Маю на увазі, що якщо якась людина, яка зробила якісь капості в далекому минулому, зміниться в кращу сторону, то варто її пробачити і не пам'ятати зла ... І, можливо, навіть можна розпочати дружбу з чистого аркуша... Якщо ж хтось постійно робить гидоти, то це треба, звичайно ж, припиняти...
Цікаві слова є в рукописі Іуди - Бог дав людині розум, щоб вона могла розгледіти добро і зло і боронилася проти Сатани.. ---------- Додано в 22:54 ---------- Попередній допис був написаний в 22:52 ---------- Але тільки в другому випадку, не пов'язаному з першим
Так звичайно. Дав розум, щоб нам розуміти, що є воля Божа для нашого життя... Мені важко також прощати, але раз прийнявши рішення прощати, що би це мені не коштувало, я почав практикувати це. Спочатку було дуже важко, але чим дальше і більше я рухаюся в цьому своєму рішенні, тим стає все легше і легше прощати. Та й сам Ісус допомагає в цьому. Буквально недавно прокинувся серед ночі від сну. У сні я пережив один неприємний випадок з мого дитинства, коли, розказавши своєму татові одну свою таємницю, я пізніше довідався, що він про це розказав іншій людині. Це була для мене тоді велика травма. Я довго цю біль і образу на тата тримав в собі. Пройшли роки. Я уже думав, що давно простив його, та не тут то було. Бог відає все, що є в нашому серці. І ось прокинувшись від цього сну, я відразу чітко почув Його голос, Котрий сказав мені, пробачити свого тата, бо з цією образою я не зможу рости духовно. Я відразу ж покаявся за це своє непрощення перед Богом. І заснув після цього. Зранку вирішив перевірити, чи я дійсно його пробачив. Я згадав знову про цей випадок і уже в мене не було того неприємного відчуття через цю татову зраду. Воно кудись ділося! Слава Богу! Господь звільнив! Хоча до того постійно коли я тільки згадував про це, постійно з серця випливала якась злість на свого тата. До речі, перевірити, чи ви простили людину, чи ні дуже просто. Треба лише побачити які відчуття у вас виникають, коли ви згадуєте про ту людину, котра вас образила. Якщо злість і образу- то ви перебуваєте в непрощенні, а якщо мир, спокій і любов до неї- значить ви її простили. Це в мене такий спосіб перевірки. Може в когось інший... Вибачайте, п.Locke, якщо щось не те сказав у Ваш бік, я, просто, висловлював свою думку...
силові методи на таких людей або не впливають - через деякий час вони знову за своє або ломлять людину. Получається різниці немає. Потрібно вплинути так щоб вона помінялася, але це складно... хоча методи є... Згідний, зразу і весь час так робити складно і протирічить суті людини - захист себе любимого всіма засобами. Але можна хоча б помаленьку, в деяких ситуаціях не відповідати злом на зло. Яким чином? Просто можна уявити, що йому ще гірше ніж мені раз він так злиться, а мені простіше - тре йому помогти... По суті кожну ситуацію коли ми знаходимося у гніві ми можемо собі переконливо довести, що ми праві.Тобто на мене ображатися також ніхто немає права, бо мені все надоїло, така робота, шеф накричав... І поки ми самі цього не побачимо ніхто нас не поміняє. А починати потрібно з малого... і починати потрібно... або хоча б подумати...
Одна людина,до думки якої я дуже прислухаюсь,постійно мені тлумачить:прости себе. Згадав одну притчу....
До першого ж приступу малої. До того моменту,коли я тримаю її,а вона корчиться з болю...тулиться в намаганні сховатись від БОЛЮ. А я НІЧИМ не можу допомогти. І не зміг її врятувати. Всі сили,всі нерви - намарно.... Того не пояснити....
Щоб "побожні" зрозуміли,що є БОЖА ВОЛЯ. І нікому невідомо,коли і на чім вона проявиться. Що від суми,тюрми,від болю і страждань не застрахований ніхто. Не подобається,не читайте.
То вам всього лиш в "побожних" розходиться .. Справа ж не в тому подобається, чи не подобаєжться. Коли б від того була хоч якась користь для вас, можна було б читати безперестану. Але ж те, що постійно випшикуєте, вас же і дусить.
Все на світі є з Божої на те Волі. І дощ,і сніг,і землетруси і епідемії і війни,і революції,і просто зміна дня і ночі - все з Божої Волі. І з Його відома. В іншій гілці я колись роздумував на цю тему А почуття вини...я не Бог... Я звичайна людина. Тому й...почуття вини.... ---------- Додано в 17:13 ---------- Попередній допис був написаний в 17:12 ---------- Я випшикую? І що?
Справа в тому,що людей я бачу лише здалеку,коли ходжу за сигаретами. Вони в іншому світі. А реально спілкуюсь тут. У віртуалі. З людьми.
Чого не до кінця. Хтось зробив мені шось дуже погане. Я зустрів його одного в лісі і в мене в руках дооовгий патик і я сильніший. Якшо я його простив то його руки/ноги не постраждають. При тому всьому я можу йому і руки не подати і спілкуватися не буду (якшо то мені чужа людина).
Та шо ми знаємо про Бога його можливості, волю і мотивацію. Нічого. Знаємо то шо нам церква каже і більше нічого. А чи має то якесь відношення до правди ..... може хто і знає. Але навряд чи розкаже. Умнічати кожен гаразд про то шо страждання то не від Бога. А звідки ви знаєте? А чого прекрасні люди ідуть з життя молодими? Чия то воля? Якшо не Божа, а, наприклад, Диявола то шо ж тоді ? Бог не може з ним раду дати? Ми нічого не знаємо про сили вищі за нас. Ми не знаємо чому життя є саме таким яким є. Ми поняття не маємо в мотивації Бога, Диявола чи будь кого іншого з тих хто не люди.
