Все перекопати неможливо ))) Для того, щоб знати точно, чи є якийсь археологічний об"єкт на тій чи іншій території, проводяться обстеження та розвідки. Тоді бачимо, чи є сенс проводити стаціонарні роботи.
Обіцяла собі більше ніколи тут не писати, але.. не можу. Просто дійсно погано, а поговорити ні з ким не можу.. Важко втрачати близьких людей - це такий фізичний і душевний біль. І усвідомлення того, що смерть ходить так близько, зовсім поруч. Вчора вночі не могла спати, бо сльози душили, подумалось, скільки рідних вже відійшло у небуття: бабуся (мамина мама), яку я ніколи не бачила, бо вона померла, коли моїй мамі було 16; обидва дідусі (рік за роком), прабабця, обидва мамині брати..Так страшно залишитись самій на світі (батьки вже немолоді)... ---------- Додано в 01:38 ---------- Попередній допис був написаний в 01:22 ---------- Дуже жаль, що лише втративши людину, починаєш розуміти, що ті всі сімейні чвари і непорозуміння, все те, що стає між людьми - все це несуттєво насправді.
Дивлюсь, топ тема "Мені сьогодні гірше всіх". Думаю, кому це погано на ніч? А вони мамонтів шукають. Ну йолки-моталки ---------- Додано в 01:55 ---------- Попередній допис був написаний в 01:53 ---------- Іспанко, не переймайтесь. Є ще ми. Не дамо сумувати
Ваш лист, Іспаночко, перегукується з листом ще одного шановного форумчанина, отримала недавно. Зміст той самий... І підтверджує мою думку, що світ треба робити кращим навколо себе, для людей найближчих. Рідних нам, звісно, ніхто не замінить, але друзі для того і є - щоб було на кого спертись, коли не хочеться чи не можеться опиратись на найрідніших.
Іспаночко, я тебе дуже добре розумію...13 днів як поховали маминого рідного брата, помер від раку мозку, 43 роки...півтора роки тому зробили операцію, але пухлина знову виросла..саркома. Це так страшно, коли йдуть наші рідні, найдорожчі....гарною людиною був... Вибачте, може що зайве написала, але ...болить і не віриться....
Краще не переглядати їхні фото. Бо в мене теж часто виникає таке відчуття. Відразу починаєш порівнювати і ці порівняння явно не в твою користь. Просто в кожного життя йде своїм чередом, щось відбувається раніше, щось пізніше.
Мабуть. Просто іноді таке враження, що в мене геть нічого за ці три роки не відбувається, якась суцільна прірва.
Ось і він, кінець. Постараюсь почати все спочатку, хоча важко буде, нестерпно тяжко - відчувати біль... Може в карти почати грати, ну раз в цьому немає щастя, значить в них має бути? Правда? Надоїло все! І ЛФ надоїв... Не люди, а сам форум, надоїла прив1язаність до нього. Так само, як і прив1язаність до людей... Добре, до людини! А обіцяв ж собі, не прив1язуватись, не прив1язуватись, а тим більше не закохуватись, тільки не в неї...
Templar, що за дурні думки в 19 років???? Тобі треба добрячого копняка дати! "Тільки не в неї, тільки не в неї..." Та вийди на вулицю, покрути головою по сторонах! Їх сотні! А тобі всього 19! Дій, хлопче!
Templar, всё нормально , расслабьтесь. Жизнь тем и прекрасна , что полосата , аки зебра. Если только не брать во внимание , что и у зебры и у жизни в конце полосок,извините ,жопа
Аха, треба ще дивитися звідки починати їх розглядати. Авось до голови дійде..., а там трошки розкинути мізками, і дивись ...не все так страшно, як здається, і життя тільки привідкрило свою завісу , а за нею незвідане, неосягнуте... і повний різнобарвних красок широкий світ...
Templar, не смотря на то что звучит банально, но как показывает время - что не делается- все к лучшему, и зачастую, встретившись с таким человеком года через 2 думаешь "О Господи, КАК КАК я мог/ла на такое повестись?"))) так что нужно вытереть сопли и начать жить, не размениваясь на меланхолию... хотя, если погрустить с целью привлечь пару хороших барышень может быть даже полезно - так как романтичных барышень всегда привлекали рыцари с необъяснимой тоской в глазах)