Це усе було багато років тому. Начебто і забути уже потрібно. А я добре усе пам'ятаю. Там було зло і моральне і фізичне.
Вам допоможе тільки час. Я би радив визначитися - ви хочете пробачити але не забути, чи забути але не пробачити. У першому випадку раджу звернутися з молитвою до Бога... В другому випадку до сатани, або до власної гордості... Бажаю вам відшукати в собі сили, для боротьби із самим собою... ---------- Додано в 17:49 ---------- Попередній допис був написаний в 17:48 ---------- Вона хоче спокою... ---------- Додано в 17:52 ---------- Попередній допис був написаний в 17:49 ---------- В кожного своє, думаю... ---------- Додано в 17:55 ---------- Попередній допис був написаний в 17:52 ---------- До речі... Є ще один метод - зрозуміти кривдника. Буває, що ображаються через непорозуміння. Тоді дуже важливо встановити причини поведінки образника - помилково, обдумано, чи за легковажністю. Ненавиджу непорозумінь.:ireful:
А пошо себе отим прощенням мучити? Ну не можите простити - ну і чудненько. Краще чітко усвідомлювати хто ваш ворог. А от чи доцільно мститися - то вже інша тема і дуже залежна від обставин.
Зло навіть у відповідь на зло до добра не приведе. Кривдникам і так вертається. Вже в житті вертається - і добро і зло. Щоб забути, треба старатись про це не думати. Забути неможливо. Якщо щось нагадує про вчинене зло, то треба уникати людей, речей, місць, які з цим пов'язані.
Зберігаючи зло в собі, робите гірше лише собі. А ті люди, які заподіяли зло, в більшості випадків навіть про нього не памятають. Не всі люди позитивні, є і глибоко нещасні люди, яким здається, що коли їм погано, треба зробити якусь гидоту комусь іншому, щоб тому стало ще гірше, ніж ним. Тобто свою негативну енергію переносять на іншого, який від цього страждає. Як з цим боротися? Найкраще обмежити контакти з такими людьми. Кого можна пробачити, то треба пробачити. Якщо серце не хоче прощати, то забути. Не зациклюватися на цьому. Не думати про них. Не віддавати свою енергію таким людям. Спробувати взаємодіяти тільки з тими, у кого позитивна енергія.
Дуже мудрі слова своєї матері, простої сибірячки, часто повторював академік Федір Григорович Углов: «Сынок, делай людям добро; и делая добро, не жди, чтобы тебе сразу ответили тем же. Ты сделал добро — и забудь об этом. Но оно к тебе обязательно вернется — и именно тогда, когда ты в нем будешь особенно нуждаться». І я вважаю, що це, дійсно, те, вірне, життєве кредо, яке допомагає по житті. Коли людина намагається ньому слідувати, той жити стає легше: забуваються/прощаються прогріхи інших, людина всім дарує світло, радість, доброту і дарує це людям, і життя стає не ярмом, а суцільним задоволенням.
10 заповідей М. Терези 1. Так, люди непослідовні, нерозумні й егоїстичні. І все ж, люби їх! 2. Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості і себелюбстві. І все ж, твори добро! 3. Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживаєш уявних і справжніх ворогів. І все ж, добивайся успіху! 4. Добро, зроблене тобою, завтра ж забудуть. І все ж, твори добро! 5. Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим. І все ж, будь щирим і відкритим! 6. Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить. І все ж, будуй! 7. Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї. І все ж, допомагай людям! 8. Віддай світу найкраще, що маєш, і натомість одержиш жорстокий удар. І все ж, віддай світу найкраще, що в тебе є!
Не треба когось ненавидіти, не потрібно мстити ... Складно бути щасливим, коли когось ненавидиш. Ненависть з боку інших людей можна спробувати вилікувати любов'ю. Не завжди, звичайно, це спрацьовує. Але спробувати варто. Спочатку треба пожаліти людину. Сказати собі: хтось мене ненавидить, значить, він нещасний. Я його не ненавиджу, я йому співчуваю, я буду милосердним до нього. Замість ненависті до нього я спробую, навпаки, підтримувати його, схвалювати і намагатися чим-небудь порадувати, щоб він не відчував себе таким нещасним.
це якщо всепоглинаюча ненависть. а так - "забудь і пам’ятай" - сказати собі - колись борг поверну - та й по всьому. Інше питання, чи варто повертати - саме тому "краще смакує охолодженою"
Я сподіваюсь провина не надто сильна... Але мені "не бачити" кривдника ніколи не допомагало.Тому що мучили думки - а що робитиму коли зустріну? Тож дуже важливо було таки зустріти. А коли зустрічала, то дивилась на людину відсторонено і розуміла, що вона така як більшість, а не можна ж більшість ненавидіти і себе тим зводити з розуму. І ця людина або чийсь син (дочка), або чийсь батько і т.д. Ще було корисно з людьми, які хотіли мене вижити працювати взаємозалежно. З часом таки вдавалось змінити їх відношення до себе як об"єкту конкуренції. А ще я згадувала кривдника, коли відчувала, що щаслива, з тим, щоб зрозуміти для себе, що це не було невиправно, що це епізод, а життя - прекрасне, все ж решта - лише випробування і не важливо в чиїй подобі.
Нє! Одна справа, якщо тебе вдарити по обличчю, вдарити в обличчя супротивника. (Тобто це помста). Інша справа - не бити супротивника, але й свою щоку не підставляти. Це значить - пробачити його...
а мені чомусь нагадує суміш з боягузством... а в деяких випадках можливо мудрість... я от підставляла щоки аж поки не "впала" від безсилля.. і тільки це зупинило кривдника.. лежачого не бють але якби не підставляла щоки, то напевно отримала б ярлик "боягуз"... очевидно поступити суто мудро не вміла...
це означає - айкідо, а не пробачити. Використовуючи рух супротивника - влаштувати йому зустріч з якимось не надто чутливим до ударів предметом - землею, стовпом, що поруч, стінкою, що за спиною не завжди вдається втікати, не завжди вдається уникнути. == якщо не брати до уваги такі примітивні приклади - то в житті теж не завжди вдається уникнути повтору - зазвичай навпаки: раз не відповів - можна повторити
У кожного своє поняття моралі. Моя мораль не дозволяє чинити мені деякі вчинки, навіть якщо їх роблять по відношенню до мене.