...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Зорянка, отак щиро і по-дружньому. Бо ви мені в око впали, а особливо пампусик, там де в шапочці.
Сильно не перебирайте, так довго можна чекати того, хто обожнює. Час моментально минає, а там і вибирати не буде з чого, ну і самі розумієте.
А любов, большая і свєтлая... то таке. Любов русскі придумали, щоб за гілку "Про ЦЕ" не платити... Шось в тому є.
Головне, щоб людина хороша була і підходила.

Блін, не розумію, ну шо за козел?! Так дивно, рідного сина...
Відносини батько-син - це ж шось особливе. Це неописати. Як його м"яч копати вчиш, а як ровером їздити - то вообше. Він же ж на тебе широко відкритими оченятами дивиться!
Як можна на таке плюнути, не вдупляюсь.

 

За пампусика дуже дякую! Я ще трішки буду придивлятися, може і знайду таку хорошу людину, яка б мені підходила, і яка б стала татом для мого синочка. Але взагалі-то мені зараз не бажано, через всі ці суди. Коли буду мати свідоцтво про розлучення, тоді можна буде про щось і думати.

Його зараз м'яч вчить копати рідний дідусь, рибалка, футбол - ми вже все вміємо

Виходить, що можна. Та нічого, ми і з цим справимося. Тільки, що скаже син, коли виросте, рідному татові?

 

Правильно. А там і самойлович підіспіє.
І пампусик підросте, хоча в футбол вже можна грати. А на ровері ще рано. Йому треба спочатку такий спеціальний дитячий купити, без педалів. Потім на педальний без проблем пересяде.

 

З Вашим синочком будуть у футбол грати

Цю "науку" ми вже освоїли, на днях вже і педальки почали самі крутити! Ми вже великі!

 

Не хвалюся, але мій такий удар з лівої має! Як Роберто Карлос. Як я на воротах, аж долоні пече. Сам навчив. Народ, з ким гуляємо, каже - точно футбальором буде.
Йому на днях 5 стукнуло!

Це на двоколісному?! Тоді ОГО!

 

Ну нам ще до Роберто Карлоса далеко, але до літа ще обов'язково підтягнемося.

Вітаю!

Розчарую вас, на трьохколісному. Раніше я його "підпихала", а тепер сам крутить. Але то йому вже не цікаво, в нього зараз машинка понад усе.

 

Гм,шановні...
по моєму,Вам обом тре..сюди...
або вже в асю...

 

А може вже сюди ? :ninja:
Ну чи

 

Ну, бачите. А я про двоколісний казав.
Пампусику такого треба:

 

Подивився на знимку Zoryanka (и) і хотів "клини підбити" , але Самойлович мене опередив (коли я був в Церкві).

 

А най го качка копне...
Так щось... якось...

хочу до тата... до мами...
до Львова хочу...
іду я з того горя спати...

 

я вам скажу, що такі екземпляри не надто вже велика рідкість...
мій колишній чоловік, о на все горло волав, що хоче сина, ось уже 5 років (чи більше?) не виявляє жодної зацікавленості в його житті. і ні тобі ровера, ні рибалки, нічого...
але може воно й на ліпше, ніж таково роздирати дитину...

 

паскудно-препаскудний день...
думала, що гірше не може бути....помилялася....буває....як сьогодні...

 

захворіла я..От так завжди, завжди на два-три дні лізніше сестри...

 

ну от..добігалась я з фотіком, захворіла.та правда так завжди буває..завжди на 2-3 дні після сестри..але обов"язково

 

Zoryanka, ви копія подібні на мою коліжанку, яка зараз живе в Філадельфії. У неї також хлопців було - до кольору до вибору, а вийшла заміж невдало. Зараз сама виховує 5-ти річну донечку і все плаче за своїм глупим чоловіком. Ось я того ніяк не можу зрозуміти.

 

Мені так нині зле..........
Вчора знов не порозумілись з чоловіком. Він далі думає, що у мене хтось є. Каже, що я своєю поведінкою йому це доказую кожен раз. А я?... Не знаю що зі мною робиться.
Може я його більше не люблю? Чому я його відштовхую? Але відштовхую не весь час, а коли, чогось, перемикає. Може я не відчуваю "стіни" за спиною?
Пів ночі не спала, все думала і думала - ніби і потрібен мені, і люблю, і файний такий. Стаю на його сторону і його розумію, я б певно тоже так думала. Що ж робити????

 

Cісти і "на чистоту" з чоловіком поговорити! Бо в нас, українців, часто якісь здогадки, недомовки. Від чого і сім"ї руйнуються. А просто-напросто потрібно сісти одне до одного напроти і поговорити, дивлячись один одному в очі. І сказати, що нікого у Вас нема ( якщо дійсно нема), що Ви його любите. Просто якась криза ( вибачте, я у всі Ваші відносини не вникала) і нічого більше. Помиритися, поцілуватися, а потім закріпити все то файним... ну, себто гарним проводженням часу в ліжку з коханим чоловіком. І все минеться! Все стане на свої місця. Повірте з досвіду.

 

Та було вже це все. Вже і не болить так сильно після тих всіх сварок. Але то не є нормальним. То певне мене щось клинить. А в чоловіка вже "дах" їде з того всього.
Може мені до якогось лікаря піти.???

 

Ну, Патрік, нема проблем - для Вас можу вступитися з дороги. Чоловіча дружба важливіше.

Збоку левандівка, наспівуючи:
Ну а случіцца вдруґ, што я на ево путі
уйду с дароґі, такофф закон:
третій должен уйті.

Пи.Си.: але в Зорянки там вже якийсь пацанчик на горизонті намалювався, на тойоті до-речі. Вчора навіть побачення було. Отаке.