Та бо ніхто Ромка з ЛФ не виганяв і тим більше не казав: "ти нам заважаєш своєю чорнотою". Ніхто! І я проти, що він йде з ЛФ. А ви?
Підтримую, я довго слідкував за розвитком подій.Всіх своїм характером всерівно не влаштуєш,а просто піти - дитячий вчинок. P.S. Не всі вважають тебе "чорною" людиною,вібачєй за "ти".
Всяка дія стається "чомусь" і "нашось". І не факт шо важливіше чи "чому" чи "нашо". Раз йде - значить так треба. Може то стане поштовхом до чогось нового в його житю, світогляді ..... Людина мусе мати зніни і в житю і в колі спілкування і форум тут не вийняток. Будем чекали коли вернеться (сподіваюсь шо таки вернеться).
Не розумію чому ви так думаєте. Деколи хочеться звідкись піти, припинити спілкуватися. То нашо себе заставляти і комусь шось доказувати. Головне не палити мости. Мої мости не раз мені пригоджувалися. Бо завжди приємно вернутися туди де в тебе є друзі і раді тебе бачити. От як моя перша робота.
Бо у мене склалось враження,що людина йде через тиск.Тиск(не розуміння) форумлян і тиск від самого себе.Може мені перехриститись,щоб не здавалось...?
Абстрагуймося від Ромка бо я не слідкував за ситуацією і не маю бажання проводити якийсь аналіз дій якоїсь конкретної людини. Давайте уявимо собі абстрактну ситуацію. Є чоловік А, який спілкується з групою людей Г. В якийсь момент він відчуває шо люди з групи Г його не розуміють і частково на нього тиснуть (то так вже заведено в колективах шо якшо колектив когось не розуміє то пробує змінити його так шоб він був їм понятним бо колективу некомфортно коли він когось не розуміє). В А є вибір пробувати пояснити свою позицію Г (шо в більшості випадків безнадійно), спробувати протистояти тиску зі сторони Г або уникати контактів з Г. Чому ви вважаєте шо вибрати останній варіант то по дитячому? Як на мене то дуже навіть розсудливо. Я неоднократно уникав спілкування з людьми які мене не розуміли чи ше гірше на мене тиснули. Я тисну у відповідь тільки тоді коли не можу уникнути тску на себе або тоді коли відчуваю в собі більшу силу і знаю шо задавлю опонента морально і маю таке бажання його задавити. В інших випадках я волію ступитися.
некоретна спроба узагальнення. Ви що вважаєте що на ЛФ всі однакові, один тільки Ромко особливий? В кожного свій характер, свої заскоки, свої біди і радощі в житті. Взагалі, в реалі мабуть таке неможливо щоб настільки різні люди зібралися в одному місці і спілкувалися багато років. Тож ніяке ми не Г ---------- Додано в 16:22 ---------- Попередній допис був написаний в 16:19 ---------- і я проти. Ромка вважаю невід"ємною частиною форуму і його історії. Я розумію, що йому важко, хоча, навряд чи зрозумію як важко, але "спалювати мости" не варто. Його тут всі знають, люблять і сприймають таким, який він є і хочуть бачити його тут завжди в будь-яких проявах. Ромку, як треба йти, то йди, але бодай лиши мости
Повністю згоден. Навіть скажу таке-коли потрапив на форум,першим прочитаним дописом був саме допис Ромка. ВАС БРАКУВАТИМЕ!!!
Сподіваюся він поборе те, з чим бореться... Та хто їх палить? Сподіваюся прийде колись сюди, вздихне і скаже: - Ну в мене до сьогодні і паскудне життя було... Успіхів тобі Ромко... П.С. До своїх я завжди на ти...
То було від слова "група", а ви взяли і образилися. Ну я ж казав шо Я справді говорив не про Ромка і не про ЛФ, а про те шо "по дитячому", а шо ні. І шо деколи замість того шоб відстоювати свою позицію, просто хочеться уникнути спілкування (зазвичай тимчасово). Ееее... Мартіні, ви не праві. Люди яким цікаво спілкуватися будуть спілкуватися багато років і підтримувати звязки. А люди яким нецікаво між собою не будуть того робити ні в межах одного приміщення ні в межах форуму. Тому-то в нас (ЛФ) є різні розділи і в них тусуються доволі різні люди. Але ж не всі між собою спілкуються. Я от помітив шо дуже багатьох користувачів не знаю. Звісно є і такі, котрі спілкуються майже зі всіма. Але здається мені шо в кожного деколи настає момент коли хочеться помовчати.... в тому числі і в мережі.......
Скажу так,добилися того, що хотіли... .А людина просто хотіла віртуально виговоритися, відключитися хоть на трішки від свого горя,знайти друзів.Натомість замість співчуття та порад отримала копнняка.
Уявляю собі, яке почуття викликала ця фраза у тих, хто себе вже давно вважав другом для Ромка і уважно слухав декілька років... Мало слухали і поганими друзями були? А порад тут міх, тільки б прислухатись...