...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

я вас розумію... я теж подібне пережила, але не вісімку ,а третій зуб(ну тобто у всіх дорослих бувають молочні і постійні, а то ще третій після постійного)... порівняла зуби брекетами, то лікарка боялася, щоб назад все не покривило, як він захоче вирости... іноді думаю, що як придумала природа, то треба було лишити, може на старості мені виросте і буду мати чим їсти

в вісімками в мене теж якась катавасія... але надіюсь що всетаки виростуть, бо під ніж би знов не лягла... а ви ходили до різних лікарів? може не варта то терпіти???

 

Так. То вже тянеться сім років... тоді вперше ту кукумбри вирішили, що їм пора подивитись на мою "полость рта"... Але то був короткотривалий порив... ще тоді сказали, що як полізуть знову - одразу під ніж... Пригадую, що навіть коли пробували рівняти, то ніц не виходило, щалепа вузька, і то сама відчуваю... після 7-го тупо нема місця для маленьких-більнеких... Чесно кажучи, саму операцію ще тричі я витримаю, а от післяопераційний період навряд... ні поїсти, ні посміхнутись, ні на світ подивитись інакше, ніж як через вікно... Теж мені... "Ванільне небо"...

 

Дорогі друзі! Хто має дітей, пильнуйте вже за їхніми зубами, у дитячому віці 6-11 років це все можна розтягнути пластинками та іншими спеціальними засобами, зараз є багато того всього. Тоді зуби матимуть, де рости і не будуть криві. Сама зараз маю цю проблему - рівняємо зуби дітям - хороші результати. Хто хоче тел хорошого ортодонта, пишіть в пп.

 

Власне ж писала, що рівняли, але щалепа дуже вузька, відповідно... ніяких результатів. І благо що вісімки ростуть так, що їх ще мо витягти, а не під сімку, щоб прийшлось видяляти і їх теж...

 

ой не кажіть... в мене теж щелепа завузька, особливо верхня.. через то і рівняли зуби... 2 роки з брекетами і вже два роки як за зубам залізячки спеціальні ношу, щоб ше зуби трималися.. не факт, що не покривляться як зніму а ношу ще спеціально - чекаю що мудрості повиростають... 3 вже виглянули, а четвертий найскладніший...
до речі, а де ви робили тоті операції?

 

В мене то саме, пам"ятаю ще з малечку міняла пластинку за пластинкою, і шипилявила...

 

а я в дитинстві трохи поносила і закинула... а в підлітковому віці не хтіла того... ну а як бігати на побачення з хлопцями з тим всім... а в 11 класі дозріла... то пришлось мені носити 11 клас і перщий курс.. навіть довше бо ще перд тим місяць зі спеціальною пластинкою ходила... мала б тоді стільки розуму, як зараз, то ше би все в школі відносила...

 

Мені погано... відчуття безсилля перед всіма проблемами мене лякає. Страшно, невже стільки всього може звалитися на одну людину? В душі щось не спокійно. Набридло все.

 

........п"ять років тому в цей день втратила двох близьких мені людей- подругу і коханого. і вже п"ять років переживаю цей день знову.....тяжко....серце плаче...
не святкую, а тільки згадую. їх не поверенеш, вони десь там далеко в небі, а я тут......і серце знову плаче...
єдине що я б повернула в свому житті - це той день, я б все змінила. і на двох щасливих людей в цьому світі було б більше.....

 

Головне - не падайте духом. Мені, як і всім, теж деколи буває дуже погано на душі. І в ті моменти стараюся думати, що є безліч людей, яким набагато важче ніж мені. Радійте, що жива, здорова, радійте своїй дитині. А проблеми - старайтеся пробувати вирішити те, що можете вирішити і не журитися тим, на що не можете вплинути. А деякі проблеми, повірте, вирішаться самі собою. Мої погляди на життя докорінно змінилися півтора роки тому, коли потрапив в страшенну автокатастрофу і чудом залишився живим, а потім довгий час був прикутим до ліжка. Здавалося - життя скінчилося. Але змусив себе перебороти все і з Божою допомогою тепер бігаю, як і раніше. Після цього випадку багато проблем, через які раніше просто не хотілося жити, тепер видаються просто смішними. Вище голову, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!!! От побачите!

 

В знайомої, в медінституті. Стосовно вузькості... от дуже прошу... в кожного своє, у Вас вийшло - вітаю, а в когось ще вужче... Думаєте мене то тішить? Коли ходила з бреками чи з пластинкою, то щелепу зводило від болю, як би їх не послаблювали, і які б лікарі не оглядали і регулювали... Потім зуби замість того щоб рівнятись, почали випирати вперед. В кожного своє... мені чомусь вічно не щастить... Але то таке... добре що не гірше.

 

Доречі... нині на щоці виступив афігєть сексуальний синець... Якраз пасує до нинішнього дня...:girl_cray:

 

та я вірю, що то несолодко.. теж натерпілася з зубами, шалений біль, вдома і вночі треба було натягати спеціальну маску, що би витягала ту щелепу вперед( в мене був прикус неправильний, нижня щелепа трохи більша, тому верхня була не енад неї, а на рівні)
а як робили мені ту операцію, то ще й перероблювали.. один раз приватно і не все витягнули, а другий раз в тому ж медінституті... і тоже потім ходила з напухшою щокою...
тому ви не тратьте ще й нерви на то все.. ясно, що як людина має якусь проблему, то їй здається, що всі решту без проблем, але то далеко не так...

 

Я це прекрасно розумію, у кожного щось своє, і кожен переживає це по своєму... На щастя то тимчасове, більше того, вже принаймні в стані посміхнутись і знаходжу вже в тому гумор. Але точно поки наступне не заявить про себе, просто так не рішусь.

Щиро співчуваю Вам. Згадуйте його таким, яким він був і живіть далі, повірте, Він бажає Вам щастя.

 

це не вірш... цен стан мій кожного отакого дня вже багато років... (вірш написала в 16 років)

***
Самотність на колір біла,
Така, як стіни палати.
Ти чуєш, як плачуть крила
У птаха, що вмів літати?...

Самотність на колір сіра,
Така, як очі асфальту.
Ти бачиш: зривають пір’я
Із птаха, що вмів літати?..

Самотність на колір чорна.
І в ній наче у домовині...
І що тепер стало з птахом,
Що очі мав як... у людини?..


залишилось запхати струни у гітару і проплакати до ранку... але вже не тепер... не так як щороку...

Сьогодні зранку хотілось все змінити... був особливий настрій... просто був...
Позвонила батькові Йоанки, хотіла привітати... привітала... плакати перестала вже коли зайшла в палату до малої...
Я дякую Богові, що дав мені щастя та радість пізнати справжню любов - любов матері до дитини. Сьогодні моє свято хоч і не травень на вулиці і не день Мами. Сьогодні свято любові (для мене цей день є святом любові, може для когось це є день закоханих) і я тепер вперше знаю що таке справжня любов. Та любов про яку писалося в Біблії.
На даний момент є я, моя кімната, монітор... але я знаю що вже є то серденько заради якого я живу. Я вперше не самотня в цей день... хоч у цій кімнаті одиноко жужать вентилятори компа... але я вірю що згодом вона наповниться дитячим сміхом...

 

Мені сьогодні так зле... і зовсім не хочеться ділитись своїми проблемами.

Дякую вам за цей допис.

 

Я не знаю, яка ситуація у вас, просто я хотіла звернути увагу мамів на зуби своїх дітей, бо в моїх тому і ростуть криво, що щелепа занадто вузька, і вони носили пластинки не для того, щоб рівняти зуби, а для того, щоб розтягнути щелепу, а, відповідно, коли з"явилося вільне місце, ті зуби почали вирівнюватись самі собою. Це отак воно відбувалося у нас, але не виключено, що доведеться ще раз робити пластинку за рік-два, бо дитина росте, і щелепа росте, тому можливі додаткові корекції.

 

накрило.............

з головою.....


добре шо шуба відволікає дитину..........

 

жодного просвітку...жодної шпари...я не крицевий...

 

Тримайтеся люди! ((((( Зараз всім важко, самого вже ті негаразди життєві задовбали! Проте треба жити і є задля кого жити! Все мине, мине і це!