Прощавайте!

Консультанте, ті, що все сказали лежать на цвинтарі, а жива людина завжди має що сказати, як не сьогодні, то завтра.

 

Категорически с Вами не согласен.
Влепил Вам своё "фе".
С уважением, П.

 

Всьо правильно.
Та й за шо ся ображати?
Ти любиш совєцький союз і млієш від Левка Лещенка.
Я не люблю совєцького союзу і Левко не викликає млості в колінах...
То,що,то так принципово?

 

Только заметьте , что тот же Консультант ведёт себя при этом в рамках приличий , вы , Ромко , к примеру,практически в каждом "допысе" хамите.ИМХО

 

І в чім моє хамство полягає?
Може в тім,що я називаю речі своїми іменами?
Хм...коли мого діда і його побратимів стільки років обхаркували Ваші однодумці,то так мало бути.
А,коли Вас зачеплять,то вже називається хамство.
А,зрештою,називати плюгавим режим,що прирік на муки мою дитину,а саме - совдепівський режим,що,як б не кричали патрійоти,дотепер керує в Україні я маю повне право.

 

Я не говорю о том , как вы называете режим , то ваше личное дело,я говорю о хамстве в адрес непосредственных собеседников.Не хочу даже приводить примеры здесь,противно

 

Дивлюся - в тему "Прощавайте" написав серега-очкарик. О, думаю, прощається. А тут таке розчарування

 

Было желание и не раз.Но здесь , слава Богу , не только о политике поговорить можно

 

Сергію, не можна пригнічувати свої бажання, то може скінчитися неврозами

 

Ромку, починаю тобі співчувати... . В твоїх роках пора трохи по-інакшому думати. Війна вже давно скінчилась, а ти продовжуєш воювати, створивши собі віртуальних ворогів. Я люблю все те, що було добрим при союзі, а не советский союз і не млію від Левка Лещенка, так що не виганюй дурниць.
Те, що я припиняю писанину, то причина абсолютно не в тобі. Крім тебе тут є кілька горлохватів без елементарної культури поведінки до співрозмовника, які своїм тупим бурчанням і липовим патріотизмом не дають можливості спокійно спілкуватись іншим. Ще раз кажу, не маю бажання псувати собі нерви через чиюсь розумову неповноцінність. Якщо побачу на форумі якісь питання по моєму профілі роботи, дам відповідь в приватному порядку і на тому закінчено.

 

Заздрити треба.
Елеф,то єдине місце(і в неті,і в реалі),де я ще часом спілкуюсь з представниками виду хомо.

Якщо ти про мої форумні випуцінини мозґові...то не війна.
Моя війна не скінчилась.
Єдине,що я тепер усвідомив,що я у тій війні програв.
І духовно і фізично.
На форум заходжу,щоб остаточно не звихнутись,хоча,мабуть запізно.

 

Вітер таки має рацію.
Сенсу мого перебування тут нема.
Прощайте.
Пробачте всі,кого образив.
Не згадуйте лихом.
Я.

 

Зря Ты.
Осенью хотел приехать.

 

Очередной звиздёж.
Уж сколько раз твердели миру...
Ромик, мы тебя любим.
Не выделывайся.

 

Ні,Андрій.
Просто багато змінилось з того часу,коли я брав собі до голови перебування серед людей.
Тоді щось намагався довести,щось рипався...даремно.
Признаю правоту слів Вітра.
Так,слабак.
Бо програв.
Але байдуже.
Нема сенсу.
І в тому порсканні жовчі,і в "суперечках".
Як і будь в чому.
Просто не хочу вже нічого.
Ні розмов,ні спілкувань.
Н І Ч О Г О.
Бувайте.

 

Будь Здоров.
Не пропадай!

 

Кук по мн, то последте месяци на Форуме просто достали.
Мджет, на ГорУ?
- Возьмите, - сказал он, - вот вам плата за исполнение приговора. Пусть
все знают, что мы действуем как судьи.
- Хорошо, - ответил палач. - А теперь пусть эта женщина тоже знает, что
я испоняю не свое ремесло, а свой долг.
И он швырнул золото в реку.
Лодка отчалила и поплыла к левому берегу, увозя преступницу и палача.
Все прочие остались на правом берегу и опустились на колени.
Лодка медленно скользила вдоль каната для парома, озаряемая отражением
бледного облака, нависавшего над водой. Видно было, как она пристала к
другому берегу; фигуры палача и миледи черными силуэтами вырисовывались на
фоне багрового неба.
Во время переправы миледи удалось распутать веревку, которой были
связаны ее ноги; когда лодка достигла берега, миледи легким движением
прыгнула на землю и пустилась бежать.
Но земля была влажная; поднявшись на откос, миледи поскользнулась и
упала на колени.
Суеверная мысль поразила ее: она решила, что небо отказывает ей в
помощи, и застыла в том положении, в каком была, склонив голову и сложив
руки.
Тогда с другого берега увидели, как палач медленно поднял обе руки; в
лунном свете блеснуло лезвие его широкого меча, и руки опустились;
послышался свист меча и крик жертвы, затем обезглавленное тело повалилось
под ударом.
Палач отстегнул свой красный плащ, разостлал его на земле, положил на
него тело, бросил туда же голову, связал плащ концами, взвалил его на плечо
и опять вошел в лодку.
Выехав на середину реки, он остановил лодку и, подняв над водой свою
ношу, крикнул громким голосом:
- Да свершится правосудие божие!
И он опустил труп в глубину вод, которые тотчас сомкнулись над ним...
Три дня спустя четыре мушкетера вернулись в Париж; они не просрочили своего
отпуска и в тот же вечер сделали обычный визит г-ну де Тревилю.
- Ну что, господа, - спросил их храбрый капитан, - хорошо вы
веселились, пока были в отлучке?
- Бесподобно! - ответил Атос за себя и за товарищей.

 

Полковнику, Ви вже на сербській заговорили?

 

Нічого, Юрко якогось натхненного катренчика з присвятою Полковнику скалатає, і все налагодиться