Про спасіння

якщо людина немає жодних діл, то очевижно, що фраза "Бог є у серці" є порожні слова.

 

Чому ви робите відразу такі висновки нелогічні? Чому ви вважаєте, що після того як ми прийняли дар, то можна уже грішити?

По-перше, коли ми приймаємо від Бога цей дар спасіння, то ми "вмираємо для гріха", тобто вирішуємо більше не грішити, просимо Ісуса допомогти нам у цьому, щоб не грішити, ми стаємо мертвими до гріха. ап.Павло так і пише:
Рим.6:11
Так само ж і ви вважайте себе за мертвих
для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі,
Господі нашім.
Рим.6:15
Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під
Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!

По-друге, навіть з людської логіки неправильно робити такі висновки.
От скажімо, коли людина одружується, то хіба це означає, що після одруження уже можна зраджувати один одному? Звичайно що ні!
Чи якщо вам хтось подарує надзвичайно цінний подарунок, то хіба це означає, що після цього потрібно уже грішити проти цієї людини? Звичайно що ні!
Не логічно!

Так само і зі спасінням, якщо людина прийняла цей дар від Бога, то хіба це означає, що після цього можна уже грішити?

 

Бо якщо ви вже спасенні, то яка різниця як ви будеде жити в подальшому?

 

Бо якщо ви вже одружені, то яка різниця як ви будете жити в подальшому?

Чи є різниця?

 

Одруження - це дати один одному і Богові обітницю, а ми говоримо про річ, яка залежить тільки від нас: прийняти на віру дар - все. Ясне діло, що це зобовязує, але з іншої сторони ми всі грішимо.

Але от що цікаво. Я тепер глибше зрозумів роль Чистилища.

 

Не та аналогія. Ви пропонуєте одружуватися людям, які і так вже одружені

 

Саме та аналогія!

Ну дивіться. Я, наприклад, на віру прийняв те, що ми з дружиною стали одним тілом, коли одружився з нею.
Те саме відбувається і з Божим даром спасіння. Ми на віру приймаємо те, що Бог нам простив гріхи і подарував спасіння в Христі.

Так. У шлюбі також багато спокушаємося, чи грішимо один перед одним, не навмисне... Потім приходимо один перед одним, каємося і просимо пробачення і знову все налагоджується. І при тому всьому ми не перестаємо бути одруженими.
Так само і зі спасінням. Ми є спасенними, хоча часом грішимо, спокушаємося не навмисне... Потім приходимо в молитві до Бога, каємося за свої гріхи перед Ним, Бог нас прощає і все знову стає на свої місця. І при тому всьому ми не перестаємо бути спасенними.

 

Мій улюблений предмет у школі була математика. Я люблю точність.

Тепер по порядку.

Я прийняв на віру дар Божий - спасіння. Все, прийняв.
Чи цей факт не заперечує мені у тому, що я можу грішити, також не заперечує мені некаятися. Іншими словами прийняття дару не забороняє мені некаятися, не забороняє грішити. Навмисне, чи ненавмисне - немає значення тим більше.
Отже з ваших слів виходить, що прийняв дар і все, цього достатньо, а у своєму прикладі суперечите самі собі:

Поясніть, для чого ви один перед другим каєтеся? Ви одружилися і цього достатньо, нє?(аналогія вашого твердження про спасіння: прийняв дар і цього достатньо!)

---------- Додано в 17:50 ---------- Попередній допис був написаний в 17:43 ----------

Знуву суперечите самі собі. Бо з цього допису випливає, що мало на віру прийняти дар, потрібно каятися, просити вибачення!

 

100% прийняття дару не забороняє мені не каятися, не забороняє грішити.
Вам подарували, наприклад будинок. У вас же ж збереглося право поступати погано з тією людиною, що вам зробила такий цінний подарунок. Правда?
Так само і зі спасінням. Вам Бог дарує набагато цінніший подарунок, ніж будинок, Він дарує вам вічне життя, спасіння. Хіба Бог забирає від вас право не каятися, хіба забирає від вас право грішити проти Нього?

Пояснюю. Ми у шлюбі каємося один перед одним для відновлення стосунків любові.
Так само і з Богом.
Християнство- це живі стосунки живої людини з живим Богом!!!
Ми приймаємо Його дар вічного життя, коли вступаємо в т.зв. "духовний шлюб" з Ним. А потім ми просто уже підтримуємо і розвиваємо ці стосунки любові з Ним, бережемо себе від гріха, бо гріх руйнує ці стосунки...

 

Зрозумів.

Виходить, людина може потрапити в рай, маючи погані стосунки з Богом.

 

Що ви маєте на увазі під словами "погані стосунки"?

 

Я не знаю, я просто читаю ваше:

А що воно означає, хіба ви знаєте.

Але з ваших слів можна зробити висновок: маючі погані стосунки з Богом, ми все одно потрапляємо рай.

 

Я приводив аналогію до шлюбу, тому там вжив "погані стосунки"...

Написано:
1Iван.5:11
А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав,
а життя це у Сині Його.
Хто має Сина, той має життя; хто не має
Сина Божого, той не має життя.
Оце написав я до вас, що
віруєте в Ім'я Божого Сина, щоб ви знали,
що ви віруючи в Ім'я Божого Сина, маєте
вічне життя.

 

Абсолютно не та аналогія. Логіки - нуль

 

Не я придумав цю аналогію, п.Бамбук. Про це пише прямо ап.Павло, Іван...
А чому ви вважаєте, що нема логіки?

 

Левко, є умова необхідна, а є умова достатня, або недостатня.

Приводжу вам приклад.

"Не кожен, хто каже Господи, Господи увійде в царство Небесне"

Що це означає?

Це означає, що не кожен, хто вважає Ісуса Господом увійде в Царство Небесне. А тепер запитання: а чи ввійде хто-небудь в Царство Небесне, хто не вважає Ісуса своїм Господом? Напевно, ні!

Отже висновок: визнавати Ісуса Господом є умова необхідна, але недостатня для того, щоб увійти в Царство Небесне.

---------- Додано в 16:45 ---------- Попередній допис був написаний в 16:43 ----------

можливо, ви придумали, що це аналогія? А Павло, Іван навіть про це й не підозрювали?

 

Миху, я вас не зовсім розумію. А що, на вашу думку, є достатньою умовою?
Пригадується ситуація з Дій Апостолів. За проповідь Слова Божого після побиття в тюрму були посаджені ап Павло і Силас. Землетрус. Тюремний охоронник думаючи що вони повтікали хотів вбити себе. Вони його зупиняють. Він вигукує: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?
Щоб ви порадили йому, Миху, бувши на місці апостолів?

 

Якщо сліпо брати тільки це речення, то я згідний з вами.

Але якщо подивитися в контекст, то стане зрозуміло про яких людей говорив Ісус:

Матв.7:21
Не кожен, хто каже до Мене: Господи,
Господи! увійде в Царство Небесне, але
той, хто виконує волю Мого Отця, що на
небі.

Зверніть увагу на слово "каже". Ісус не говорить, що "кожен, хто вірує, що Я Господь увійде в Царство Небесне", а про людей, котрі тільки кажуть, що Він Господь.
Дуже важко знайти таку людину, котра би не з могла сказати, що Ісус є Господь. Але біда в тому, що вони тільки кажуть, а не вірують в серці. Біда також в тому, що такі люди тільки кажуть, але беззаконні діла їхні НЕ свідчать, не підтверджують того, що Він є насправді Господом, чи Господарем їхнього життя:

Матв.7:23
І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас...
Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

Так, що "вірувати усім серцем" і просто говорити, чинячи ще й при тому беззаконня - це є різні речі.

 

Соррі, ви абсолютно не розумієте про що я пишу.

---------- Додано в 22:48 ---------- Попередній допис був написаний в 22:41 ----------

Я вас прошу...В Індії, Китаї 90% населення.

Ну от ще раз заперечення самому собі. Ви ж казали, що досить прийняти дар на віру, а тепер вже ви кажете, що ще і діла повинні бути відповідні. Це прогрес, бо я якраз про це вам і намагаюся пояснити.

 

Можливо.
Але, в мене також таке враження складається що до вас...

Я не суперечу самому собі, просто пояснював цитату, котру ви навели...
Так, діла повинні бути, але ділами не можливо спастися. Діла уже є наслідком...

Знаєте, ця суперечка, котру ми з вами маємо на рахунок спасіння почалася 2000 років тому. Одні говорять, що для спасіння достатньо віри, інші кажуть, що віри недостатньо, що потрібні ще й добрі діла. Почалася вона ще за апостольських часів. Це яскраво описано у посланні до Галат. Християни Галатії, як пише Павло, почали збочувати на "іншу Євангелію", через те що з"явилися люди, котрі їх переконували, що для їхнього спасіння є замало того, що вони увірували в Ісуса. Що для того, щоб мати спасіння потрібно ще й обрізуватися, тобто виконувати добрі діла Закону. Тому Павло, щоб зупинити це пише до Галатів дуже різкого листа, де називає їх "нерозумними" і такими, що є "зведеними не коритися правді". Він доводить їм, що тільки вірою в Ісуса Христа можна бути виправданим перед Богом, більше нічим, ніякими добрими ділами своїми, а тільки виключно вірою...
З того часу постійно йде суперечка на цю тему. Люди постійно намагаються втиснути добрі діла в Євангелію спасіння по вірі.
Почитайте, Миху, це послання до Галатів, воно невелике, пару сторінок...