...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu



http://img520.imageshack.us/img520/7829/barcelonatheclownbygnjzt5.jpg

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Це Ви ТАКе на "робочий стіл" кинули?..

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Так і є.

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Пошукати Вам щось тепліше?

Додано через 5 хвилин

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu



"For us there is only one season, the season of sorrow."
(Для нас існує лиш одна пора, пора журби.)
(Oscar Wild, De Profundis)

Додано через 1 хвилину

Друга ваша картинка трохи замала для мого лептопа. Дякую.

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu



Наспівуючи:
Піду втоплюся у річці глибокій
Шукати стануть - не скоро знайдуть.
Ти будеш плакать - спливатимуть роки,
Мене до смерті не зможеш забуть.

Додано через 2 хвилини
Ліля!!!
Найгірше сьогодні - МЕНІ: завтра клієнти порвуть на кавалки, бо робота до рук не йде.

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

мені нині знайомий таке файне написав
"в хотінні жити небезпечно робити перерви "(с) if_ro

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Боро, дуже дякую, дуже гарний допис. Шкода, що ви його стерли.

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Лілю, сонечко, нехай тобі хтось усміхнеться, скаже добре слово,так щоб зима змінилась несміливим і таким повним надії подихом весни, щоб підпис не був такий відповідний до цієї гілки...

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Виставляй фотку з усмішкою. Може, якраз... А то погода за вікном тільки сприяє...

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

і не тільки лілі шкода
направду-дуже

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

зима- по-своєму прекрасна пора, нехай і холодна. нею також можна насолоджуватись

це - тобі

[youtube]7ytx7YSSPas[/youtube]

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

лілю то тобі (хоч воно давно писано і десь друковано але доречно...)

Зима – пора заслання
Я замкнула всі справи на роботі, а стосунки закрила на ключ. Всім сказала, що поїхала... куди? До кого? Не має значення – все одно ж збрехала... А ключі... ключі... загубила... на кілька днів. Сама для себе стала нелегалом в рідному місті. Я вирішила, що ця зима – то заслання для мене. Якщо зумію через нього перейти, то зрозумію чи живеш в моєму серці ти.
Сумно й одиноко, бо не можу писати вірші. Уся моя поезія переїхала, я б навіть сказала, ні прокричала: „Нахабно втекла!”. Довго готувалася сама, а ще довше і ще непомітніше підготовлювала мене. Вона сама, ну, моя поезія, насправді не надто вірна і зовсім непостійна. А тут ще й взяла зібралася і... І поселилася в твоєму серці!!! Тепер не дозволяє мені писати, просто-таки за слова тримає.
Як мені перезимувати це холодне заслання? ...без тебе... Тепло – це реінкарнований спогад. Нетривкий і далекий, неначе оаза в пустелі. Ба ні, швидше міраж.
Любити – найважче взимку, так думаю я. Бажання і відповіді на них сховалися під пальта, шуби і курточки. Спробуй достукатися: і ліньки, і довго, і важко, і холодно.
Сніг іде. Сніг йде. Іде. Іде. Перейде, пройде зима.
Як шкода, що я втекти від зими до Єгипту чи Туреччини – не встигла. Дешево і зручно можна повернути літню засмагу. Не встигла.
Я думаю, що різдвяні свята – своєрідна втеча від розпачу і тому така тривала, і тому така виснажлива. Треба ж хоч щось робити.
Спати. Варто багато спати, щоб виспатися для весни, яка не дасть ні хвилі спокою: ні душевного, ані робочого. Інколи пити гарячий чай з різноманітних трав, з лимоном чи корицею. Страшенно хочеться смаколиків, що створюють ілюзію тепла і затишку. Таке схоже від чуття трапляться в дорозі або в мандрівці горами. Навіть хлопаки, які в місті крім пива і м’яса з картоплею нічого не споживають, в горах тягнуться за печивом і згущівкою.
Зима – вона дуже примхлива жінка. Кожна, поважаюча себе кобіта мусить спізнитися на побачення принаймні на 15 хвилин, вона ж запізнилась на півтора місяці – у відповідності до тривання побачення (в людей – три години, а в зими – три місяці) вона прийшла майже вчасно. Довго вибиралася, вдивлялася в льодяні дзеркала і бачила, як маленькі янголята веселяться на санчатах (їхні посмішки такі, як в бабусі пампушки). Намилювала першим сніжком блискучі щічки, приміряла різні причандалля і вирішила ними поділитися абсолютно з усіма. На ялинки вдягнула білі рукавички, на дерева – шалики (революція скінчилась – можна й білі поносити), а ліхтарям до лиця (правильніше було б “до лампочки”, ги-ги) пасують білі капелюшки. Зима насправді, так само як і ми прості смертні страшенно любить затишок і домашнє тепло. Бо як інакше ви поясните встелені килимами, доріжками, ковролінами і хідниками дороги міста. А інієвий сніжок на деревах виглядає елегантними фіранками, подекуди навіть люстрами.
Насправді зима й надмірно еротична. Чого ж тоді так нахабно огортає білою постіллю – ковдрами, простирадлами, перинами – клумби і елементарні стовпи... мабуть це вже мої проблеми: надмірна видимість еротизму у всьому. (...бо ж без тебе... без тебе...) ОК., вдягаю мобільний в зимову шкарпетку (до речі, знову...асоціації..., ги-ги) і рушаю.
Придивляюсь-вдивляюсь і помічаю, що люди взимку зовсім не подібні на себе самих. Де й поділися всі ці поважні та серйозні, ті, що завжди поспішають і постійно не встигають. Курточки, шубки і плащики, шапочки і шалики роблять нас подібними на беззахисних і войовничих героїв толкієнівських казок. А от самі придивіться до перехожих, а потім зиркніть і на себе в дзеркало, тільки персонажа виберіть собі самі – до душі.
Моя душа уже на ковзанах і лижними паличками допомагає втекти в дитячі спогади зими. Тоді в дитинстві ще не виникало потреби ніякого заслання і реінкарнації тепла.
Якось так трапилося, що перші дозволи приходити додому не в дев’ятій, а пізніше, я отримала в період не літа, а зими. Страждати від холодної погоди довго не довелось. Активні мандрівки опівнічними снігами з верескливими сніжками виявилися не менш романтичними аніж пасивне цілонічне просиджування на лавочці з першими солов’ями.
Згадати юнь! А що ж? Якщо вітер і сніг не періщать по тінях з помадою – гріх не проміняти задушливу маршрутку на білосніжну рипучу променаду. Зима (чи не одна) вимагає від нас ще й штучних яскравих і кольорових прикрас, тобто гірлянд, які найдовше „носяться” на заправках і супермаркетах.
Взимку найбільше сутулюся і, мабуть, не тільки я. Постійно хочеться згорнутися калачиком до тепла. Найкращий засіб від цього звичайно спорт, бажано літній. Я вибрала собі йогу (треба ж хоч чимось займати своє нахабне заслання): пташки і квіточки в голові, а ноги тонуть не в м’якому снігу, а в гарячому піску...ай! який пекучий! ...чайки, шум моря... Ні-ні, ніякі це не галюни!!!
Гадаю, що прекрасні панни на йорданський святвечір, то перші провісниці весни. „Цілу зиму кросна ткала – весняночки не співала....а тепер-ка дотикаю – весняночку заспіваю”.
Зима – дуже фантазійна пора. Вона вифантазовує у наших головах і серцях реалії весняної пори.
От і все! За кілька хвилин весна. Я вже дістала ключі від усіх дверей і проблем. Вже дуже швидко я відкрию вам шлях. А зимі просто залишу на пам’ять маленького листа.
„Дорога моя Пора Заслання!
Дуже дякую за твої регулярні відвідини. Завдяки тобі, я довідалася, що не можу не любити. Не можу не бути постійно закоханою, бо інакше б не помітила всієї твоєї краси. Па-па, тобі, заслання.”
Ну, що ж а ти, любий лицарю, з весною під руку: „ПРИЙ-ДИ-И-И-И-И-И-И-И!!!!!!!!!”

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

100%

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

а то!

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

братолюбіє, нє?

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

нє в дитинстві таки легше було...якось...
а тепер тяжить так тяжить...

Додано через 46 секунд

сестропаніманіє... я б сказала:ninja:

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

ну.... до землі тре привикати....

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

то правда жити вже давно не хочеться...відколи стало гірше всіх....