...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

мммм.....так звичайно можна зробити,але він мене любить...а я не з тих, шо починає "шось" і плює в душу, бо розібралась в собі....в мене є надія шо шось ше проснеться, але коли?чи то вже такого не буде?

P.S.можна на "ти")

 

це я знаю, але я не можу так...тоді я вб"ю його

 

навіть треба
Але якщо в тебе до нього не горить, то для чого йому давати надію і ще більше ускладнювати відносини.Кохання повинно бути взаємним, інакше хтось з цього дуету буде нещасним.

 

В коханні не може бути жалю...тільки почуття...

Для згоди досить одного слова – «Так». Всі інші придумані, щоб сказати «Ні». Однак, іноді навіть «так» мало б бути «ні»…
Як же легко, прагнучи вберегти когось від болю, потрапити у пастку, сплетену з власних жалощів та докорів сумління!
Але ж чи винні ми, що когось не любимо?
Чи маємо жаліти когось через те, що йому не під силу пробудити у нашому серці сильніші почуття?
Жаліючи, ми принижуємо іншого. Ображаємо його, маскуючи жалість під симпатію, і врешті-решт будемо за те покарані. Сподіваєшся, хтось відчуватиме до тебе вдячність за те, що ти його пожалів? Ні, все з точністю до навпаки: саме жалості не пробачають.
Жалість – дуже підступне почуття. Ти думаєш, що ти згори, але це оманливе враження. Щойно сіті, сплетені з почуття провини, зміцніють, щойно упіймаєшся – сам будеш жертвою.
Нашою готовністю до самопожертви так легко скористатися! Адже жертвувати собою – жест благородний. Хай краще я два роки промучусь поряд з тою, яку не люблю, головне, щоб їй не було боляче. Жертвуючи собою, залишаєшся «хорошим», а відмовляючи, відштовхуючи від себе, - стаєш «поганим»…
Та чи правильно, чи добре чинимо, коли, не бажаючи видаватись поганими, вводимо інших в оману? Подаємо надії, видаючи фальшиві почуття за справжні…
Відмовляти складно. Ой, як складно! Особливо тоді, коли бачиш такі добрі, закохані очі навпроти. Як наважитись погасити це сяйво в очах? Почуваєшся злочинцем, бездушною твариною…
Проте іноді єдиний шлях до свободи лежить через біль.
Біль і робить нас людьми.
І взагалі, скільки можна вдавати з себе Бога?! Може, час би вже навчитись вирішувати все за себе, а не за інших? Може, час перестати думати про жалість?
Так чи інакше, я поганий. Бо я тебе не люблю.. Але якщо я поганий, може, тобі легше буде пережити втрату?...

 

Залишаючись, ти вб"єш себе...і чи потрібна твоя присутність без твого кохання, йому?

 

ці цитати саме те шо я зараз почуваю,але вони перечать одна одній....з одного боку добре так,як є, з іншого- краще обрубати комусь крила, а самій бути вільною...так? саме це я читаю між рядків...я так не можу((і ця тьотка-жалість в мені мене вбиває...краще скажіть чи є шанси, шо я ше його полюблю?

 

На це запитання відповіді Вам ніхто не дасть....лише Ваше серце....

 

мм....це вже стається...але я радше буду жертвою,ніж хижаком(принаймні зараз),але то так складно!..блін,я вже остаточно заплуталась...Мені з ним добре,але немає відчуття зобов"я заності до чогось....він мені троха подобається,але я його не люблю....і він це знає..

 

иии сорі то попереднє до Alias....сама не зна як то так вийшло

 

такі глюки інколи трапляються.
Якщо ти зараз зациклишся на тому, щоб його полюбити, навряд щоб так сталося.не можна зустрічатись і весь час думати , що коли ж то до мене кохання прийде, коли я його полюблю?.Кохання або є , або його немає.Краще один раз відрізати, ніж потім картати себе , що не зробила того у свій час
Взагалі, не дуже слухай насПоради давати ми аж бігом.А ти слухай своє серце.

 

воно в мну німе((

 

проблема не в тому хлопці, що не виходить з голови... шукай відповіді у самій собі.. не всі дівчата можуть забути про старе в нових стосунках, але всі можуть постаратись відволіктися на щось таке, що їм індивідуально підходить...

 

значить то нормально зустрічатись з одним,а час від часу думати про іншого?

 

життя взагалі нормальним не буває)) а думати про іншого Вам заборонити неможе ніхто, тіко серце, а як воно мовчить тут лікарем буде час. Він і підкаже що далі робити. Але якщо дуже-дуже чогось хочеться і мозок не накладе вето на це, то все може бути, життя непередбачуване і іноді приносить приємні сюрпризи))))

 

От шось нагадав эдного фацета...котрого жизня задовбала так,що вирішив вішатися...
Жінки нема..роботи нема...грошей нема...навіть на сигарети...
Взяв він пасок...поліз аішатися...Аж дивиться на шафі завалявся старий недокурок...і заначка - недопита чикуля...
Хлопуньо,стоячи на табуреті...ґольнув тоту чикулю...закурив си цюка...подумав...подумав...зліз з табурета..
- Жизнь налажіваєцця!

 

От шось нагадав єдного фацета...котрого жизня задовбала так,що вирішив вішатися...
Жінки нема..роботи нема...грошей нема...навіть на сигарети...
Взяв він пасок...поліз аішатися...Аж дивиться на шафі завалявся старий недокурок...і заначка - недопита чикуля...
Хлопуньо,стоячи на табуреті...ґольнув тоту чикулю...закурив си цюка...подумав...подумав...зліз з табурета..
- Жизнь налажіваєцця!

 

нормально.. але того іншого теж не можна обманювати, давати надію щодо неможливого... звичано не варто розповідати йому про тії свої думки, але якимсь чином дати йому зрозуміти, щоб він не будував повітряних замків...
бо в інакшому випадку ви вийдете і як жертва і як винуватець чужого болю... а то складна ситуація.. совість не дозволяє собі хотіти полегшення, коли комусь через тебе болить...

 

Ну от... і наслідки роздумів... Депрес... Надоїли всі голосні демагогії на тему "Ти маєш бути сильною", надоїло... заради чого чи кого? Себе?! А великі порадники задумувались, що оті сили забирають ще більше енергії, і якщо нема до кого прихилитись, то стає іще важче?! Кожна людина має мати можливість побути слабкою... А коли цього нема, то падіння з стану сильна стає несперпно важким, довготривалим і болючим. Включаю режим очікування... Найближчим часом ніякої боротьби чи "сильна"... Апатія, депресія... жаль до себе... те що я раніше ненавиділа в людях застало і мене... що ж... може в результаті навчусь чогось...

 

Пропоную дві речі. Прийти до мене на сеанс піддупників за такі слова або взяти себе в руки і перестати киснути.
Без боротьби ніяк. Ми постійно за щось боримося, таким вже є наше життя. Такі стани як депресія та апатія створені для лінтяїв щоб ті мали чим відмазуватися. Шкодувати себе іноді корисно але робити це слід тет-а-тет з подушкою або носовичком.
Ірця - ти ж сильна баба, а в житті кожної навіть найсильнішою має бути місце слабкостям, бо власне в тому і є сила ЖІНКИ.
Себе зненавидіти завше встигнеш, але як ж тоді ти виконуватимеш Божу заповідь "Люби ближнього свого, як самого себе" Я проти того аби ти мене також ненавиділа.
Так фо !!! ОТСТАВІТЬ повішаний ніс, хвоста поставити трубою і вдягнути на обличчя нехай дежурну, але посмішку.

Не кисни!!!

 

були сьогодні на дні народження сестричкі моєї... погано-погано-погано... плюнули на гулянку-повернулись додому. в малечі моеї коханої 38,9. захворіла. кошмар. ось ніби заснула. буду ія виключатись, щоб не турбувати та ляжу теж спати. завтра викличем лікаря, я певно пару відгулів візьму, будем лікуватись разом. єххх... погано