Про спасіння

Особливо коли тебе добре "присмалило" у житті. Тоді починаєш каятись.

 

Якщо свідомо грішити на протязі життя-то є дуже велика перспектива заглушити голос Духа Святого.
І на прикінці життя можна не розкаятися від всього серця.
Розкаяння-це не просто сказати я зробив..........
справжнє покаяння іде від Бога, від того що людина усвідомлює Божу любов.
Людина відчуває себе такою нечистою, грішною, не достойною спасіння, що єдине що в неї остається присити Божої милості і уповати на заслуги Христа.

---------- Додано в 00:13 ---------- Попередній допис був написаний в 00:10 ----------

Місця бронюються у Бога. Бо Він сказав:
Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

---------- Додано в 00:16 ---------- Попередній допис був написаний в 00:13 ----------

Це вчення про вічні муки-католицької і православної церкви. Біблія говорить-що покарання за гріх-смерть а не життя в пеклі.

---------- Додано в 00:19 ---------- Попередній допис був написаний в 00:16 ----------

повністю згідна

 

притчу про багатого і Лазаря читали?

 

нє то ви так тлумачите Біблію і не більше
а католики і православні тлумачать по-своєму... а мормони і протестанти - по-своєму. А мусліми взагалі кажуть, що християни спотворили вчення пророка Іси...
Й отака катавасія розриває нарід, дає можливість виправдовувати стріляння в одне одного виключно через те, ЩО В ГОЛОВІ ЩОСЬ ЗАВЕРНУЛОСЯ...
Я зрозумів, що адептів СЄ не переконати, тому краще не дискутувати з ними на релігійні теми... Бажаю вам вирватися із кола вашої індивідуальної самсари!
Попробуйте спіритизм і переконаєтесь, що таки живуть душі після смерті Розумію, що погане раджу, але деколи тільки крайні методи можуть допомогти...

 

Тому що католики і православні вважають, що життя у пеклі - то і є смерть. Чи ви вважаєте, що у пеклі - то є життя?

 

у тому й річ, що читав... і не можу зрозуміти, чому за невічне карається ВІЧНИМ... Бог справедливий, а це якось не в"яжеться зі справедливістю. Хіба що слово "вічність" все ж має часові рамки (або було неправильно перекладене навмисно чи випадково). Зрештою, я на то дивлюся спокійно: буду там, тоді й дізнаюся всю правду... а поки що Господь милостивий, бо дає можливість спілкуватися із тими людьми, які дещо пояснюють, хоча часом і відходять від "церковних канонів". Церква також керується принципом "quod licet Jovi, non licet Bovi". Так що все нормально і всьому свій час.

 

Та ну, написано ж:
Вiд Луки 16 розділ
19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.
20 Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
21 і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...
22 Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.
23 І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
24 І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...
25 Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26 А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.
27 А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
28 бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!
29 Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!
30 А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.
31 Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

То, я впевнений, про вогонь, що на ньому багач жарився, образно сказано. Я так розумію, то вогонь його пристрастей, котрі не можна вдовольнити. Вогонь - це сум і відчай, котрих кожен досвідчує, коли не має любові. Так пече. От і увійшов багач у вічність без місця для любові в своєму серці.

Все це дуже печально...

 

Я вже писав не раз. Повторю.

Є Закон. На законі все тримається. Бог створив закон. Все, що відбувається вимірюється законом. Людина згрішила. Грішну людину в одній з притч Ісуса, прирівнюється з кукелем, що спалюють. Все, що діє всупереч Божого закону - гине. Закон міняти не можна, бо тоді зруйнується Всесвіт. Грішна людина - людина, що пішла проти Божого закону. Тому людина має загинути, як всяке творіння, що протирічить закону Божому. Як спасти людину? Поміняти закон - зруйнувати все твориво, на чому все тримається! Тоді Бог робить вийняток з закону, але зауважте, той вийняток не суперечить закону, бо гріх не узаконюється, Бог посилає Свого Єдинородного Сина, щоб відкупити, заплатити за наші гріхи!!! То є неймовірно велика жертва, яку людині важко усвідомити! Уявіть, сам Бог за просту людину віддає на тілесну, мученицьку, ганебну смерть заради нашого спасіння. Як бачимо, гріх не узаконився, але за нього заплачено.
Що людині залишається? Людині залишається лиш одне: полюбити Бога всім серцем своїм і всією душею своєю, прийняти ту святу жертву.
А що робить людина? А людині, в більшості начхати на це все, вона живе своїм життям, без Бога. А потім помирає у такому стані, а померши, час вже не діє, тобто там, у вічності нема вчора і нема завтра, що дає змогу покаятися, а є вічне сьогодні, яке відображає стан душі.
Бог дав всі можливості людині для того, щоб спастися, приніс неймовірну жертву, а людині то було десь, а тепер ви кажете: як можна, та за такий гріх та у пекло.
Усвідомте Божу жертву і тоді зрозумієте Божу справедливість.

---------- Додано в 01:36 ---------- Попередній допис був написаний в 01:28 ----------

а я б не був настільки впевнений про образний вогонь.

 

Вогонь - поняття фізичне. А пекло - поняття метафізичне. Там може бути фізичний вогонь?

 

мені важко відповісти на це запитання, та й ще тут тре розібратися що вкладається у певні поняття.
думаю, що те, що там і що є тут - то є вогонь і відчуття приблизно одинакові, що тут на тілі і що там, на душі, хоча той вогонь і тамтой можуть бути різні, але почуття викликають одинакові.

 

а як же язик, гочі?
Лоно?

 

Всьо образно.

Мені того не знати. Але коли уявляю, як це може бути, то сумніваюсь, що Ви маєте рацію. Тіло є тіло і воно болить як тіло. Душа є душа і вона болить як душа. Врешті, коли ми без любові, то біль в душі, а не в тілі.

 

то не завше так.

---------- Додано в 02:03 ---------- Попередній допис був написаний в 02:01 ----------

Сашко, а ви бачили відео про пастера, який був у пеклі?

 

Цікаву статтю про Багача й Лазара читав:
www.asd.in.ua/archives/510

 

Те відео, що пан Левко викладав кілька місяців тому? Я тих хлопців з того канала по супутниковому маю змогу бачити. Якісь вони смикані. Мені здається, ті, хто вернувся з пекла і розказують я воно там, насправді мають проблеми з психікою.

---------- Додано в 01:22 ---------- Попередній допис був написаний в 01:20 ----------

але ж багацько букв!

 

Я думаю що знання про те що таке шеол, чи є душа-окремим тілом не впливають на спасіння.
Має значення віра, що діє з любов ю.

 

чомусь так воно є. коли людина говорить до Бога, то це ми сприймаємо нормально, а коли людина каже, що Бог говорить до неї, то вважаємо, що у людини щось з психікою.

 

Книга "Победа в Иисусе"
Мы не должны оказаться в ловушке двоякого , то есть, с одной стороны, Бог совершил нечто прекрасное на кресте, но при этом спасение каким-то непостижимым образом все еще зависит от нашей человеческой способности сделать то или это.

К чему приводит такое мышление?

Результат всегда трагичен: мы остаемся рабами греха. Павел посвящает этому вопросу целую главу, чтобы помочь нам понять, что рабство греха - это результат того, что мы путаем средства с плодом. Мы остаемся рабами греха, и желанное освобождение недоступно нам, потому что мы не можем достичь свободы от греха без Божьей благодати в наших сердцах.

Когда мы обнаруживаем собственное бессилие, пытаясь освободиться от греха, мы, вполне вероятно, можем разозлиться на Бога. Разозлиться, потому что мы все еще остаемся пленниками греха. Разозлиться, потому что Бог, как нам кажется, поставил перед нами невыполнимые условия для обретения спасения.

Мы можем не только разозлиться, но еще и разочароваться. И насколько сильно мы можем разочароваться? Настолько, что это приведет нас к полному противлению Богу. Но до этого мы можем почувствовать еще кое-что. У нас пропадет всякая уверенность в спасении.

Это приводит нас к опыту так называемых духовных качелей, когда, как нам кажется, мы то обретаем благодать, то теряем ее, то обретаем спасение, то теряем его. Как только мы совершаем ошибку, нам кажется, что мы отпали от благодати.


Только представьте себе! Я совершил ошибку и прихожу к заключению, что Бог больше не благоволит ко мне. Как же мне вернуть Его благорасположение? Нужно все исправить! К сожалению, чем больше я пытаюсь что-то исправить, тем более глубокую яму я себе рою. Потому что, если мое сердце не пережило опыта возрождения, я просто не в состоянии исправить что-либо - этого нет во мне.

Я родился в беззаконии и зачат во грехе (см. Пс. 50:7). Порабощенный грехом, я обнаруживаю в себе присутствие зла, которое ведет меня по другому пути, даже в те моменты, когда я хочу делать доброе (см. Рим. 7:21).

Итак, представьте себе, что обладание Божьей благодатью зависит всегда и полностью от моей способности делать все правильно. Знаете, я был ошеломлен в тот день, когда наконец-то понял, что, находясь под Божьей благодатью, я не осужден, когда совершаю ошибку! Вы, наверное, хотите спросить, неужели я действительно совершил ошибку и при этом не потерял Божью благодать?


Бог открыл мне: «Открой глаза, - сказал мне Он. – Моя благодать никогда не зависела от твоей способности поступать правильно.

Некоторые из вас могли проводить годы жизни, то обретая, то теряя благодать, то обретая, то теряя спасение. Каждый раз, когда вы поскальзывались, вы пытались найти способ исправить ситуацию, но в конце концов, понимали, что не можете этого сделать.

Я сам провел долгие годы на таких качелях. И каждый раз, когда я допускал ошибку, я просто не знал, каким образом я смогу снова обрести Божью благодать. Потому что я не был достаточно хорошим, я не был достаточно последовательным. Это так разочаровывало!

Из-за этого я чуть было не оставил христианство. Серьезно. Однажды я на самом деле сказал это Богу - я вышел во двор и крикнул Ему: «Все это не работает!»

И Он опять ответил мне: «Открой глаза! Я не прошу тебя о невозможном. Я попросил об этом Иисуса!»

Наконец-то Бог достучался до меня.
«Я не прошу тебя быть Иисусом», - сказал Он мне, и я подумал: «Какое облегчение!»
«Нет, Я просто прошу тебя поверить в Иисуса!»

Если ваше внимание сосредоточено на ваших собственных поступках или, что еще хуже, на чьих-то поступках, - у вас не будет надежды. Вы так и будете раскачиваться на духовных качелях то вверх, то вниз, то подбираться к благодати, то удаляться от нее, обретать спасение и терять его, вы начнете все сильнее и сильнее ощущать безнадежность такой жизни.

В ней нет места радости, миру, уверенности, взаимоотношениям! Как вы сможете строить взаимоотношения с Богом, Который спасает вас только при условии, что вы всегда поступаете правильно, даже если вся ваша сущность буквально притягивает вас ко греху?

Нужно признать, что не всегда в своей жизни мы поступаем правильно. Этот факт лишил слишком многих дорогих Богу людей какой бы то ни было уверенности в спасении - слишком многих. Поэтому для меня огромным чудом является тот факт, что католический священник - по крайней мере, предание говорит нам, что Лютер, поднимаясь на коленях по так называемым Латеранским ступеням Собора св. Петра в Риме (они сохранились до наших дней) - услышал голос. Дух Господень сказал ему: «Праведный верою жив будет!»

Лютер вернулся к своим исследованиям, взял в руки перо и на полях своей Библии напротив текстов Рим. 1: 16 и 17 написал латинское слово «sola», что в переводе означает «только».

«Праведный только верою жив будет!»

Я знаю многих людей, которые начали свой путь веры, но закончили его, увязнув в безнадежности человеческих усилий и дел.

И все же однажды многие понимают: «Я не способен даже на одну чистую мысль, одно по-настоящему щедрое деяние, один бескорыстный поступок. Я не способен выработать ни грамма святости. Все мои лучшие старания сравнимы с грязной одеждой».


И это мои самые лучшие старания. Как я вообще могу поверить, что я могу сделать хоть что-нибудь, чтобы убедить Бога относиться ко мне лучше? Я не могу. И добрая весть в том, что я и не должен этого делать! Потому что Христос умер за нас, когда мы были еще грешниками. Когда мы были беспомощными, когда мы были врагами Ему, Он возлюбил нас! (См. Рим. 5:6-10).



Это и есть благодать.
И когда вы поймете это, вы изменитесь навсегда. Вы никогда не станете хвалиться даже чем-нибудь достойным в вашей жизни, потому что вы будете знать, что это по благодати Божьей - это все не ваше! Любой благородный порыв, щедрое деяние, чистая мысль - все это Бог в вас, а не вы.
«Праведный верою жив будет». Только верой.

 

ні, я викладав.

http://www.youtube.com/watch?v=sD1ZHiffJO8

як на мене, дуже правдиво.

 

Миху, Ви католик чи хто? (жартую)
Я ж кажу, на цьому каналі якісь неадекватні дядьки віщають. Я дивився по супутниковому. Американцю приснився кошмар. Але він не був у пеклі. Він міг там бути згідно з Письмом і Катехизмом КЦ?

---------- Додано в 01:48 ---------- Попередній допис був написаний в 01:46 ----------

І ще щодо одкровення американця - демони не мають тіла. А він шо розказує?