Про спасіння-2

Сьогодні перечитувала книгу Псалмів. Звернула увагу на слова Давида, де він багато раз закликає надіятися на Бога. В одному з псалмів він пише-навіть якщо війна, то я буду спокійний. Цей спокій приходить від надії на Бога. Що Бог спасе і захистить. В пророцтвах сказано, що останні часи будуть нелегкі. Але і в ці часи треба надіятися на Бога. На Його спасіння.

 

Матв.15:11. Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
17. Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18. Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
Марка 7:15. Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.
20. А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.

 

автомат не візьмете?

 

Краще би не прийшлося брати...
Хочеться все таки вірити, що не дійде до автоматів...

 

ну так...коби...

 

Свідки Єгови спаслись усі, бо ні одного не було на Майдані! В армагеддон вони неповірили,бо політику добре їм сповідують закордонні свідки!

 

Натрапив на цікаву книжку про впевненість в спасінні.
Що цікаво, написав її не протестант а православний...

Цитата з книжки:
"Если Апостолы— не еретики, то уверенность в спасении— не ересь. Объясню, почему я считаю нужным придерживаться такой позиции и отстаивать ее...." Сергей Худиев. "Об уверенности в спасении"

 

Цікаво, а чому отой біблійний чоловік прийшов на весілля у брудній одежі? Напевно, він був впевнений, що спасенний... але в результаті був кинутий в темінь!

 

Бо прийшов у брудній одежі, котра є символом самоправедності.
Ви хіба не читали, що Ісая написав про власну праведність:
Iс.64:6
І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов
поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша
провина, як вітер, несе нас...

Написано- праведність наша.
Не Христова праведність, а наша, людська, брудна одіж... Якраз чоловік і сподівався, що зможе потрапити на весілля в такій брудній одежі...

Про Христову праведність Павло пише тут:
1Кор.1:30
А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від
Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням,

або тут ще краще написано:
Фил.3:9
щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від
Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою,

Ще написано, що хто в Христа христився у Христа зодягнувся.
Якщо зодягнувся, то він уже не у своїй одежі йде на весілля Агнця, а у одежі, в котру зодягнувся, тобто в Христі...

 

Прямо і однозначно з якого віку, я вам не зможу дати відповіді, так як вірю, що хрещення це не одне й те саме, що обрізання.
Писання каже, що діти не будуть засуджені ("бо таких Царство Боже")
Я сам собі часто задаю таке запитання, бо маю двох діток одне 9 р., друге 6 р.
Спостерігаю за ними наскільки серйозними у них є стосунки з Ісусом... Я думаю, якраз в цьому і є наша, як батьків, величезна відповідальність, щоб допомогти їм свідомо вибрати Бога у своєму житті, щоб далі жити з Ним, Ним і для Нього...

 

Разом з тим в Писанні сказано:

Мар.16:16
Хто увірує й охриститься, буде
спасений, а хто не ввірує засуджений буде.


З ваших слів, Писання має протиріччя!!!

---------- Додано в 22:52 ---------- Попередній допис був написаний в 22:48 ----------

та скільки завгодно, але ви їх позбавили належати до Христової спільноти.

 

Та ні не має Писання протиріччя...
Принаймні, я не бачу ніякого протиріччя.
Дорослі спасаються, через увірування, дітям не тре увірування, оскільки по-перше, вони ще нездатні увірувати, по-друге, Ісус сказав, що їм і так належить Царство Боже...

Чому позбавив? Зовсім не позбавив...
До Христової спільноти людина починає належати, увірувавши в Христа, згідно Марка 16.16. А поки дітки малі, то вони й так належать до Божого Царства...
Моє завдання, як батька, полягає в тому, щоб навчити їх слухатися Бога. Підготувати їх до того моменту, коли вони самостійно зможуть прийняти рішення, щоб віддати своє життя Богу.

 

А як діти нехристиян?

 

Діти не християн також потребують, щоб їм хтось говорив слово про Христа, якщо рідні батьки не вчать.
Якраз приклад моєї дружини тут підійде.
Вона народилася в сім"ї атеїстів. Ніколи в церкву не ходила, ніколи нічого не чула в сім"ї про Ісуса, бо тато був дуже заядлим атеїстом. Але свого часу вона дуже захопилася тим, що почала виписувати книжечки з біблійного Клубу супер Книги (дуже популярне християнське служіння було на пострадянському просторі). Вона їх перечитувала, робила завдання, відсилала їм, вони знову присилали їй якісь завдання. Так вона вперше почула про Ісуса, вона зараз згадує, що тоді в дитинстві навіть прийняла Ісуса в своє серце, щиро і по дитячому. Коли стала дорослою, то просто усвідомлено зробила свій вибір до Бога. Тобто, те слово про Ісуса, котре посіялося було в її дитяче серце з часом проросло і дало свій плід на спасіння!
Тому слава Богу, що існують такі служіння, котрі сіють Боже Слово в дитячі серця!

 

Унікальний вид спорту - теологічний пінг-понг Левка з Михом.

 

Левку, то як там із хрещенням? Невже все ваше уявлення вичерпується однією цитатою "Хто увірує й охриститься, буде спасений"

 

Я не пропотреби, я про те, чи спасуться діти нехристиян.

---------- Додано в 11:40 ---------- Попередній допис був написаний в 11:38 ----------

Без хрещення?

 

З хрещенням усе добре...

Моє не вичерпується, а ваше?

 

А про спасіння дітей ми уже з вами говорили...

 

Ну то поділіться зі мною, пане Левку - що таке "хрещення", коли вперше воно відбулося, і що воно символізує. З нетерпінням вже котрий день очікую на Ваше роз"яснення.