Про спасіння

Цікава ваша думка...
Але стосовно спасіння, на щастя,Слово Боже каже саме в минулому часі - "Вірою бо ви спаслися"!!

Уявіть собі сцену(с):
Висить розбійник на хресті. Руки і ноги прибиті цвяхами, ледь живий, але з останніх сил молиться і просить Бога про прощення і спасіння. Встигнути попрацювати над собою, щоб якось вдосконалитись у нього просто немає ні можливості, ні часу. Але він отримує від Господа прощення і запевнення, що буде в раю, тобто отримує запевнення у спасінні тільки за свої слова покаяння.

Якщо Бог цього розбійника прийняв у Своє Царство, без діл, а тільки через слова покаяння, то і інших Він так само туди приймає. Інакше би Він був несправедливим Богом, приймаючи одних без діл, а інших по заслугах. Хіба не так?

 

директор школи теж говорив у минулому часі.

---------- Додано в 23:31 ---------- Попередній допис був написаний в 23:27 ----------

Не так.

Ваш приклад просто неудачний, бо там є один персонаж і Господь говорить конкретно до нього і більше ні до кого. От якби директор школи підійшов до одного учня і сказав: ти тепер грамотний. Це було б без варіантів. Але коли директор до всіх випускників говорить, то це є узагальнення. Учні були різні і грамотні відносно всі по-різному.

 

І що з того?
Ісус не той, що дає знання, а потім відпускає на всі чотири сторони і спасайся собі своїми знаннями.
Ісус, на відміну від директора, віддає Своє життя за людину і каже їй, що вона є оправданою, що за її гріх заплачено і що вона є праведністю Божою в Ньому. А людина уже вирішує собі чи прийняти цю добру новину про себе, чи відкинути.

---------- Додано в 23:46 ---------- Попередній допис був написаний в 23:40 ----------

Ваш приклад просто неудачний(с)

 

Левко, я ж не порівнюю Ісуса з директором школи - абстрактним персонажем.

Я просто хотів показати як тре розуміти слова, які адресуються не конкретній людині, а натовпу.

---------- Додано в 23:51 ---------- Попередній допис був написаний в 23:49 ----------

Ох, який знайомий стиль дискусії !

 

В тому то і вся суть, що люди для Бога не є натовпом!!!
Він до кожного говорить ОСОБИСТО(!) і стукає у двері серця не натовпу, а у двері кожної окремої людини ОСОБИСТО, хто відчинить, з тим Він і вечеряє! Хіба не читали?

Що сієте, те і жнете...

 

Ух!!!! Левко, а чого від вас так іскри сипляться?
Ісус часто вів розмову перед різними людьми і фарисеями в тому числі і грішниками і навіть тими, які слухали і не вірили.

Читав, але... я переконаний, що є розмова особиста, а є розмова до загалу. Кожна людина є різна і має різні думки, різний стан серця. Ісус говорив до них, а не особисто до кожного.(хоча Він може говорити до кожного індивідуально)
Чи вам заважко зрозуміти що таке розмова особиста до людини і що таке розмова до групи людей?

А чого у вас колінка затряслися? Я ж почав досить мирно. Привів аналог розмови до великої кількості людей... Не любите правди?

 

То вам так видається, Миху...

 

Наше розуміння "заслуг перед Господом" слабує на недосконалість. Пригадайте притчу про наймання робітників до винограднику. Хто пропрацював хоча би останню годину, отримав динарій (= вічне спасіння), а хто працював з ранку, але за годину до кінця дня пішов геть - де їхня платня?

 

В тій притчі ніби немає такого, щоб хтось пішов за годину до кінця дня...

До речі, а скільки "пропрацював" розбійник на хресті?

---------- Додано в 12:23 ---------- Попередній допис був написаний в 12:14 ----------

Згідний з вами! Бо ми ніяким чином не можемо заслужити своє спасіння...

 

Значно більше, ніж той, хто сидячи на дивані сказав: я вже ітак спасенний. Ви згідні?

Терплячі передсмертні муки, розбійник заговорив про справедливість, про те, що він заслужив за ті муки, а це вже покаяння. Він не був статистом. Він зробив багато, за той відведений час, який мав.

Доречі, що на вашу думку означає, що Царство Небесне тре брати силою?

 

У притчі немає, але так буває в житті...

Справа в тому, що не залежно хто і коли прийшов, людина повинна хотіти працювати...
Уявіть собі, що робітники, котрі прийшли на виноградник зранку, раптом вирішили, що цього достаньо
і можна полежати в холодочку під кущиком, чекаючи вечора і платні...
Так ніби вони зробили послугу господарю, що на виноградник навідались.
Людина має старатись працювати якнайкраще не тому, що повинна заслужити платню,
а з бажання бути корисною щоб хоч якось віддячити за те, що була покликана...
Вирішувати ж хто і що отримає у кожному випадку буде тільки Бог.

 

Ісус говорив до уздоровлених людей: твоя віра спасла тебе. Коли люди зверталися до Ісуса, то мабуть вони керувалися не впевненістю, що будуть уздоровлені, а надією на Боже милосердя. Віра є фундаментом надії на Бога, на Його милосердя. Надія дає впевненість у тому, що Бог виконає усе Ним сказане. Для християнина краще мати надію на спасіння, а не бути самовпевненим.

 

Ні, не згідний...
Згідний тільки з тим, що розбійник покаявся у своїх гріхах перед Богом, визнав себе грішником, чим і спасся.
Від того часу нічого не змінилося. Спасіння тільки таким чином отримується...

От наприклад, кровоточива жінка казала про себе, що якщо тільки доторкнеться до Нього, то уздоровиться:
Матв.9:21 "Бо вона говорила про себе:
Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю."
А ви кажете, що не керувалися впевненістю, що будуть уздоровлені.
Я думаю, керувалися одним і другим...
Так само і зі спасіням.

100%!!!
І тільки так, а не навпаки!!!!

 

От і ви визнавайте себе грішником, кайтеся, любіть ближнього - це і буде ваша праця. а не - "я вже спасся".

 

Так і зробив свого часу перед Ним, визнав себе грішником, покаявся... З того почалося моє нове життя в Ісусі Христі... Так Бог мені дарував спасіння...

 

І вам тепер нема потреби каятися, визнавати себе грішником, ви вже ТАМ?

 

Треба, чому не треба?

 

Це вже дає надію.

 

Розумієте, Миху, є покаяння грішника і розкаяння уже спасенної людини.
Живе собі людина, не важливо, чи то великий злочинець, чи проста людина, котра ніби нікому нікому не робить зла. Перед Богом обидва є грішниками, злочинцями, однаково двоє йдуть в пекло.
Але раптом в житті цієї людини починає щось відбуватись. Вона починає усвідомлювати, що Бог є, що Він любить її, що Він прощає гріхи. Людина падає на коліна, визнає себе перед Ним грішником, кається за все своє грішне життя. Це є покаяння на спасіння. Люди так народжуються згори. Стають зовсім іншими творіннями у Христі Ісусі. Серця їхні стають зовсім іншими. Бог на них уже дивиться як на праведність, як на своїх дітей. Я це сильно пережив у своєму житті, тому знаю, що то таке.
Пізніше, важливо для таких людей ходити в тому світлі. Це уже їх відповідальність перед Богом, щоб завжди перебувати в Ньому. Часто трапляється, що люди забувають те звідки, їх Бог витягнув і куди їх переставив, починають грішити, навмисне, чи ненароком. Але Дух Святий докоряє і показує, що людина впала гріх. Вона кається перед Богом, за те що згрішила і її Бог знову очищає, повертає до попереднього стану праведності в Ісусі Христі. Це уже покаяння, народженої згори людини, котра оступилася.

 

Левко, в більшості з того, що ви написали я згідний.

Я не згідний в наступному.

"Я вже спасенний" - ця фраза є некоректною і я постараюся пояснити чому.

Для чого ми каємося і просимо прощення? Для чого ми хочемо змити свої гріхи? Ціль одна - щоб бути спасенним. І от людина вже спасенна. Який зміст просити прощення гріхів, коли людина вже спасенна? Що станеться з людиною, якщо вона вже спасенна, але не буде каятися і просити прощення у Бога?

Далі. Підхід з іншої сторони. Яка користь від того, що людина сама собі скаже: я спасенний? Напевно така сама ж, якби я сам собі сказав: я - чемпіон світу з боксу. Але мені чомусь від того зовсім не легше. Мені тут подобається позиція церкви. А вона полягає в тому, що вчить, що Бог лише вирішує хто є спасенний, а хто ні. І навіть про Юду Іскаріоцького церква не каже спасенний він, чи ні. Бо це є Божа справа, а не людська. Бог є суддя. Бо так би кожен міг сказати: я спасенний. А хто хоче бути неспасенний?