩОГО.
Я ж не кажу щоб знайти будь-якого хлопця. Я СКАЗАВ КРАЩОГО!!!

 

як вже це все набридло...набридло розуміти, шо люблю іншого, набридло розуміти, шо з ним не буде нічого ТАКОГО, набридло мучити себе та інших дургими питаннями на які ніхто не може дативідповіді...

думаєш так легко знайти кращого,коли любиш одного з усіма його недоліками?
я починаю розуміти, шо напевно не судилось мені бути щасливою, напевно не судилось любити того, хто любить мене, напевно не судилось просто....і...ВСЕ(

 

думаєш так легко знайти кращого,коли любиш одного з усіма його недоліками?
я починаю розуміти, шо напевно не судилось мені бути щасливою, напевно не судилось любити того, хто любить мене, напевно не судилось просто....і...ВСЕ([/QUOTE]


Тобі судилось бути щасливою, судилось любити того, хто любить тебе, тільки пройде трохи часу..... А потім сама будеш дивуватись - як гаяла час на такого та й з ТАКИМИ НЕДОЛІКАМИ

 

Ану не скиглити!Тобіщо, вже 45 років. коли втрачаються надії? та й то не факт...Все у тебе буде, будеш щасливою обов"язково!Ось перечитаєш свої дописи років так..через п"ять і скажеш : "Яка ж я була дурна!"Ще все життя попереду, ще стільки всього буде..і гарного і не дуже.А зараз здається, що ніякого виходу немає, що все так погано і далі тільки темрява..
А ще ..не зациклюйся на теперішньому своєму стані. відпусти ситуацію і життя саме розставить пріорітети.

 

Я перечитала дописи Крадійки надій і вже "намилилась" написати відповідь, оновила сторінку і тут

Аліас дослівно озвучила мою думку. Не варто драматизувати, не варто "розкохуватись" у стані перманентного нещастя, любуватися собою у горі і казати: "яка я все-таки жертовна - кладу себе на вівтар щастя іншої людини", бо то не ті ще літа, щоб йти на такі посвяти, та й не та потреба. Ми самі створюємо своє щастя і самі вибираємо людей, з якими хочемо бути - вистарчить зробити правильний вибір і проблема взаємності відпаде. Чесність - запорука щастя, обман, напівправда чи недомовки не роблять вас шляхетнішою, бо ви не хочете ображати іншу людину, а радше навпаки, бо раніше чи пізніше прийде момент, коли все вирветься на поверхню і біль у тої людини буде нестерпним, бо весь той час він буде думати. що все гаразд, а тут такий сюрприз.
Якщо не хочете ображати людину, яка вас любить, то не робіть його нещасним, а просто дайте спокій. А тоді і ваше особисте життя налагодиться, бо скигління викликає у інших людей жаль до вас, але але аж ніяк не кохання. Подумайте про це.

 

Мені вже два тижні, як гірше всіх...
Я вже задовбався говорити собі що все так не буде!!!

А як добре дома, коли вирубавши батарею телефону, - він перестає що 15 хв дзвонити... ТИШИНА
Я собі сам діагноз поставлю - іди ти ... в відпустку! (Хмм, відпустка аж в липні)

 

О, У мене таке було, доречі, я майже тими ж словами відповідав!!!
(Я спеціально до кореня теми перечитав!)
Не можу хвалитись досвідом, мені 26.
Та все ж ЧАС все полікував! А мені не вірилось!
Поки я думав що робити, все само сталось і вирішилось!
Ну нив я, скиглив, пройшло - я зараз навіть радий що так сталось!!! Хм, Парадокс приватний!

 

і мені сьогодні гірше всіх
наслухалась Карміна Бурана Орфа, надивилась картин Денисенка - і шось так тошно стало - жити не хочеться.
цілий день не можу знайти найпотрібнішу на сьогодні людину. від цього такий пофігізм нахлинув, а лише під вечір почались якісь дзвінкі, рухи - всі чогось хочуть, всім чогось треба - а мене сьогодні краще не чіпати..

 

О, У мене таке було, доречі, я майже тими ж словами відповідав!!!
(Я спеціально до кореня теми перечитав!)
Не можу хвалитись досвідом, мені 26.
Та все ж ЧАС все полікував! А мені не вірилось!
Поки я думав що робити, все само сталось і вирішилось!
Ну нив я, скиглив, пройшло - я зараз навіть радий що так сталось!!! Хм, Парадокс приватний!

ооо....як приємно бачити, шо я не одна з такими проблемами....може шось порадите?

 

Нічого не пораджу, і не хочу в таких справах радити!
Це не від мене залежало! Я просто НІЧОГО не міняв.
Досить егоїстично - я знаю!
Але вийшло на краще.
Хоча я зараз ні з однією ні з другою (яку любив)...
Сумніваюсь що всіх задовільнить такий результат!

 

Чому людям інколи так важко визнати і сказати в голос те, що у них на душі? Ми одягаємо маски, корчимо з себе тих, ким ми насправді не є...Ми граємо роль, з якою іноді не справляємося...але знову стати такими як ми є неможемо...боїмося....самих себе...
Я хочу людині допомогти розібратися з тим що сталося, підтримати...а мою допомогу відкидають...жорстоко....

 

а Ви не задумувались над тим, чи дійсно цій людині потрібна ваша допомога?
Сама по собі знаю, що деколи краще побути самій, розложити все по полочкам і розібратись, зрозуміти себе.