Прошу вашої поради!!

А ми, коли приїхали, не знали, де квитки купити, взагалі не знали, що можна квитки купити, платили просто водієві. Вже згодом пригледілися, що люди мають квитки, а потім уже й розпитали, де і що. Смішно нам було з того.
А ще ми не знали, як двері відкриваються і вічно кричали до водія, аби відчинив... Ой, як згадаю, так смішно стає. Тепер за тими ж ознаками розрізняю новоприбулих в транспорті.

 

Стопроцентне западло для всіх новоприбулих зі совка. Стояти в транспорті, і чекати поки відкриються двері. Сам так зупинку пропускав.

 

А крикнути водієві ніяк не вдавалося?
І чому зразу зі совка? У Польщі теж нові автобуси їздять, але такого я там не зустрічала. Тим більше тут навіть у старих автобусах (не пристосованих для неповносправних) таке є, а ще є сидіння зі слизького замінника й на поворотах усі поспішно хапаються за ручки, бо можна вислизнути із крісла.

 

Я так і не зрозумів в чому суть правильної поведінки в громадському транспорті. Прошу пояснити тамтешню систему, щоб я не пошився колись в дурні.

 

Дуже дякую Лілі і кулзаку за роз"яснення. Правда, і в мене спочатку закралися сумніви ("I go to... school", "write on Ukrainian", "bought house" без артикля "а")...

 

Автобуси не зупиняються на кожній зупинці а тільки на вимогу або коли хтось чекає на зупинці.Щоб водій зупинився то в автобусі вздовж вікон є такий собі кабельок за який треба потягнути і в водія запалиться світло на табличці stop requested і задзвенить дзвіночок.І ще в старших автобусах двері самі не відчиняються а треба натиснути-багато людей просто пропускало зупинку бо чекали коли двері відчиняться

 

Зараз прийде автор гілки й усе вам розкаже.
Ой, вже не розкаже, бо кулзак уже сам розказав. А шкода, мені було цікаво, як автор викрутиться із цієї ситуації.

У мене сумніви закралися від перших повідомлень, англійська насмішила і дала зрозуміти, що кулзак має рацію.

У старших автобусах двері відчиняються, коли стаєш на сходинку нижче. У новіших теж таке є. А в більшості - запалюється над дверми зелена лямпка і треба тиснути на жовті смужках по один чи інший бік від дверей. А ще є такі, де треба легко штовхнути трубу-ручку на дверях, аби вони відчинилися.
А окрім шнура, за який треба тягнути, є ще червоні кнопки із написом стоп, то для неповносправних, котрі до шнура дотягнутися не можуть.

 

Дякую за відповіді, бо дійсно такого не чув. В нас легше: натиснув на кнопку або крикнув з салону і все в нормі.

 

Американський паспорт отримують після п'яти років проживання, а до того мають "зелену карту". В мене подружка вийшла заміж за американця і всю цю процедуру пройшла її дитина. Ускоренними темпами ніхто вам паспотр не дасть, в вашому випадку. Мій син теж приїхав в 14 років, то на четвертому році навчання, в школі, вчителі думали що він американець і що це його рідна мова
Справді сумніваюсь, що написане вами правда

 

Сoolzak, Ви не повірите, але мої хлопці, що в Америці вже 16 років певно би теж не відповіли Вам нічо про автобус. Вони хіба тільки на шкільному їздили. А я раз на громадському. І нічо про нього не запам"ятала. Навіть, як білет купувати.

 

А мій дзвонив до мене, що йому робити

 

Я так само багато не їздив на автобусі (за шнурки , кнопки і сходинки звичайно знаю). В Торонто часто користувався сабвеєм (метро) , а в Едмонтоні і в Ванкувері за багато років може кілька разів.Переважно коли йду на хокей , бо там не має де збоку запаркувати авто , а паркінг дорогий , ...та й пива хочу випити. В цих містах автобусних маршрутів я зовсім не знаю....звичайно є мапи , або водія можна запитатися.

Щодо англійської мови.... мій бос англієць , роджений в Англії , інженер , то коли мені деколи записки або мейли пише - то там такі "перли" з спелінгом правда, переважно. Я коли не будь спеціально проскеную і виставлю.

... В американських автах ручний тормоз - це маленька педаль , збоку , для лівої ноги.

 

Мій бос теж постійно неправильно слова пише. Якщо в мене сумніви, йду питатися у віпі, вона у нас найграмотніша! Недарма ж вона босова жона. Вона ж мені й сказала, що він найгірше в Оттаві слова "спелує".

 

Я помітив що китайці добре спелінґ знають.Бо вони всі слова вчать напамять (таке про них багато кажуть).

 

А я в голові собі слова французькою промовляю часом.
Із цим у мене вічна проблема. Якщо прочитаю слово французькою, то англійською вже не можу. Добре, що тут можна на двомовність зіпхати.

А з назвами взагалі був атас. Я вулицю називаю ДалюзІ, а вона, виявляється, Далгавзі. Місто Уль, а вони кажуть тут Гал.
Я вже втомилася запам'ятовувати, що французькою читати, а що англійською.

 

Hull, Quebec-знаємо це через міст Ґатіно -Оттава рівер.Там , коли в Оттаві все зачинено - дуже весело , бари до ранку працюють і звучить справжній "живий" французький шансон.

 

Не знаю, не бували в барах, але на закупи любимо туди їздити...

 

Може вам паспорт показати, щоб ви повірили?
А з англійською в мене погано тому, що не хотів рідної мови забувати. Постійно вчив українську, а англійську тільки в щколі. Ще погано знаю англійську тому, що друзів - американців - зоісім не маю, і з америкпнцями рідко балакаю.

 

Одне другому не заважає, то не оправдання.

 

Я живу у пригороді, а там автобусів майже нема. Всі їздять на своїх машинах. Зустріти автобус можна тільки рано в ранці чи пізно в вечері. Пригород в Америці, це як на Україні дача чи село - хати, хати й ще раз хати. Щоб поїхати по магазинах треба на машині їхати приблизно 15 хв.