Прощення

І звідки ж?

 

Спитатися в Нього особисто.

 

Для мене те,що відбувається навколо - Його Воля.

 

Ну припустимо шо він якимось чудом удостоїть мене відповіді. А ви думаєте я її зрозумію? Якби мавпа вас спитала нашо ви псуєте бумагу, яку роблять з дерева на якому вона живе ви б їй шо відповіли? шо ви на тій бумазі рішаєте диференційні рівняння і друкуєте газети з новинами? Вона б вас поняла? отожбо.

---------- Додано в 21:06 ---------- Попередній допис був написаний в 21:05 ----------

То теж тільки припущення. Можливо і вірне, а можливо і ні. Може то і є ота всіми оспівана боротьба добра зі злом?. Може судний день вже давно наступив а ми і не знаємо?.
А може то не всі події чиясь воля? Може дешо стається просто по збігу обставин чи бо так планети зійшлися?
Я стараюся не задумуватися над тим надто глибоко. Якшо жити так шоб самому не було встидно за свої вчинки то і не так важно чому сталося то чи інше. Але так не виходить. Всі роблять помилки і великі в тому числі. Просто хтось на то не зважає бо він такий від природи пофігіст чи може пияк якому байдуже. Хтось може закрити очі на свої дрібні помилки чи переконати себе в тому шо хороших справ він зробив більше ніж поганих. Але якшо є совість і зробив шось справді погане, або не зробив чогось такого шо конче мав зробити - то то буде муляти все (мені так здається). (До слова про "простити себе").

 

Він пояснить Вам на Вашому рівні- головне спитайте Його.

ПОВІРТЕ, що Господь живий і що чує Вас і обов"язково отримаєте відповідь на будь яке своє питання.

Мене коли моя дитина щось питає, то я зі всіх сил стараюся пояснити на її рівні, те що її цікавить і в жодному разі не ігнорую цікавість своєї дитини. Так само і наш небесний Татко робить.
То не теорія- то практика. Я завжди питаю в Нього усе що мене цікавить і завжди отримую відповіді.

 

Так то мала дитина. А ви поясніть кітці, котят якої ви шойно втопили, а вона дивиться вам в очі з німим питанням "де вони". от поясніть їй де вони ділися і чому?

 

Ото вже цікаво. Будь ласка з цього моменту детальніше. Яким чином і в який спосіб отримуєте відповіді?

 

Левку, я вас розумію. Але ми не завжди дістаємо відповідь. Наприклад, рік що закінчується був для мене один з найважчих в житті. І під кінець, кілька тижнів тому дістаю вістку з Шотландії, що мій добрий приятель, добрий християнин і людина, який завжди давав мені добрі поради помер. Чому це все на раз? Я знаю, що це воля Бога і мушу сприймати. Але питання "для чого" лишається без відповіді. І переживати ці важкі моменти - це далеко від ідилійних лубочних картинок, що єговісти друкують в своїх виданнях.

 

Відповідь приходить обов'язково... іноді не відразу, але завжди вчасно. Буває, що людина не готова її почути, або, не погоджуючись з нею, не хоче приймати, та відповідь приходить завжди.

 

Прощення це не забування, не амнезія! Це рішення - не ображатися знаючи і памятаючи, що тобі зробили боляче...
Часом прийняти таке рішення ой як важко, але той хто це робить звільняється сам від величезного тягару ...

 

Не знаю як пробачити і забути..або хоча б відпустити і забути.

Маю дуже неприємний спогад від митниці в Борисполі, коли її працівник відверто грубіянила та самостверджувалась за рахунок інших. Ну і мене теж угораздило попасти під роздачу: довели до істерики, ще й вичитали перед чоловіком.
Я вірю в те, що не можна тримати в собі погане, треба відпускати і тд. Але пробачити чи забути це не можу..і тепер коли згадую про це одразу уявляю можливості помсти..яких немає. Гидотно.

 

З якою метою? Якщо молитись з метою, щоб кривдник був покараний, можна потерпіти самому. Якщо щиро молитись за його здоров"я, то хіба потрібно ловити себе на думці, що ми всі Одне Тіло Христове, взаємозв"язані між собою. Але є ж діти дияволові і діти Божі... То хто його знає чия він, чи вона дитина? Якщо хтось свідомо займається дурницями, то чому я маю молитись за його здоров"я? Майже завжди віддаю його на Волю Божу, а Бог рішить, що з ним робити, чи здоров"ям наділити, чи мозги направити на правильну дорогу... Мовчати на гріх теж гріх.

 

Не виходить (
Ця людина продовжує принижувати інших, так як робила це до цього. Якби вона пішла з посади, то ще можна було б знайти виправдання, але вона продовжує в тому ж дусі.

 

Відчуття кривди, несправедливості і бажання помсти — дуже сильні речі. В мене в таких випадках так само на серці як і у Вас — гидотно. Здається, я Вас зрозумів — крім самої образи Вас мучить те, що це негативне, неправильне і гріховне відчуття не відходить:

і можливо, Ви хвилюєтесь через те, що таке відчуття, як тепер багато говорять і пишуть, завдає шкоду здоров'ю (говорять одні), приносить невдачі (кажуть інші), накликає гнів Бога (можна почути від релігійних). Цього всього я не заперечую. Але хочеться звернути увагу, що такий стан є натуральним — людину скривдили, скривдили явно без вини, і це викликає в серці гнів, обурення, викликає жагу відплати. Це тому, що в кожної людини є відчуття справедливості. Але це відчуття може бути спотворене і замість того, щоб дати людині мудру пораду, воно пропонує злобу й ненависть. Це так у всіх людей. В когось спотворення більше, в когось менше, тому й називають когось мстивим, запальним, а когось мирним і спокійним, але ніхто не має праведної і досконалої справедливості, тільки Бог. Через це християни пропонують покладатися на справедливість Бога, щоб, покладаючись на свою натуральну але недосконалу справедливість, не наробити дурниць, не вчинити того, за чим потім пожалкуєш.
Отже, зрозумівши, що обида, це природня реакція Вашого серця на винні дії тої жінки, можна не хвилюватись, що вона в Вас сидить і не відходить. Чому не хвилюватись? Бо це природній процес і якшо Ви визнає'те, що її пропозиції відплатити не варто приймати (цитата:"Я вірю в те, що не можна тримати в собі погане, треба відпускати"), то гріха в Вас нема, а саме відчуття мине з часом. Не хвилюйтесь і воно саме мине. А якщо будете молитись Богу про це, то взагалі швидко зникне. (швидко — це поняття відносне)
Головне визнайте, що не хочете зла тій людині, визнайте, що не зобов'язані провчити ту людину, бо то компетенція Бога, Він добре розбереться, визнайте, що та людина сама страждає, бо знаходиться у владі диявола і не знає цього. Коли ви ви'знаєте це інтелектуально, то вже не переживайте за серце — Бог потурбується за Ваш душевний спокій. Віддайте всі ті почуття в розпорядження Бога.

Я сподіваюсь, що я правильно зрозумів Вашу потребу. Я взявся відповідати, бо сам маю прикрі досвіди, багато в чому ця відповідь — це відповідь на мої роздуми і запитання. Але може комусь пригодиться, може хтось посперечається. Буду радий.

 

Ви ж не знаєте скільки вона буде продовжувати. І невідомо які плани у Бога щодо цього. Все в Його руках. Він знає, навіщо допустив, щоб та жінка там працювала, щоб стався той інцидент з Вами і все інше. Це важко писати і ще важче слухати чи читати, але хіба це не так?
Як маємо правові методи боротьби за справедливість, то вживаймо їх. А в таких побутових ситуаціях хіба корисно думати, що мусиш встановити справедливість і пократи тих, хто заслужив на це? Бог найкраще розбереться і розставить всі крапки над І.

 

Кожна людина створена по образу Божому, тому всі ми Його діти... Просто кожен з нас переходить свої випробування.
Справжні випробування інших людей від нас закриті, але жодна людина в нашому житті не є випадковою...
Молитися за здоров'я того хто Вас образив - як за духовне так і за фізичне, а також за змогу простити легко і повністю...
Чим частіше Ви це будете робити тим рідше будете ображатись.

 

Діти сатани — це метафора. Так і християнин себе може назвати (інших — у виняткових випадках і лише відповідальні за певних людей особи в цілях застереження). А так, то всі є діти Божі, бо покликані ними бути, вибір за людиною. Просто виходить деколи, що деякі діти Божі просяться на всиновлення до сатани. Але я б нікого не називав дітьми сатани. Це для себе мінімумм некорисно, а часто зовсім згубно.
ПИСИ
_притча про молитву митаря і книжника_

 

Угу, буде молити, щоб йому після моєї помсти, він попав куди пониже.
Жарт.