Про спасіння-2

Виходить, що Божа воля була в тому, що чоловік народився сліпим?
А ви казали, що не приплітали Бога...

На небі є хвороби? Нема!
То чому ви говорите, що на землі хвороби - це Божа воля?

Це зовсім інше, воно не стосується до історії з сліпонародженим, котрого зцілив Ісус...

 

Щоб з жиру не бісились.

 

Дякую Левко за ваш коментарій мого останнього допису. Воістину нема що сказати.

Аое воно стосується вашого твердження, що Бог не посилає хворіб.

І от тепер, коли накінець показано за допомогою Письма, що Бог доаускає хворобу людині, скажіть, Левко, чи завжди ваше лікування є згідно з волею Бога?

 

І як ви собі уявляєте, як мав цей ваш останній допис прокоментувати?

Завжди!
Крім випадків, коли людина сама не хоче, щоб молилися за її зцілення.

 

Судячи зі зроблених висновків то відписує дитина, яка ще навіть не навчилася з повагою згадувати Бога.

 

А Оленка права на 100%....

 

Левку, невже в вас в церкві нема хворих? Невже ніхто не помирає? Тим більше в віці 50, 40, 20 чи навіть 5 років? Не моляться? Так, молитва допомагає, але, на жаль, не всім. Значить воля Божа... Ще раз нагадати мого покійного батька?
Але на цьому пасуться багато шарлатанів. Ви чули про такого добродія як Бенні Гін. А він на жаль не один...

 

Що вас так схвилювало і про яку неповагу мова?
Не розумію вас...
Думаю, що швидше ви поводитеся як дитина- переходите на особистості, тікаєте чомусь... Дивно...

До чого тут це, Педро?
Я маю на увазі, що Божа воля є завжди на зцілення від хвороби, а приймати, чи відкидати цю істину з Писання, то уже справа кожного.

От скажіть, Педро, чи можете згадати хоч один випадок з Нового Завіту де би Ісус когось не захотів зцілити, чи не зміг зцілити?
Або чи можете згадати випадок де би Ісус сказав - стань сліпим, чи стань невидющим, чи кривим?
Правда, нема такого в Писанні?
А Ісус був досконалим втіленням волі Свого Отця. Він навіть казав, що хто бачив Його, той бачив Отця.
То чому люди так з легкістю і з такою впевненістю говорять, що хвороби - то є Божа воля?
Я вважаю, що це просто невігластво , чи невежество, як кажуть росіяни.

 

Га? Що? Я не в курсі... Ви про що?

То Левко прикидається... класика.

 

Я не прикидаюся... Направду, не знаю...

 

Значить вами легко маніпулювати.

 

Історія спасіння молодого чоловіка:

http://youtu.be/xO0kDNcO2hg

 

Мене довгий час хвилювало питання чи я спасена. Довгий час я задавала собі це питання і згадували Levko, який писав що вірить що він спасений. Те ЩО говорили у нас в церкві- ви спасені але знаходитеся в процесі спасіння , звучит якось неоднозначно. Тобто нібито я і спасена, але заробляю ділами собі на спасіннядалі.
Але в біблії написано: благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас ,а Божий дар, не від діл , щоб ніхто не хвалився. І я зрозуміла що в моїй теорії про спасіння щось не так. Якщо це Божий дар, то нащо мені заробляти те ЩО вже моє? Я вже маю спасіння тому що це Божий дар, який я маю через віру в Господа Ісуса Христа.

 

тоді для чого чувати?
про що говорить пртча про дів?

А Левко трохи провокатор...

розповідав про зцілення глухого, а потім виявилося, що чоловік не чує лише на одне вухо.
Але людина, шо чує на одне вухо не є глуха, так само, людина, що бачить на одне око не є сліпою.

 

+100!!

 

А дар можна втратити.

 

А як ви Миху розумієте цю притчу?

---------- Додано в 23:11 ---------- Попередній допис був написаний в 23:05 ----------

Можна, якщо відректися від Христа.
Залишити надію.
Не зберегти почате нове життя в вірі до кінця.

 

Я згідний, що спасіння є Дар.

Але дар можна втратити. Ось так нерозумні діви. Вони були впевнені в щасливому кінці, так само, як людина може бути впевнена у тому, що вона вже спасенна.

Чоловік, який був покликаний на гостину, прийшов у брудній одежі, бо вважав, що він ітак вже покликаний... і що з ним сталося?

---------- Додано в 23:18 ---------- Попередній допис був написаний в 23:16 ----------

діви не відрікалися....

надію.... надію, а не горду впевненість!

ось так...
все це тре берегти, чувати, а не вихвалятися, мов я вже спасенний...

 

Для мене це питання і рішення цього питання було дуже важливе. Багато раз у молитві я просила Бога дати мені зрозуміти. Це дуже хвилювало мене. Це викликало невпевненість. В моєму житті були такі собі духовні качелі. Коли я поступаю правильно, роблю добро, я наверху цих качелей. Нібито все добре. Але через деякий час все міняється. Я допускаю помилку. Не роблю все як треба. Я вже внизу качелей. І я відчуваю що втратила спасіння. Це вводило мене у відчай. Особливо коли ловиш себе на тому що гніваєшся, дратуєшся, ведеш себе не так правильно як треба. Все це було тяжко і змушувало мене шукати далі

 

Через такі "качелі" багато хто проходить, я також колись проходив через такі речі... Це просто нерозуміння того, що Христос зробив для тебе і хто ти насправді є в Христі... Але з часом я зіскочив з цієї проклятої гойдалки і перестав покладатися на свої відчуття, а почав жити вірою в те що написано про мене в Слові....