Про спасіння

Або одне або друге.
Або виправдані, або грішники.
Не може бути одне і друге, якщо читати Рим.5:8-9. Правда?


---------- Додано в 15:00 ---------- Попередній допис був написаний в 14:54 ----------

Неможливо спастися, якщо ви просто вірите в те, що Бог є
та віра, про яку написано в Біблії, що нею можна спастися, це віра в те, що:
1) я наробив купу гріхів і сам не можу нічого зробити, щоб звільнитися від покарання за ці гріхи
2) покарання за гріхи - смерть в пеклі
3) мене може звільнити від цього покарання хтось, хто буде покараний замість мене
4) Ісус був покараний замість мене
5) тому я вже не буду покараний, бо я звернувся до Ісуса, щоб Він подарував мені це звільнення від покарання

 

Я ж не просив навчити мене "не спастися".

Якщо я віритиму в ці 4 пункти

, гарантовано спасуся?

 

Гарантовано!!!!!
Але вам тре почати діяти згідно цих пунктів, а не просто в них вірити!

 

Там нема жодної вказівки до дій, окрім "вірити".
Давайте по пунктах:
що треба робити!

 

Дія перша:
Звернутися до Ісуса і сказати Йому: " Я визнаю, що я наробив купу гріхів і мушу бути за них покараний і я вірю, що ти був покараний замість мене за мої гріхи і тому прошу Тебе подарувати мені звільнення від покарання- вічне життя. Я вірю що Ти є вічне життя і тому прошу Тебе -ввійди в моє серце і стань господарем мого життя, навчи мене жити по-новому!

Дія друга:
Почати жити цим новим життям:
а)почати щодня читати Біблію,
б)почати щодня спілкуватися з Богом;
в)почати спілкуватися з тими хто так само прийняв Ісуса господарем свого життя.

Хай Бог благословить вас почати нове вічне життя з Ним!

 

І все?
Більше нічого робити не треба?

 

А чого процитували тільки дію другу?

 

Чому не може бути, коли воно так є? Хіба християни не каються в своїх гріхах?

 

Добре, якщо я виконаю оце:

Мені точно більше нічого не треба робити?

 

Звичайно що каються.
Дивіться. Приведу вам таку ілюстрацію.(Вона не повністю розкриває суть питання, але все ж ...)
Є собі сім"я, котра не має дітей, але дуже хоче всиновити собі дитину з притулку. І є дитина в притулку, котра не має батьків.
І от приїжджають ті батьки в притулок і пропонують тій дитині стати її мамою і татом.
Дитина має прийняти рішення, або прийняти це батьківство, або відкинути.
В притулку дитина була сиротою, покинутою, приреченою і т.п.
Але як тільки вона приймає рішення прийняти батьківство тих двох людей, її статус міняється кардинально.
Батькам уже байдуже ким дитина була до того, їм уже все рівно скільки поганого зробила та дитина до того як погодилася стати їх дитиною- вона стає членом сім"ї, з усіма правами і обов"язками, стає навіть спадкоємцем усього, що має та сім"я.

Так само і з Богом. Бог пропонує людині покаятися у своїх гріхах і стати Його дитиною- сином чи дочкою, пропонує ввійти в Його дім. Людина кається в усьому що вона зробила і приймає рішення прийняти Його любов. Після цього її статус в духовному світі міняється кардинально- вона замість грішника стає праведником, сином, чи дочкою Божою. Людина стає виправданою перед Богом, чистою, такою якби не зробила ні одного гріха. Але з часом вона може забуватися ким вона є насправді і вертатися до того життя, котрим жила раніше, може робити якісь гріхи. Але якщо тільки вона кається в якомусь гріху, то Бог її завжди прощає і змиває цей гріх. Людина знову стає чистою через покаяння.

Отже є два т.зв. покаяння перед Богом.
Перше- це покаяння грішника. Воно робить людину сином, чи дочкою Божою. В Біблії воно називається народженням згори.
І друге- це покаяння уже сина, чи дочки Божої, котрі не хочуть грішити, але через різні спокуси, чи непильнування себе грішать ненавмисне.

---------- Додано в 17:05 ---------- Попередній допис був написаний в 16:56 ----------

Для спасіння точно нічого.
Але вам після цих двох дій ще дуже захочеться служити людям.
Вам захочеться робити людям добро, любити їх, співчувати їм, робити все для того, щоб донести їм те, що самі пережили- спасіння Боже і Його любов. Ви не зможете спокійно сидіти і спостерігати як люди навколо вас ідуть в пекло...
І це буде природньо для вас.

 

На жаль, у протестантів немає таїнства, тайни, містерії Євхаристії, бо немає апостольської переємності. То все одно що підміна причастя Христу словами про причастя, підміна Божого дару словами про велич цього дару, нема апостольської Євхаристії, а просто самодіяльність , що імітує Євхаристію....
Як то кажуть аmicus Plato, sed magis arnica Veritas...

 

То есть, если ДО ЭТОГО НЕ хотели делать добро, сочувствовали и так далее ? И так бац захотели
Да, куда уж нам уж агностикам. Мы противозаконно сочувствуем, противозаконно любим и противо(боже)законно желаем добра?

---------- Додано в 18:36 ---------- Попередній допис був написаний в 18:35 ----------

Поскольку Levko не англиканец, не пресвитерианин и не лютеранин, то протестантом его назвать нельзя

 

Так... про слугу тільки сказано, що він "лежить удома розслаблений, і тяжко страждає."
Ісус оздоровив слугу через віру сотника, який "благати зачав Його".

Людина може отримати те, про що Ви просите для неї в молитві - оздоровлення фізичне і духовне, потрібну ласку для полегшення її терпіння...
і, залежно від обставин, вона може не знати, що хтось за неї молиться.

 

Печально

 

Продовження думки.
Часто зустрічаю людей, котрих Бог торкнувся сильно, вони відчули Його любов, але так і не змогли Його прийняти як Батька. Не дозволили себе всиновити, через недовіру напевне, чи по якихось інших причинах...
Вони думають, що Бог їх приймає тільки тоді коли вони не будуть грішити, думають, що якщо згрішать, то все, Бог їх відкине.
Але це неправда!

Знову вернуся до ілюстрації, котру наводив вище, про всиновлення дитини з притулку.

От скажімо, ми з дружиною взяли з притулку дитину, всиновили її.
Чи дитина перестане називатися моїм сином, чи дочкою, якщо вона ненароком зробить щось погане, згрішить?
Чи стану я її відвозити назад в притулок лише через те, що вона зробить щось погано?
Звичайно що ні!!
Єдине, що може мене роз"єднати з тією дитиною- це її бажання піти від мене, тобто, коли дитина відречеться від мене.

Так само із Богом. Він пропонує кожній людині стати Його сином, чи дочкою. І коли людина кається, приймає Ісуса у своє серце, вона стає дитиною Божою, оправданою і чистою перед Богом, спасенною. Починається уже нове життя, усе старе минуло, тепер все нове, як написано... Тому це і називається в Писанні народженням згори.

 

Cуть в тому що він - християнин...

 

А у притчі про блудного сина Батько чекав на сина і не переставав любити.

 

Я в курсі.
І що?

 

А то, що є різниця між Божим батьківством і вашим розуміння батьківства.

 

Ви не згідні з тим, що людину з Богом може роз"єднати тільки бажання людини піти від Нього?
Але ж блудний син так і зробив- залишив свого батька. Батько не тримав його, хоча любив його весь цей час.
В чому моє неправильне розуміння Божого батьківства? Щось не розумію вас...