...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

А у меня завтра первый экзамен. По информатике (мой "любимый" предмет!)

 

Страшенно болить голова(((

 

і мене болить. Ще й нервова дуже чогось.

 

Рибко, удачі тобі!

і мене, то певно погода, тиск.....

 

то видно тиск чи магнітні бурі, бо й мені шось на голову тисло...

 

І мені сьогодні дуже погано було... І тиск, і серце, і нерви...

 

І у мене те саме... Повний місяць, дівчата!

 

А мені чомусь фізично добре, і нічого не болить.
Тільки лінь в мене страшна. Цілий день просиділа за комп"ютером і взагалі нічого не зробила. Але на душі зле, бо совість мучить за даремно проведений день.

 

най вам стане легше... не ви єдна... в мене такі дні теж бувають... то хіба так погано, коли людина робить, те чого дійсно хоче, а не те, що повинна..?? хоча б один деньок...

 

Тю... дурні... То таке щастя, що у вас є діти, що вони здорові й у них є любляча мати... Все інше, воно насправді, таке пусте... А от у мене нема того щастя...

 

ю ніч снилося, що я гукала й шукала чоловіка, а його не було...
кудись бігала, кудись запізнювалася....
зараз - голова як бубон...
треба вдягатися і витягати себе на гульки з собакою...

 

Моя мама називає понеділок Днем ледачогоЦе тому, що після вихідних, коли всі вдома у неї багато роботи. а в понеділок нкас немає . тато на роботі, ото вона вже й відпочиває.

Але ж життя триває, і ще нічого не втрачено, Ваше щастя десь ходить, може вже й зовсім близенько.Почекайте..все буде...і вірте..

 

Щастя моє як раз під боком... Правду кажуть, що перша дитина у жінки - це її чоловік... Як відчибуче, наче мала дитина. Але вже хотца й маленького...

 

На все свій час і воля Божа. Будете мати ще маленького...
Я також дуже хочу ще одного карапузика, але чекаю, коли прийде його час....А так сильно хочеться...

 

вночі перегиркались з милим...
хто таких дурних видів, щоб прокидалися, аби посваритися?...
а вдосвіта розбудив пес... і малий...
чоловік злий, а я просто... розбита....

 

Може йому щось страшне приснилось

 

а в мене голова болить...та навіть розповім зараз, чому. Друзі! відвідуйте спортивні змагання! та навіть просто займайтесь спортом, це гарно діє на ваше тіло і на психіку... тільки не так, як я. справа в тому, що колись давно, ще в школі, я займався карате, навіть збирався їхати до Киева здобувати собі перший обі...а потім поїхав навчатись далі, і якось так закинув ці заняття. а тут на святах зустрів знайомого, ми колись разом ходили в спортивну секцію. Артем не покинув це добре діло, і зараз із зеленим поясом арендує приміщення, в якому влаштував невеличку тренувальну залу та займаеться там з двома групами хлопців. і от він запропонував мені якось завітати до нього, потренуватись за пільговим тарифом. я надумав це втілити сьогодні, все одно вихідний. розімнявся трохи, а Артем і каже мені-хочеш у спар? - ок кажу. почав спаринг з якимсь хлопчиком. я був неперевершений! публіка неістовствовала! тримаюсь хвилину, другу-навіть за очками виграю... а потім-клац! і в залі вимкнули світло
коли його ввімкнули, в ніс мені чомусь почали тикати якоюсь смердючою ваткою, а з півобличча було залите кровью з розбитої брови... від мами отримав на горіхи по телефону, а від дружини вживу... тепер лежу, дивлюсь телевізор-завтра мене малеча моя обіцяе тягти до лікаря, хоча запевнює що струсу мозку в мене впринципі бути не може. перечуватись квартирою багато-зась, до компа ось тільки прорвався городами...
якщо серйозно, засмучений що приніс рідним стільки переживань. не хотів цього, а просто бажав трохи потренуватись заради здоровья. а вийшло так.

 

А мені не сьогодні найгірше. Найгірше було останні три дні, а нині вже легше. Я втратила дитинку, викидень. Всі кажуть - не переживай, то ще був маленький термін (3,5 тижні). Але яка мені різниця - нехай йому було б хоча б день, я вже його любила і хотіла. А ще після того була жахливо болюча операція (амбулаторно), і я тепер не можу вночі спати, коли то згадую. І мучуся питанням чи я сама в тому не винна, чи не зробила чогось, що це спричинило. І тепер треба чекати аж півроку, щоб пробувати знову завагітніти.
Не скажу, що жити мені не хочеться, але точно займатися нічим не хочеться. І ще є дуже велике бажання звільнитися з роботи і вже ніякої не шукати. Просто тупо сидіти вдома. Я вже дуже близько до цього.

 

Як я Вас розумію... Це дійсно стрес, але майте надію, все буде добре... Мене саме це й тримає... віра...

Негайно киньте ці думки, вони найгірші, мене за такі думки лікар довго вичитував, як він казав - просто ще не час... зачекайте...