...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

аналогічно...
притому всі...

 

дякую Вам усім, друзі, за підтримку.
я все таки не витримав і розірвав свій вакум. мав телефонну розмову. завтра очікується серйозна розмова... чим закінчиться навіть не знаю, певно що піднімустья всі теми які уникалися. не знаю, чи готовий до неї. але попереду ще ціла ніч. цигарки, кава і думки. надіюсь, все ж, на краще
допоможи мені Господь пережити завтра.

дякую Вам друзі! Zoryanka особливо. за теплоту і чуйність.

 

Лиля вы зачем собачку съели ....

 

Кава і цигарки точно поможуть.
В мене майже кожна ніч з ними проходить...

 

так, це єдине, що реально допомагає.

 

...мені сьгодні хоч і "не гірше всіх",але страшенно препогано - і фізично і морально...

 

дякую!!!
мені аж незручно трішки

 

Повірте,немає нічого незручного в виявленні почуттів, у проханні про підтримку, в умінні прийняти цю підтримку від людей, яким справді небайдужі Ваші переживання і проблеми...

 

це дійсно так...спасибі всім! в мене аж ніби трохи розвиднілось все...ясніше стало. і тепліше на душі

 

Зараз взагалі час дурний... Таке враження, що всі можливі біди вирішили одним махом звалитися, і всі за один січень, причому масово на всіх і кожного.
Дай Боже, щоб з приходом нового місяця все закінчилось.

 

Даешь клуб анонимных (и не очень) пессимистов !!! будем ныть и скулить, потом нажремся оденем тельняшки и пойдем день Десантника отмечать!!!!!!!!!!! :tanksmile::tanksmile::tanksmile:

 

Це добре, що Ви тут.З людьми поговорите -легше стане.Хтось пожаліє, хтось пошуткує....дивись . і світ вже трохи не такий похмурий.Сьогодні здається, що далі стіна, все погано, а завтра, дивись..а в стіні є шпанинка, крізь яку пробивається світло..світло надії.
Удачі Вам!

 

у що ж, друзі... "пошли дела кое-как" (с) перемовини пройшли...розпочались на емоціях, потім перекур, кава, зварганені бутери-тому що одна з сторін перетрактацій макової росинки не мала з вчорашнього ранку. бутерброди зроблені іншою стороною - що мене порадувало. коли емоції заспокоїлись ми перейшли до контруктивного діалогу
зрештою, все ніби нормально. обговорили багато чого. треба змінювати те, що вже є в наших відносинах. я часто буваю сконцентрований на власних справах, у собі-а Марішці часто потрібно більше уваги. це є проблемою. з іншого боку, вона має високу як на мене самооцінку, а це не поліпшує діалогу та відносин. з імпульсивністю теж треба щось робити-я сам емоційна людина. будем вчитись і тримати себе в руках і з більшим розумінням відноситись один до одного. мені заважає її ревнивість-але з цим вже нічо не вдіеш
я не знаю, як то все втілиться в життя, але кроки з свого боку робити буду. все таки радий, що поговорили. ху...ніби камінь з плеч

дякую, друзі, за підтримку! Ви дійсно розрадили і підтримали мене

 

Зайшла глянути "як кому сьгодні просто....." Привіт.

Теж нема чим похвастатись... як то кажуть не фонтан.
Але піймала себе на думці, шо люблю Україну, це якось потішило )) згадалось як спілкувалась з харківянами, з доннечанами, з закарпатцями, десь по поїздам, і знаєш шо ні коли більше не зустрінеш ту людину.... але вже і не забудеш її. Маю подругу, Вікторія..молода кобіта , і 4 діток, часом думаю як вона собі дає раду... але і не тільки собі, ше й чужим помагає, ото зараз сидить в асьці з поганим настроем, і не знаю як підтримати, та тільки вона може підірватися з Дніпропетровської області і до мене на каву....)) хоча й познайомились ми в інтернеті ))...мамочок бачила з нашого сайту і татусів... не памятаю хто є хто, але то все наші українці ))
І за Адріасю переживаєм, і от думаю ну шо та політика варта проти маленького дитятка.
Тримайтесь.

 

Намагаюсь...як радять тоті психологи...уявити,що я в чиколяді...:cowboy:
От так...я в чиколяді..в чиколяді,в чиколяді...по шию..по вуха..по маківку...
Нє, видно потрібно уяву розвивати...
поки що не дуже получаєцця...
Єдине світле,що є в тому житті,це..досягнення цивілізації...мобільний телєфон...
Та й той..мовчить..

 

стрёмное это дело ..... больно чоколад по цвету смахивает на не чаколад, лучше уже в че нить другое ... например ну мед ... хотя там консистенция стремная ... блин и в мыслях нема куда бежать .... эх ....

 

Можливо мені сьогодні і не гірше всіх, але ...
Був в Апеляційному суді де одна із сторін судилася проти свавілля з ду..уже високопоставленим чиновником державного рівня. Після того суду не можу прийти до тями. Тут Зварич просто відпочиває... Такого я ще не бачив. Колегія із трьох суддів навіть не намагалася слухати, про що їм кажу, вони про щось розмовляли між собою, хіхікали. Коли я замовкав, щоби вони могли дорозповісти анекдот - зразу зупинялися і питали: "А що, ви вже закінчили промову?" Ні, - кажу, - просто замовк, бо мабуть вам заважаю. Вони на те: "Ні-ні, продовжуйте, ми слухаємо". І далі за своє. Представник чиновника жодним словом не міг заперечити моїм доводам і аргументам. А потім вийшли в нарадчу кімнату і через пів хвилини винесли готове надруковане рішення. Не можу досі заспокоїтися. Ну коли ж в нашій бл...кій державі буде порядок. Невже демократичними методами цього не досягнути? Невже для цього потрібні бунти і кровопролиття? Та ні, не приведи Господи!

P.S. Можливо я помилився гілкою форуму і це треба було писати в темі "Звичайний день", бо я останніми роками стикаюся з подібним якщо не щоденно, то принаймі раз в тиждень. Але це все вже так мене все це "дістало", що просто немає сил. Мабуть ніколи не зможу звикнути до подібного.

 

Це у Львові?