Про спасіння

Без смерті Ісуса Христа спасіння б не було. Єдина підстава для прощення любої людини-це смерть Божого Сина. Каяття-це вчинок, на який вас штовхає Дух Святий, коли ви бачите любов Божу.
Людина після навернення до Бога може згрішити. Нас провозгласили праведними тільки у Христі. У Христі нам дарована благодать. Після навернення іде процес освячення людини. Він триває все життя.
Він супроводжується такими подіями-то нашим духовним ростом, то стрімкими падіннями вниз. Так звані"духовні качелі" . Але так не має бути.

---------- Додано в 23:11 ---------- Попередній допис був написаний в 23:02 ----------

Я розумію що втратити спасіння остаточно-це значить відвернутися від Бога, коли ми Його пізнали ближче, коли ми затуляємо вуха щоб не чути голосу Духа Святого. З часом голос , який кличе покаятися, звернутися до Бога стає тихшим і змовкає. Людина перестає чути голос Божий.
Це не значить що Бог перестав любити людину, але людина вже зробила свій вибір і пішла від Бога. І від результату нашого вибору залежить наша вічність.
Памятаєте що сказав Христос-всякий гріх проститься людям-тільки хула на Духа не проститься.

 

Я собі знаю, що кожна людина грішна, і весь світ грішний, і тому всі відносини в суспільстві грішні. І ніщо і ніхто від цього не спасає тут на Землі. Кожен віруючий в Христа все одно грішний і живе в грішному світі, отже говорити, що є спасіння за життя в грішному світі - це самообман. Наводьте які хочете концепції і цитати з Святого Письма, а дійсність залишається дійсністю. Хто з людей був чи є досконалий за життя?
Я, коли говорю про спасіння взагалі, не маю на увазі якусь подібну до юридичної декларативну формальність - тіпа ти в стані зіпсутої природи, але вважай себе спасенним, бо ти повірив. Це нонсенс. Ти все одно лишаєшся грішний і потерпаєш від цього. Ви, протестанти, розглядаєте спасіння, як зняття вини за первородний гріх? Але ніхто, крім першої людини, не винен в ньому. Винен в порушенні той, хто до нього причетний. Причетний до діяння, що є порушенням. Я ж там рядом не стояв.

 

Гарно відповіла вище на це питання п.Пластик.

Хотів лише додати і показати вам вчинок ап. Петра, коли він вночі після схоплення Ісуса зрікся Його 3 рази.
Питання до Вас - чи це був навмисний, чи ненавмисний його гріх?

---------- Додано в 10:26 ---------- Попередній допис був написаний в 09:40 ----------

Думаю, краще дізнаватися що Собі знає Бог...

 

Ви дивитесь на те що робити ви, а не на те що Бог зробив для вас. Коли ми дивимось на свої вчинки(в мене при цьому часто починається депресія і диявольський голосок при цьому нашіптує-ти така погана, таких не беруть в Царство Боже) то ми основуємо своє спасіння на своїх вчинках. А це не вірно.
ПРАВЕДНИЙ ВІРОЮ БУДИ ЖИТИ. Лише вірою в те, що Господь його спас.
Господь дає силу для послуху. Звичайно ми падаємо-грішимо. Але якщо ми віримо в заслуги Спасителя-ми все рівно під благодаттю.

 

тобто кілер, який після справ приходить до церкви помолитися, покаятися і послухати голос Духа Святого спасеться?

навмисним гріхом вважаю той гріх, коли людина знає що вона зараз вчинить гріх.
питання в тому чи тоді Петро думав про щось чи тільки боявся за себе,
нам зараз просто судити - зрікся Христа, а якби я попав в ту ситуацію то не знаю чи би не так само зробив.
якщо говорити по факту, то навмисний, бо він знав що робить, але...

 

Чи віруючий повинен стати Христом?
Лише Він зміг прожити безгрішно.
Нам треба вірити що Бог настільки благ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб усякий віруючий в Нього не загинув, але мав життя вічне!

---------- Додано в 10:55 ---------- Попередній допис був написаний в 10:46 ----------

Справжне покаяння приводить до того, що людина ненавидить гріх. Вона не хоче більше повторити його.
Покаяння типу сповіді, а потім повернення до того самого гріха постійно не є покаянням.
Господь простить і кілера, якщо він вирішив повернутися до нормального життя. і віддати себе Христові. Зазвичай люди в таких випадках під керівництвом Духа Святого йшли здаватися в поліцію. Бо вони розуміли-наслідки гріха вони несуть на собі.

 

тобто спасіння включає в собі не повторення одних і тих самих гріхів?

тобто спасіння включає в себе:
1. покаявшись, і прийнявши у своє серце Ісуса Христа як свого Господа і Спасителя (тобто охристившись в Ім"я Ісуса Христа)
2. коли ненароком згрішиш тре каятися, щоб не втратити спасіння.
3. не повторення одних і тих самих гріхів.
4. не робити смертних гріхів
5. слухати голос Духа Святого

ще таке запитання: якщо хтось зробив гріх, але сам про то не знає, то є гріх чи нє? і як це впливає на спасіння, бо по суті він каятися не стане через нього.
Наприклад, адвокат обійшов закон за допомогою своїх вмінь - це ж його робота, але від цього постраждали люди.

 

А як бути з тими людьми, які в молодості грішили і вели веселий спосіб життя - а в пенсійному віці покаялися.. звісно, вони вже не хочуть повторювати ТИХ гріхів - бо вже не по літам їм і бажань та спокус - практично немає... Таки, виходить, легше втриматися у покаянні на схилі літ - аніж у молодості прийти до Христа. Набагато легше.
Хоч звісно, є і інші гріхи - заздрості, лінощів, жадібності, нестриманості, гордині і т.д., які на весь вік актуальні.

 

Пригадався кавалок, як стоять коло воріт в Рай праведник і адвокат, і тут Св. Петро вибігає вистеляє килим і просить адвоката зайти перш ніж праведник може, всі ангели грають в труби. Пройшов адвокат і праведник питається Св. Петра, чому стільки честі адвокату, а Св. Петро каже - таке рідко трапляється що адвокат попаде до Раю.

 

Пані Пластик і Пане Левку, Ви мене не зрозуміли. Пане Левку, я собі знаю, що кожна людина грішна, і Бог собі це знає, а Ви не знаєте? З цього факту я далі розвиваю свої погляди.
Пані Пластик, щот таке спасіння в християнстві? Дайте повну дефініцію. Бо ми говоримо про різні речі. Я виходжу з того, що людина грішна і перебуває в злі, від цього і хоче спастися. За життя це неможливо об'єктивно. Хабі що Бог Вас заживо візьме на небо
Для Вас з п. Левком це невизначене поняття "спасіння", котре стає необгрунтованою ціллю. Адже навіщо спасіння?

 

Чекайте, але ж можливо жити так щоб потім вас Бог взяв на небо?

 

Ото ж то, потім. І для цього необхідно жити так, щоб потім Він взяв на небо. Хоча, це не найперше.

 

А чому не найперше? А що тоді перше?

 

Напевно віра.

 

Ви уважно читали Біблію, особливо Старий Завіт? Адже згідно Біблії рай має бути на землі.

 

Тим не менше, ап.Петро не втратив свого спасіння, після того як розкаявся за свій вчинок, на відміну від Юди, котрий не зміг розкаятися і втратив спасіння...

 

Напевне, але є праведні що не вірять, правда ж? То їх будуть судити по ділах, чи я помиляюсь?

 

праведні що не вірять- це як?

 

Хто не вірить, той не є праведним. З точки зору атеїста праведною може бути людина чесна, добра, щедра людина. Але ж ми говоримо в контексті християнства.

 

Інколи мені здається, що Земля - то такий полігон для "вирощування душ" - як плавильна піч, в якій залізо розжарюється - і в холод, і так поки не буде з нього дамаська криця.. а що це дається ціною страждань людських, дорослих, дитячих - то діло десяте.. головне - досконаліша душа..
Але як правило, жену такі думки. Бо надто жорстоко тоді... ніби виробництво якесь..