Про спасіння

Католик.
Скажу вам більше. Для католицької церкви розповідь того пастера не є щось новеньке. Подібне було і з монахами. Є багато описів у католицікій літературі.

Але... як сказала Пластік, то не є питання спасіння. То є просто інформація, яка може мати вплив на людину у позитивному розумінні.

 

Повністю підтримую в цьому п.Пластик і вас, Миху!

Я, наприклад, прийшов колись до Бога не через страх про те як погано буде в пеклі, які там муки треба буде терпіти, найголовніше, що мене вразило і що врезультаті перевернуло все моє життя - це була ЙОГО ЛЮБОВ до мене! Ця любов Його просто, образно кажучи, збила мене з ніг. Я наскільки був вражений Його любов"ю до мене, вражений тим що Він, Такий Великий, Неосяжний, і хоче бути моїм Татком(!). Я уже не міг залишатися таким як був, точніше, мені уже не хотілося нізащо втрачати це відчуття Його любові! Хотілося перебувати у Його присутності більше і більше, і до тепер хочеться найбільше за все, це бути з Ним!
Також я вражений і захоплений був тим, що ця Його любов почала давати мені силу перемагати гріх у чвоєму житті. Ті погані речі, з котрими я раніше ніяк не міг справитися щоб позбутися їх, тепер почали відпадати самі по собі, звідкись взялася сила, котра допомагала мені не грішити і перемагати гріх у моєму житті..
То уже пізніше я дізнався зі Слова про пекло, і це тільки підсилило, утвердило мою впевненість у Його любові до мене.

 

Ви помодець. У мене ж усе ще попереду. Я мрію про душевний спокій, та щось ніяк не виходе.

 

вийде, бо хто стукає, тому відчинять.

 

Мабуть Ви праві. Нприклад, у мені відкрився дар малювати. Це ж не просто так.

 

Просто вам треба прийти до Христа. Повністю віддати право на себе Ісусу. Тоді мир прийде і спокій. Ви перестанете турбуватися-бо Той, хто любить вас і думає про вас рішить ваші проблеми.
Наша головна проблема-ми ходимо біля Ісуса, але прийти до Нього не хочемо. Бо ми відстоюємо своє "я" і боїмося змін у житті.

 

Згоден. Але це неможливо (я про себе) зробити моментально - раз і задекларував. Для цього треба багато пережити і зрозуміти. Підготуватись. ІМХО

 

Згоден і незгоден.

Згоден, бо тре осмислити все, але й інша небезпека. Готуватись і відкладати можна вічно. Знаю по собі. От зроблю те-то і те, і тоді..... або вирішу ше ось ті питання і тоді візьмусь... то небезпечний шлях. Тре старатись дотримуватись принципу: тут і зараз.

 

Звичайно - тут і зараз це декларувати і діяти згідно. Але розбещене его залишається тим же поки кроку не ступиш в правильному напрямку. І тих кроків треба тисячу, щоб трохи вгамувати свавільне его. І ще багато, щоб зрозуміти як це, в яких ситуаціях конкретних як це виглядає - відмовитись від его на користь Христа. А ще розумова і духовна лінь чи просто нездатність осягнути як це. Подивіться назад - що Ви знаєте і можете зараз, а що 5-10 років тому?

 

Боротьбу між "его" і Христом ви будете відчувати все життя. Про це пише і Павло в посланні до Римлян.
Головне прийняти вольове рішення бути слухняними Христу. Ви приймаєте це рішення спочатку в думках.
Ви просите про допомогу Христа-щоб Дух Святий керував вами.
Звичайно спочатку буває важко.Але постійно виробляється звичка бути слухняними Христу.
Освячення про яке ви пишете-триває все життя. Але прийняти рішення прийти до Христа не треба відкладати.

---------- Додано в 09:46 ---------- Попередній допис був написаний в 09:45 ----------

Духовна лінь починається від недостатку Духа Святого. Знаю по собі.

 

Бог даровал нам преимущества оправдания-как свершившегося факта-, но более того, Он предлагает нам преимущества обретения Его жизни здесь и сейчас. Это и есть спасение. Спасение совершается когда человек держится за свершившийся факт и потом впускает в себя жизнь Иисуса. Вот тогда обретается спасение.
Единственная возможность стать праведным-возрастать в святости и зрелости в Иисусе-это ежедневно благодарить Бога за то, что Он провозгласил нас праведными через послушание Иисуса.
Надежда грешников основывается на том, что только через "послушание одного (рим 5/19) они не только провозглашены праведниками, но и становятся таковыми. Именно послушание одного гарантирует что они станут праведниками.

---------- Додано в 23:20 ---------- Попередній допис був написаний в 23:14 ----------

Благодаря благодати не нужно всю жизнь подсчитывать сколько добрых дел мы сделали, как долго вели себя хорошо и постоянно спрашивать самих себя "Достаточно ли я хорош(а)?"
Одна женщина даже написала книгу " всегда недостаточно хорош"
А именно так себя чувствует большинство христиан.
Но когда мы понимаем, что полнота Божьего спасения включает в себя не только провозглашение, но и превращение в праведников, мы больше не будем задаваться вопросом"Достаточно ли я хорош?"
Почему?
Да потому что полагаетесь не на свое собственное послушание и добродетель, но по словам Павла-на "послушание Одного"

 

п.Saszko, коли прийде такий момент у Вашому житті, коли, як Ви кажете, задекларуєте, тобто віддасте своє Життя Христу, Ви будете сильно здивовані і захоплені, тим що станеться. Будете казати - який я був нерозумний, що так довго старався "пережити і зрозуміти"...
Знаю по собі...
Нехай Бог благословить Вас в цьому!

 

Я не можу...

 

чому? (.....)

 

Я уже відчуваю, що потроху до цього наближаюся. Сьогодні мені так добре було. Що так вплинуло, не знаю.

 

Слава Богу!!!
Радий за Вас дуже!!
Ісус живий!

 

я напевно якась неправильна. Ну немає у мене цього захоплення.
Є спокій, є осмисленість, але немає почуття щастя.
Я відчуваю себе у цьому світі ніби в гостях, ніби я сижу на валізах і чекаю, коли приїде потяг і відвезе мене додому...

 

Я не вірю Йому до кінця. Не віриться. Я не розумію, що це значить на практиці - віддатися цілком Христу. Навіщо це і що після цього зміниться? На словах виходить доладно - віжмовитись від власної волі і виконувати Божу волю. А в житті...

---------- Додано в 20:26 ---------- Попередній допис був написаний в 20:24 ----------

Це найімовірніше просто радість, хороший настрій. Людина істота емоційна.

---------- Додано в 20:35 ---------- Попередній допис був написаний в 20:26 ----------

Хотів щось на Ваш допис відповісти і задумався. В мене почуття радості (щастя?) виникає від задоволення саме моїх запитів - дістати успіх в певній справі, визнання і прихильність симпатичних мені людей, відчуття сили і спроможності до чогось, плотське задоволення, безтурботність. Коротше, все пов'язане з моїм ''я'' і його утішанням і розрадою. Навіть, коли роблю добро - приємно від цього, коли хочеш це робити. А що, може бути щастя від здійснення Божої волі, а не своєї? Отаке внутрішнє запитання.

 

Saszko

чому ви так кажете? у що саме не вірите? (я не просто так питаю, хочу зрозуміти хід ваших думок). Можливо просто не збулися ваші очікування?

А чого ви прагнете, чого бажаєте досягти?

 

Я багато років не знала спокою.