...просто мені сьогодні гірше всіх... [продовження]

Так от іменно, а правлять нами купка підкацапників з жидками і татарвою, рейтинг в них - 15%, падає швидше ніж у Ющенка, це нормально?

 

Страшенно дістала робота, яка займає весь вільний час крім робочого і від якої не отримую задоволення. Дістала до крику, і розумію, що довго так тривати не може. Хронічна втома і депресія - це далеко не найкращі симптоми
Тож намагаюсь знайти щось оптимальніше, бо ж не хочу мучити себе й надалі.

 

Якось "з бодуна" мені теж було "гірше всіх"....от тоді і неймовірних муках я зрозумів
Життя таки прекрасне...навіть тоді коли таке хринове ))))

 

Згадала як одна знайома івано-франківчанка розповідала про історію реліквії роду: акуратно мережаної і вишитої хустинки, яку вишивала її бабуся молодою в Сибіру у таборах на засланні. Голки робили з риб"ячих кісток, які - щоб не відібрали під час обшуку (вишуканість тортур полягала в тому щоб не давати займатися нічим окрім щоденної обов'язкової роботи, навіть у вільний час) - приліплювалися м'якушиком хліба під дошками нар. Матерію відрізали від видаваних раз на тривалий термін робочих рукавиць або сорочок, заношуючи старі до ганчірок, нитки випорювали з одягу.. і вишивали.
Онука питала бабусю: "і то хотілося вам вишивати ще, я би певно тільки плакала.."
"Сльози все одно колись закінчуються, дитино" - відповіла бабуся.

По-перше, не дурний відпустку придумав. Раз-двічі на рік треба брати повний тайм-аут хоч на тиждень чи краще два. Навіть від улюбленої роботи можна вчамріти.
По-друге, спробуйте розвести мости між робочим і позаробочим часом, якось наблизити ситуацію до 40-годинного робочого тижня, а у неробочий час відмикати телефони і думки про роботу.
..ну і вже потім, якщо вищеназване неможливе, можна шукати щось інше, "оптимальніше". ..Але не факт що і там не буде таких же симптомів, якщо не втримувати робочий час в рамках тих 40 годин на тижеднь. ІМХО.

 

От саме це в роботі й бісить, що ніколи 40 годин не виходить, а далеко за їх межами....постійні смикання... це дістає...

 

Проводьте межу, і так впевнено - ніби в разі чого Ви без роботи не лишитеся. Люди цю впевненість відчувають і починають "поважати", рахуватися з Вашими (справедливими) вимогами не турбувати Вас у неробочий час. Навіть якщо це сервіс невідкладний.. має бути або грошова компенсація, або і просто - межі розумного.
Свої права мусимо самі відстоювати.. мало хто має совісливість не експлуатувати і рахуватися з нашими інтересами. Гроші теж, до речі, не завжди головне - психічне і фізичне здоров'я дорожчі.
Бережіть себе, ще знадобиться, життя довге.

 

Сашко,я тобі вже сказала!!!
Не дай їм себе достати
Ато...

отим і по чолі

 

Може мені й не найгірше сьогодні...
Але дуже погано....
На душі жаль, скорбота...
В голові жахливі думки....
Кума розповіла, що в садочку, в який ходить її син, помер 4-річний хлопчик... від вірусного мінінгіту... Дитинка згоріла від температури 42 за декілька годин... Швидка приїздила ТРИЧІ!!!!!, але так і не додумались госпіталізувати.... жах....

 

не хочу гнівти Бога і казати що мені "гірше всіх", але сумно мені
а такої гілки і нема

сьогоднішні події мене потягнули на філософію. Прийшла додому, думаю "започаткую на форумі нову тему: Сам собі філософ", а потім думаю ще раз: "а оно мені надо?" (смайлик "гірка посмішка") то ж пофілософствую тут

У всесвті немає нічого унікального: все вже або було колись, або є подібне. Бувають люди, як чорні діри: скільки не давай - поглинуть і сажуть, що так має бути. Бувають люди, як зірки: вони є, світло від них доходить, але іншим від того ні тепло, ні холодно. Бувають люди, як комети: пронесуться, нароблять галасу і залишать тебе у роздумах "що це було?" Бувають люди, як Сонця: від них тепло, затишно і вони надають тобі наснаги. І, коли таке Сонце гасне, тоді відчуваєш цю порожнечу, і холод Всесвіту, і байдужість інших зірок... і те, як важливо і як не просто бути Сонцем.

Помер сьогодні один дядечко

(як мій чоловік цитує Карцева в таких випадках: "а сколько еще живет!")

і направду таке відчуття, що вимкнулось Сонце....

 

Недарма кажуть: "Можливо для всього світу ти просто людина, але для когось ти увесь світ".

 

Я Вас понимаю... Но лучше великих - не скажу... Современник Шекспира - Джон Донн
Нет человека, который был бы как Остров, сам по себе: каждый человек есть часть Материка, часть Суши; и если Волной снесет в море береговой Утес, меньше станет Европа, и также, если смоет край Мыса или разрушит Замок твой или Друга твоего; смерть каждого Человека умаляет и меня, ибо я един со всем Человечеством, а потому не спрашивай никогда, по ком звонит Колокол: он звонит по Тебе....

 

Пустота.... Якось пусто в середині, таке враження, що нічого живого в середині немає.

 

Бувають такі моменти в житті. Але й вони проходять.

 

взаємно

все проходить, нажаль...

 

Якщо проходить погане, то чому ж жаліти?

 

я кажу що все проходить...

 

навіть все........

 

Коли я маю повністю чорнезний песимістичний настрій,то завжди намагаюся пригадати свій ЛФ-івський підпис!!!!! і ту пісню,але на рос. мові....
..і ще раз тут повторюю свою улюблену [MP3][/MP3]
http://www.youtube.com/watch?v=rrqGdliObGQ

мо і Вам поможе...хоч трішки

 

а мені mad heads подобається на цю тему...
http://www.youtube.com/watch?v=QW0AOGF7RO8&feature=related

 

"Добре, все буде добре...",головне в це вірити і все буде ДОБРЕ!!!