Про спасіння

100%, що можна втратити!
І, логічно, якщо можна щось втратити, то значить те щось у нас уже є. Інакше як можна втратити те чого не маємо? Правда?

 

Не думаю що це логічно, коли сьогодні я спасся, а завтра уже - ні.
Церква навчає що людина, котра відкривається для Бога, живе в стані освячуючої ласки. Вона сповнюється Святим Духом, котрий внутрішньо її перемінює. Живучи праведним життям людина примножує своє освячення. Одкр 22:11....праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується!
Якщо людина витримає до кінця, не втративши цей стан,то буде записаною в книзі життя.
Наперед ми нічого не судимо, бо людина може впасти. Виконуючи своє спасіння можемо лише молитися до Бога про допомогу пройти цей шлях і не зійти з нього.

 

Ну чому ж не логічно?
Якщо можна втратити спасіння, то значить воно це спасіння є у людини, котра увірувала в Ісуса. !

Якщо це нелогічно, по-вашому, то що тоді ви мали на увазі, коли говорили, що спасіння можна втратити?

 

Левко, ви напевно образитеся, але от зараз ви знову граєте варята.

Поясніть, який толк від вашого теперішнього спасіння, якщо завтра воно може бути забране? Крім ваших слів: "я вже спасся" нічого не залишиться.

Ви вважаєте, що людина нині вже спаслася, а завтра піде в пекло? Маєте підтвердження такої абракадабри в Письмі, чи чергові ваші вигадки?

---------- Додано в 14:30 ---------- Попередній допис був написаний в 14:28 ----------

Тут тре дописати: крім Левка, він вже спасся.

 

Ким може бути забране?

 

людина може сама себе цього позбавити.

А може бути, як у притчі : коли господар весілля вигнав чоловіка з весілля за те, що той прийшов у брудній одежі.

 

Я згідний з вами.
І знову ж це підтверджує те, що людина це (спасіння) може мати, якщо може себе його позбавити!

 

ВИ МАЄТЕ МОЖЛИВІСТЬ ВИВЧИТИ КИТАЙСЬКУ, АЛЕ ВИ НЕ ХОЧЕТЕ ЦИМ ЗАЙМАТИСЯ.

ВИ ПОЗБАВИЛИ СЕБЕ ЗНАТИ КИТАЙСЬКУ.

ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ВИ ЗНАЛИ КИТАЙСЬКУ?

 

Не зрозумів вашого прикладу, чому "я не хочу цим займатися"...?

В Писанні написано, що коли я почув Євангелію свого спасіння і увірував в Нього, то я став запечатаний Святим Духом обітниці. Тобто дух мій спасся, написано, що Бог поклав печатку на мій дух- "спасений", запечатав мій дух. Дух мій став праведним перед Богом в той момент, коли я почув і увірував в "Євангелію спасіння":
Еф.1:13
У Ньому й ви, як почули були
слово істини, Євангелію спасіння свого, та
в Нього й увірували, запечатані стали
Святим Духом обітниці,

Ви можете сказати- але ж ти, Левко, грішиш. Так грішу, але духа мого це не торкається- він запечатаний Богом в праведності. Я розумію, що гріх руйнує мене, руйнує як тіло, так і душу мою, тому я не хочу грішити і бережу себе від гріха. Але в мене немає такого, що коли я згрішив, то впадаю у відчай, мовляв, все Бог відвернувся від мене, я втратив спасіння, Бог не приймає уже мене... немає такого, бо написано, що Бог мене не за мої діла приймає, а за те, що я прийняв ту жертву, Котру Ісус приніс заради мене, за те, що я увірував в Його Сина. Звичайно, я шкодую за свій гріх, каюся в ньому і далі продовжую жити з Ним. Я не втрачаю своє спасіння, кожен раз як згрішу, так як моя дитина не перестає бути моєю дитиною, після кожного разу, як провиниться проти мене. Людина спасається не своїми ділами, а вірою в Ісуса.

 

Кожна людина може втратити віру і ви в тому числі.

Он ап. Петро тричі зрікся.

А Юда? Хіба він не був серед 12? Не чув Господнього спасенного слова? Не вірив?

Левко, якщо ви хочете називати самого себе спасенним, то ніхто вам того не заборонить. Ну якщо вам від того легше...

 

Я і не заперечую того, що можу втратити, але я її наразі маю, тому і маю спасіння...

Це, знаєте, як громадянство. Його можна втратити тільки у випадку, якщо стати громадянином іншої країни.
Так само і в духовному. Ми, народившись згори, перейшли із царства темряви в Царство Світла (Кол.1:13). стали співгорожанами і домашніми для Бога( Еф.2:19) і там залишаємося. Але якщо свідомо вибираємо гріх у своєму житті, не каємося а вперто продовжуємо його робити, то таким чином знову вертаємося у те царство темряви, з котрого нас Бог витягнув... Але Бог нас туди не штовхає, ми самі робимо свій свідомий вибір...

 

От скажіть, де ви начиталися такої беліберди? Сьогодні я спасенний, завтра вже неспасенний, а після завтра знову спасенний. Де таке написано, що таке можливо? Брєд!!!

Слово "спасенний" - дієслово доконаного виду. Тобто завершення дії.

---------- Додано в 16:53 ---------- Попередній допис був написаний в 16:48 ----------

Ой, Левко... Як я не люблю таких висловів: типу що Бог думає і що Бог робить. Почитайте краще притчу, як господар кликав на весілля і як сам вигнав людину, яка вважала гідна бути за столом, а виявилось, що не гідна і зверніть увагу куди господар її кинув. А ця людина, між іншим, думала, що вона гідна бути поряд з господарем - тобто бути спасенною. Чи вас ця притча нічому не вчить? От поясніть.

 

Я якраз такого і не кажу, що "сьогодні спасенний, а завтра не спасенний". Навпаки, кажу, що спасенний раз і навіки.
Я тільки як і ви і Олена погоджуюся з тим, що спасіння можна втратити...

100% погоджуюся!

---------- Додано в 17:06 ---------- Попередній допис був написаний в 16:58 ----------

Там говориться про одежу того чоловіка. Одежа- це Ісус (ті, хто в Христа христилися у Христа зодягнулися). Той чоловік з притчі не був вдягнений в Ісуса, але хотів ввійти на бенкет, тому і був викинутий геть.
Ця притча про таких людей, котрі хочуть своєю власною праведністю потрапити в Царство Боже. Бог каже, що такі будуть викинуті в темряву, де плач і скрегіт...

 

Не згідний. Там йдеться про брудну одежу. Ісус не може бути брудною одежею. Це перше. Друге. Якщо Ісус - то є одежа, то хто тоді господар весілля?

А притча ця про людей, які вже "наперед" знають, що вони спасенні і забувають, що тільки Господь є той Суддя, який знає наші серця і може сказати останнє слово.

Особисто я покладаюся на Бога у питанні спасіння.

 

Якщо ви це місце мали на увазі, то тут немає нічого про брудну одежу, а говориться тільки про весільну одежу:

Матв.22:11-12
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка,
в одежу весільну не вбраного,
та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі
весільної? Той же мовчав.

Я також!

 

Так, я був неточний, але суті воно не міняє.

 

Я думаю, що міняє усю суть...
До речі, дужа гарна притча, що ви навели. Вона чітко дуже показує, що тільки Ісусовою праведністю можна ввійти в Царство Боже.

 

а саме?

 

А саме те, що весільна одежа несе основне значення у цій притчі...
Я уже вище висловлював свою думку на рахунок цього значення...

 

Так йдеться про невесільну одежу, а не про весільну і хто такий господар у цій притчі?