Про спасіння

Кому доводити?

 

Почати з дитинства. Видно проблема була через маму з татом.

 

От зараз ви, Левко нагадуєте мені Мацевка: Я - народний артист України. І йому нема потреби комусь то доводити.

Недаремно написано: віра без діл - мертва.

Якщо сказати: я маю віру і нічого не робити, то це лише слова.

 

Забудьте, вам того не треба, ви вже спасенний. То ми тут бідні невтомно працюємо, бігаємо як мурахи на мурашиній фермі, робимо ті добрі діла, робимо, і тихо вам заздримо, сидячому в теплій хатині з гарячою філіжанкою кави, каміном за спиною і інтернетом перед очима.

 

А як почати з дитинства, якщо людина уже доросла?
А якщо не було можливості і з дитинства почати, якщо батьки були пияками, чи просто не віруючими...
То які аргументи ви приведете такій людині для того, щоб їй захотілося робити комусь добро?

---------- Додано в 21:00 ---------- Попередній допис був написаний в 20:51 ----------

Ой, Миху! Що за мода, замість спокійно відповісти, відразу починати щось корчити...

Нормальна спокійна розмова:
Ви сказали, що потрібно доводити свою віру на ділі.
Я запитав вас- кому доводити?

Якщо можна, то дайте відповідь, будь-ласка. Або не давайте, якщо не хочете...

 

ооо, тяжкий випадок. Почати розмову з дитинства. Що не ясно?

---------- Додано в 21:08 ---------- Попередній допис був написаний в 21:07 ----------

Собі. Підходить?
Як можна казати, я вмію плавати, ніколи не підходячи до води.

 

собі, своїй совісті...

 

Ви уже це казали.


---------- Додано в 21:17 ---------- Попередній допис був написаний в 21:15 ----------

Ви будете доводити собі на ділі, що ви гідні вічного життя? Цікаво...

 

Звичайно. Бог знає на які діла здатна людина, і Йому не треба нічого доводити. Але цього не знає сама людина, особливо якщо сидить перед монітором і лише пише що вона спасенна.

 

цікаво.

Левко, от дивіться.

Людина в кожному випадку має вибір. Можна зробити богоугодну справу, а можна небогоугодну, а можна взагалі нічого не робити, як у вашому випадку.

Якщо людина каже: я віруюча людина, тому повинен робити добро. Якщо я того не зроблю, тоді мене буде мучити совість. Я повинен допомогти ближньому, я повинен відвідати Службу, я повинен навідати хворого, допомогти домашнім, утримувати сімю. Це є відповідно до того, що я кажу: я вірю.

А є інший варіант.
Мені нема потреби йти на Службу, бо моя віра в серці, а не в церкві. Це є самообман, лінивство і лицемірство. Людина з часом цю віру так глибоко заховає, що сама її не бачитиме. Так само по відношенню до ближнього.

От скажіть, що мені потрібно в цьому житті, якщо я скажу: я вже спасенний. НІЧОГО!!! Теоретично після цього я можу робити любе, бо якщо людина вже спасенна, то для чого напрягатися робити добро? Для чого людині мінятися до досконалості, як казав Ісус: будьте досконалі, як Мій Отець досконалий? Чому дорога до Бога є важка і не всі зможуть нею пройти в Царство Небесне? Невже важко сказати я вірю і прийняти дар? Але ж Біблія пише, що це НЕ є так просто. Задумайтесь, чому не просто.

 

Згідний повністю, до цього питань немає, все вірно.

Дякую. В принципі, ви відповіли.
Я дізнався те, про що хотів дізнатися від вас- про мотиви добрих діл.
От ви кажете, що віруючій людині потрібно робити добро, щоб совість не мучила.
І припустимо ви "допомогли ближньому, відвідали Службу, відвідали хворого, допомогли домашнім". Совість заспокоїли. Фактично сказали- все я виконав все і гідний того, щоб Бог був задоволений мною. Ви довели собі, що заслуговуєте чогось.
Хіба це не покладання на свої добрі діла у своїй вірі? Хіба це не бажання бути виправданим перед Богом своїми добрими вчинками?

Я думаю, що мотиви серця віруючої людини мають бути трохи іншими.
Віруюча людина робить добро людям не для того, щоб заспокоїти свою совість, а для того, щоб досягати людей для Бога тим чим Ісус її досягнув.
Що я маю на увазі?
Ісус досягнув, мене наприклад, своєю любов"ю. Він вмер за мене, очистив мене від гріхів, подарував вічне життя, мені грішнику, котрий недостойний був цього ні на краплю.
Так само ми, коли комусь робимо добро, служимо безкорисливо, ми показуємо цим самим людині на ділі любов Божу до неї. Ісус ніби приторкається до грішника нашими руками. В мене часто бували випадки, коли людина запитує, чому ти мені все це добре робиш, яка користь тобі з цього? І тоді я маю можливість засвідчити людині, що це не я роблю, що це Ісус торкається її через мене. Я говорю, що Ісус дає мені Свою любов, я просто ділюся з тобою нею Людей це найбільше торкається, людина таким чином, по-справжньому на ділі відчуває доторк Божої любові до себе, починає розуміти, що Хтось її любить просто так, не за діла, а просто, що вона людина...
Тобто, дуже просто, віруюча людина любить людей навколо тому, що вона їх любить. А чому любить, бо її саму, Хтось любить.

Я одного разу щось був не в настрої, не пам"ятаю через що, чи хтось мені не те сказав, чи щось інше і я спитав в Бога: "Боже, покажи мені як ти любиш тих людей, що навколо мене!" Це було ввечері здається. А зранку я поїхав на роботу. Їду собі в маршрутці і тут, раптом, почало щось відбуватися зі мною. Я починаю любити усіх людей навколо. То може дивно звучить, але я почав раптом відчувати таку сильну любов до кожної людини, що їхала в маршрутці, що мені аж сльози від того на очах виступили. Мені захотілося чомусь кожного обняти, кожному сказати, щоб навернулися до Бога, що Він їх любить, я готовий був за це будь-що добре зробити для кожного. Ледве стримувався, щоб не почати обнімати людей. Після того як вийшов з маршрутки, Бог мені нагадав, про те, про що я просив в Нього. Я реально мав змогу відчути як Бог любить людей. Після того, я уже такого більше не просив в Бога, бо знав, що Його любов перевершує всі мої уявлення!

 

Левку, далі доводите михам і ясамам, що Ви таки робите добрі діла, як наслідок того, що Ви - спасенна дитина Божа? Та не доводьте! Вони того не чують і не бачать! Вони і далі будуть торочити, що ви - самозванець, хвалько, сєктант і ваабщє нєхароший чєлавєк! Чи думаєте, що чим більше сторінок Ви будете про це писати, то вони то нарешті зрозуміють? Ну, дав би Бог!

 

Я про це не думаю. Я думаю, головне не те, що я дам собі позитивну оцінку, а те, що я можу сказати: сьогодні я поступив так, що мене совість не мучить. Якщо я це відчуваю, то я вже задоволений. А чи заслужив? То не мені вирішувати. Грубо кажучи, справа навіть не у якомусь там неприємному випадку, а в тому, що людина повинна мінятися в кращу сторону. Наприклад, порівеяйте себе рік назад з собою сьогодні.

Справа в тому, що життя ще не закінчилось.

---------- Додано в 23:25 ---------- Попередній допис був написаний в 23:21 ----------

Бідний пастор у вашій церкві. Ви його там теж дрисеруєте?

---------- Додано в 23:35 ---------- Попередній допис був написаний в 23:25 ----------

Можливо, Левко, ви вже настільки досконалі, що вам залишається лише іншим показувати свою досконалість, я ж в житті роблю ще багато дурниць, тому мені потрібно ще багато працювати над собою, перш, ніж бути лише прикладом Божої любові для інших.

 

Хай торочать. Мені байдуже.
Я колись також не гірше торочив на віруючих, поки Бог не торкнувся мого серця і не змінив мого життя, через людей, котрі мені говорили про Бога.

 

А кажете:

Ви, як вірюча людина, через яку невірні мають навертатися кажете, що вам байдуже і хай торочать.

Бачу, ви "щирі" у своїй вірі навернення інших та ділені Божої любові.

 

Ви хоч перехрестили того, хто торкався вас?

 

А я до того ше й куру.
Три пачки в день.

 

І шо?

 

теща знає?

---------- Додано в 23:57 ---------- Попередній допис був написаний в 23:55 ----------

Добре, що я не така, як вони, нє, Оля?

 

грішники, митарі, фарисеї. Фу, добре що я буду першою у Царстві Небесному )))