Проклята Богом земля

Сталінська (Донецька) область. Розкуркулювання.

Юрій Соболєв Дзеркало тижня.

 

Демографія

[FONT=&quot]
[/FONT]
[FONT=&quot] [/FONT][FONT=&quot][/FONT]
[FONT=&quot] [/FONT][FONT=&quot]Цю тему важко проаналізувати в цифрах за весь період існування України, як певної спільноти, бо переписів в часи постійних воєн та змін держав на цій території не можливо було провести. Тому проаналізуємо для спрощення лиш ХХ століття. [/FONT]На початку його української держави не існувало. Але була суцільна територія, на якій українці становили більшість населення. Є два незалежних визначення меж етнографічної України, зроблених в різні часи на основі джерел, які не збігаються. Одне з них датоване 1927 роком і належить провідному діячеві УНР, а в еміграції — талановитому соціологу й статистику Микиті Шаповалу. Друге визначення опублікував 1981 року відомий московський фахівець з історичної демографії Володимир Кабузан. Учені визначають межі української етнографічної території однаково й оцінюють чисельність населення в ній за станом на 1914 рік у 46 млн. осіб, у тому числі 32,7 млн. українців. Тому будемо базуватися від цього.
[FONT=&quot] Як було вже вказано, Україна перебуває в географічній зоні жорен тертя між народами, що приводить до періодичних величезних втрат. Для доказу цього візьмемо втрати українців в ІІ світовій війні. Ми поступаємося по цих втратах лиш полякам, які теж опинилися в котлі протиборства двох європейських агресорів. Поляки втратили 19,6% населення, українці – 19,1%, третіми йдуть німці – 9,1%. Відчуваєте різницю між німцями, які воювали на два фронти, та нами. До речі, [/FONT]в першій десятці країн за принципом зменшення заподіяних війною сукупних втрат військовослужбовців і цивільного населення йдуть Білорусь, Японія, Югославія, Франція, Італія й Румунія. Як бачите тут немає «народа-пабєдітєля», який би зміг буцім то «сам перемогти Гітлера». А ось про масштаби втрат України свідчить зниження чисельності населення УРСР з 41 657 тисяч осіб на червень 1941 року до 27 382 тисяч на початок 1945-го. Основну частину жахливої різниці в 14 275 тис. осіб становлять безповоротні втрати.
[FONT=&quot] Але крім ІІ світової ХХ століття дало нам втрати і в війні з Японією, в І-й світовій війні, в новій боротьбі з московітами та поляками, цілій черзі голодів та Голодомору (21-23 років, 32-33 років, 46-47 років), через репресії та депортації в колоніальних умовах від москалів та поляків. За деякими даними Україна втратила в першій половині ХХ століття в цих умовах близько 16 млн населення. І це відбулося в часи, коли коефіцієнт народжуваності українців був ще досить високим, бо в культурі народу була присуща багатодітна сім’я. Так мої дід та баба по батьковій лінії в умовах Подніпров’я з війнами та голодом зуміли народити семеро дітей.[/FONT]
[FONT=&quot] Вказаний вище коефіцієнт досягав ще в 1926 році 41,2%. Попри інертність в культурі сім’ї цей коефіцієнт в 1940 році вже впав до 27,3%, 1960 – 20,5%, 1970 – 15,2%, 1990 – 12,8%, 2003 – 8,6%. Варто тут підкреслити, що низький коефіцієнт народжуваності на даний час нерівномірний по регіонах. Він теж залежний від ступеню впливу культури «рашен». В регіоні її панування (Донецька ,Харківська, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області) – менше однієї дитини на сім’ю. а в західних областях цей коефіцієнт складає десь в межах 1,3 – 1,6 дитини на сім’ю, що теж далеке не тільки від довоєнних показників, а й від простого відтворення населення (2,2 – 2,3), хоча на Волині цей коефіцієнт достатньо перекривається по причині певної сімейної культури народу.[/FONT]
Цей демографічний спад ХХ століття варто пояснити черговими історичними катаклізмами, який пережив наш народ. Масова загибель дітей в Голодомор чи війну давала якісь запобіжні зміни в культурі народу чи навіть його ментальності. На це також впливали урбанізація населення, яка обмежувала його продуктивність та прививка жлобської культури, яка базується на примітивному «хочу пожить в собственное удовольствие». Та й сама п[FONT=&quot]рирода якось автоматично регулює через психологію людини кількість тих, хто їй потрібен. Народ, який сам будує своє впевнене позитивне майбутнє, більше психологічно налаштований на народження дітей, а народ, який невпевнено зі страхом поглядає в майбутнє, досить обережно ставиться до їх кількості. Тому ніякі гроші на народження не поліпшать кардинально ситуацію в цьому. [/FONT][FONT=&quot]Та й п[/FONT][FONT=&quot]роблема в нас не [/FONT][FONT=&quot]стільки [/FONT][FONT=&quot]в "кількості", [/FONT][FONT=&quot]як[/FONT][FONT=&quot] в "якості" генофонду. Скільки наркоманів не народжуй, вони все рівно прискореними темпами будуть вимирати. Чи потрібні нам (вірніше буде - Богу) 100млн алкоголіків на занедбаній території? Тільки через якість генофонду ми зможемо вийти на кількість населення. І не потрібно тратити бюджетні кошти на жлоба, щоб він виростив подібного чи ще гіршого ніж сам. [/FONT][FONT=&quot][/FONT]
[FONT=&quot] [/FONT]
[FONT=&quot] [/FONT]

 

XIII. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

13.8. Втрати України в Другій світовій війні

[FONT=georgia, serif]1. Матеріальні втрати

2. Людські втрати.



Серед колишніх республік Союзу РСР, а також держав світу, що були втягнуті в Другу світову війну, Україна зазнала найбільших матеріальних і соціальних втрат. Безпосередні матеріальні збитки, завдані фашистськими окупантами та їх сателітами народному господарству Української РСР, становили 285 млрд. крб. у цінах 1940 p., або майже 42% усіх втрат, завданих тодішньому Союзу РСР. Ця сума в 5 разів перевищувала видатки УРСР на спорудження нових підприємств, залізниць, об'єктів енергетики, МТС тощо впродовж трьох довоєнних п'ятирічок. Уся сума збитків, яких зазнали народне господарство і населення України, сягнула майже 1200 млрд. крб.

Фашисти перетворили у руїни 714 міст і селищ, понад 28 тис сіл, без даху над головою залишилося понад 10 млн. чоловік. Доля с. Хатинь у Білорусії, чеського селища Лідіце, які були вщент спалені з їх жителями, спіткала за неповними даними 259 сіл України. Точніші підрахунки засвідчують, що таких сіл більше, бо, скажімо, на Чернігівщині їх виявилося 51, на Волині — 97, Сумщині — 128, Рівненщині — 176.

Окупанти вивезли до Німеччини або спожили 7594 тис. голів великої рогатої худоби, 3311 тис. коней, понад 9333 тис. свиней, 17 307 тис. тонн зерна, 7317 тис. овець і кіз, майже 60 млн. голів домашньої птиці.

За час війни завойовники зруйнували в Україні 15 тис. промислових підприємств, майже 33 тис. шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, понад 18 тис. установ охорони здоров'я. З музеїв УРСР вивезено близько 40 тис. картин, експонатів, інших художніх цінностей. Частина з них після війни опинилася в Росії, але питання про повернення їх в Україну залишилося проблематичним.

Проте найтрагічніші соціальні втрати — загибель людей у боях з ворогом, розстріляне, вивезене на каторжні роботи до фашистської Німеччини мирне населення. З часу закінчення Другої світової війни минуло більше, ніж півстоліття, але точних відомостей про людські втрати України у воєнному вогнищі немає.

Скажімо, В. Молотов на засіданні Паризької мирної конференції 8 серпня 1946 р. повідомив, що втрати СРСР в період війни становлять 7 млн. чоловік. У листі до прем'єр-міністра Швеції 5 листопада 1961 p. M. Хрущов називає 20 мільйонів радянських людей. Л. Брежнєв у доповіді з нагоди 20-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні в травні 1965 р. говорив про загибель понад 20 млн. співвітчизників. М. Горбачов у доповіді на честь 40-річчя перемоги називає 27 млн. чоловік. Насправді, як свідчать ретельні підрахунки на основі різних джерел, людські втрати значно більші. Так, населення Української РСР в 1940 p., як свідчить офіційна державна статистика, становило 41,3 млн. чоловік. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. чоловік. Різниця становить 13 917 тис. чол. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни тільки Україна втратила понад 13 млн. Наголошуємо, що сказане стосується прямих втрат. Водночас внаслідок війни багато громадян України померло в госпіталях після поранень пізніше, підірвалося на мінах під час розмінування об'єктів і територій, пропало без вісти, зокрема в невеликих партизанських групах і навіть загонах, у полоні, в концентраційних таборах тощо.

Україна зробила винятково важливий внесок у перемогу держав антигітлерівської коаліції. Із 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.[/FONT]

 

с балканами сравнивали?

 

Ми дослідили лиш одну війну. А ще були: монгольський удар, польська окупація, руйнація варварською Московією в ХVIII, місиво І світової війни, Голодомор та закріпачення 30-х років, невігластво вирощеного Московією культурного мутанта в теперішній час.
Чи витримав би це найбагатший нині народ США? Сумніваюся. Тому в заслугу українцю варто поставити те, що він ВИЖИВ і хоч якось зберіг основу своєї культури - МОВУ.

 

а для примера в первую мировую, потери сербов были 16% населения..

кстати тоже не верно, потери у белорусов были 25% населения.. гораздо больше чем у украины.

 

Дивись вище

 

это вы о какой войне?
вообщето моя реплика была не к контексту 2 мировой, а взагали.

 

не сумневайся

 

А ще міф про те, що "нынешнее поколение будет жить при коммунизме". Білоруси в тій війны втратили менше 10% населення, бо на тих теренах не було масштабних битв.

 

А "взагалі" Балкани постраждали лиш від турецької експансії, що непомірно навіть з монгольким ударом по наших землях. Турки були більш цивілізованими ніж москалі, вони Голодомори не влаштовували на Балканах.

 

Ось таким залишили московські окупанти Київ в 1941 році. Керував підривами міста НКВД-шний яничар І.Кудря. Були зруйновані Хрещатик, Успенський собор, багато іншого, що хотіли по підлому списати на німців. І цей ідіотський народ до цих пір терпить вулицю з назвою "І.Кудрі".
http://www.youtube.com/watch?v=tGftxxseZfk

 

есть серьезные данные?

 

вы изучали вопрос? или у вас сила убеждения

 

Есть! Пономаренко для набирання "очків" перед Сталіним в втрати білорусів вписав майже мільйон військових, які потрапили в полон на території Бєлорусі і загинули там в концтаборах, депортованих на працю в Німеччину. Та й мирне населення постраждало не стільки від німців, а від провокацій засланих в ті ліси та болота НКВДшників, які прекрасно знали, що за кожного вбитого провокаторами німця ті будуть розстрілювати десять. Про це мені достатньо розповідав бувший НКВДшник в військовому санаторії в 1976 році.

 

так тех расстреляных предлагаешь не считиать?

а вообще есть масса ссылок тот же кривошеев, где все подробненько расписано.
а ссылки на то что один кгбшник в санатории рассказывал - несерьезно.

мне в бане много чего рассказывали, но у рассказчика морда в пене была, не опознал.

 

канадоетнос руських за чалдонів держать:rolleyes:

 

)

 

замість того щоб "искоренять", сдриснув в канаду)
"искоренитель"

 

)