Про рак. Причини виникнення, способи запобігання і лікування.

З "психосоматичної" точки зору рак викликають застарілі непрощені сильні образи на кривдників (які людина не може простити і відпустити), а також самокатування (коли не може простити і відпустити власний скоєний гріх). І перше і друге, в принципі, мало би піти при сповіді. Але практика показує, що хоч люди і сповідаються формально - та в душі часто носять воїстину "смертельну зброю".
Скажімо, відому своїми книгами на весь світ, Луїзу Хей у дитинстві зґвалтував вітчим. Її здавалося, що вона його простила, але рак статевих органів показав - що ні. І вона змушена була зайнятися наведенням гармонії у своїй душі, очищенням духовним і фізичним, перебудовою від деконструктивності на радісне світосприйняття і прощення, дуже багато працювала - і за півроку перемогла недугу.
Я в це вірю. Звичайно, не всі 100% випадків - саме через ці причини, але глибин людської душі нам знати не дано. Навіть психоаналітики не до всього докопуються. Цілком можливо, що той камінь на душі, який носиться довгі роки, призводить до збою в тілі.
Що стосується дітей.. кажуть, що вони цілком залежні від батьків і їх стану.. з іншого боку, незрозуміло тоді чому хворіють діти, а не батьки.. тут взагалі, з дитячою онкологією ще більш неясний психосоматичний зв'язок.

 

Тут не згідний. Моя мати також віддала все в руки Божі. Не плакала не переживала (змирилася зі всім). Але таки недано її не стало, коли, здавалося, справи вже йшли на поправку після успішної операції

 

до Фрезія поясню чому така оцінка вашого допису.

Важаю оті психосоматичні ідеї цілковитою маянею
Більше 5 років я опікуюсь онкохворими дітьми і дуже багато чого побачила і можу запеснито що всі ті діти які померли мали дуже чисті дуже хороші душу і дуже дуже хотіли жити і більшість батьків теж немає в чому дорікнути , але їх діти померли
За що 5 денна дитинака отримує пухлину нирки або 2 місячна Іванка пухлину ока....

 

Не згоден з вами і ось чому.

Фрезія не писала, що якщо є рак, то обовязково першопричиною є гріх.
Але рак(чи інша хвороба) може бути із-за із-за гніву, образи, бажання комусь зла.
То є реально.

Як казав один лікар, є хвороби-долі, а є хвороби до виліковування, притому і тут і там може бути рак.

 

Хвороба організму - це як корабель, що попав у біду і тоне. Щоб врятувати корабель, хтось має молитися за всіх, а хтось - в цей же час для рятування всіх вичерпувати воду і латати дюри. Але обов"язково потрібні і ті, і інші, бо якщо тільки молитися, то корабель втоне, а разом з ним - і невинні люди, яких можна врятувати. А якщо забути про молитву і тільки рятувати свою шкуру, то душа врятована не буде.

До чого я?

Треба довіряти добрим лікарям і лікуватися. І одночасно дякувати Богу за кожний день. Чим більше довірятимемо і чим більше віритимемо - тим більше шансів продовжити життя на 2-3 -5 чи 30 років.

 

Так я ж і написала, що теорію про те, що рак викликає захована від усіх на дні серця непрощена тяжка таємна образа чи таємний гріх (за який людина себе картає, хоч можливо то не така уже й провина, але "догризає" людину, зачіпляючи основи іі імунітету) - я можу прийняти, і навіть погодитися у якихось відсотках щодо дорослих.
Але щодо дітей, вона "не працює".. або я не розумію яким чином може працювати..
Одне зрозуміло: діти дуже залежать від дорослих, обох батьків: по суті, не мають своєї енергетики при народженні.. але наскільки набуті з віком хвороби спричинені якимись дисгармонями, а наскільки - вродженим чи закладеним з народження.. через які причини (опромінення батьків під час Чорнобиля, стреси, нервова перенапруга в перші місяці ванітності чи "просто так хромосоми склалися") - цього ніхто не знає.

 

Дурня то все "дорослі хворіють бо або щось накоїли або гнівалися або ще щось - то їм за те наказання, аткий собі фітбек ,Діти хворіють бо їх батьки за щось на когось гнівалися і то батькам наказання, а рак дитині"

Так вже сталося що я дуже тісно спілкуюся з багатьма родинами де діти хворіють на рак, так сталося, і знаю про їх життя дуже багато , про те як вони жили поки одного дня їх життя нескалічив рак - дуже багато родин випромінюють таке тепло і таку любов що просто душею відпочиваєш спілкуючися з ними . Є люди які все життя допомагали сусідам , родині друзям , а у їх дитинки рак
Серед родин наших підопічних одиниці це аасоціальні родини, де дійсно є ніби за що ментально наказати, але таких одна дві з декількох тисяч що пройшли через Донор , решта звичайні родини .

Я не знаю чи памятає Львівіський форум Юлясю Лопушанську , але усмі хто знає цю родину, чи познайомився за час хвороби, одноголосно скаже що вони ну ніяким чином е вписуються в ту психосоматичну ідею, там любові лилося через край.

Якщо не дай боже завтра в вашу родину прийде то пекло ви перш за все будете марно питати себе - "за що ?" і відповідь одна- ні за що- так сталося

 

Стосовно інших - так. Ви праві.
А стосовно себе самої, якщо не дай Бог що, я питаю і буду питати себе: що в мені стало "не так", що пішов збій? де я сама пошкодила собі всередині так, що це вилилося назовні? За свій стан (принаймні після повноліття) я несу відповідальність не в останній мірі. Навколо мене можуть відбуватися будь-які події, але тільки я обираю перебувати в стресі чи ні, ображатися чи гніватися чи ні і т.і.
І "за що" - це з позиції релігійного поняття гріха і покари. Але мова не про "кару"! - просто наш внутрішній стан викликає зміни у тілі. ось і все. Зміна стану - зміна у тілі. Нехай не на 100%, але у дорослих людей без вроджених вад на багато відстотків це працює.

Не повірите, але я точно знаю причину по якій "раптом" захворіла на пневмонію цієї весни (ускладнення після вірусної інфекції). Вперше за останні 30 років і при тому, що зазвичай всі застуди переношу "на ногах" і не є "слабкосилою".
Я не змогла, на жаль, допомогти собі позбавитися хвороби вже в процесі лише однією заміною внутрішніх підсвідомих установок (в голові і підсвідомості), які до цього призвели.. довелося лягти в лікарню і пролікуватися по повній зі всіма антибіотиками і крапельницями.
Але чітко усвідомлюю, що сама "викликала" свою хворобу своїм внутрішнім занепадницьким станом і втомою від життя. Хоча зовні, сподіваюся, випромінювала таку ж любов як і завжди, а от жити - втомилася, втратила внутрішній стержень внаслідок своїх внутрішніх потрясінь і переживань. Усвідомлювала що сили мене полишають і я не маю того що зветься "енергія", що є на межі..
І тільки вже перебуваючи у лікарні, знайшла у Луїзи Хей підтвердження своїм відчуттям. За її таблицею:
Пневмония. вероятная причина: Отчаяние. Усталость от жизни. Эмоциональные раны, которым не дают залечиться.
Легочные заболевания: вероятная причина: Депрессия. Печаль. Боязнь воспринимать жизнь. Считаете, что вы недостойны жить полной жизнью.
Новий підхід: Я могу воспринимать всю полноту жизни. Я воспринимаю жизнь с любовью и до конца.
http://mnashe.tripod.com/psych/luizahey.htm#r179

За методиками Луїзи Хей щоб замінити старі переконання на нові, можна використовувати повторення афірмацій, що відповідають тому чи іншому діагнозу, а також працювати зі своїм внутрішнім світом іншими способами, замінюючи "перегорілі" деструктивні частини на нові.

Я не кажу що це панацея - але це працює, настільки ж наскільки і приказка "все болезни - от нервов". Адже імунітет всередині нас, внутрішня гармонія - це велика сила. В принципі, це підтверджує і офіційна медицина:
Отсутствие релаксации, полноценного отдыха — прямой путь к гастритам и язвам.

Чтобы оградить себя от возникновения психосоматических болезней, специалисты рекомендуют всячески спасаться от стрессов, научиться управлять своими эмоциями с помощью аутотренинга (пособие по которому можно купить в любом книжном магазине), умеренно работать (не более девяти часов в сутки с перерывом на обед).
http://novaya.com.ua/?/articles/2008/05/28/145728-8

 

Автотренінг то добре і воно таки працює, але хімію ніхто не відміняв і як реакція пішла одним психотренінгом її не зупинити

Лікувати рак аутотренінгом - красти у себе час , тут плацебо не працює , на жаль

 

Згодна, та мова йшла не так про "лікування", як про першопричини і зв'язок між хворобою і внутрнішнім світом людини, і про те що механізм теоретично діє в обох напрямках: більше радості і відпускання образ чи минулого - міцніший імунітет, більше стресу і образ - більше навантаження на імунітет. Я тут лише про дорослих.

Але ж терапія і ментальне оздоровлення - одне одному не заважають.
Крім того.. то не аутотренінг. Аутотренінг - це той "примітивний" спосіб, який відомий офіцйній медицині.
То має бути перебудова переконань, поглядів на світ, системи цінностей.. важко пояснити. Щоб зрозуміти - треба вчитуватися у спеціальну літературу, розбиратися в собі і вивчати свої "больові точки", перевіряти ту таблицю хвороб і можливі причини на свому життю, спробувати зцілитися від якихось дрібних нездужань які у нас всіх є: якщо це подіє в малому, значить, теорія може працювати і на серозніших хворобах.

Важко це зрозуміти і ще важче, мабуть, зробити. Так саме, як важко відпустити образу на несправедливість і кривду, завдану в далекому дитинстві, чи образу на кривдника або перестати картати себе за якийсь "гріх", або перестати ставити себе і свої потреби на останнє місце після дітей і чоловіка якщо так було все життя (Луїза Хей, скажімо, твердить що жінки, які не вміють сказати "ні" або ставлять себе на останнє місце, постійно віддаючи - і вважаючи себе недостойними "брати", часто мають проблеми з хворобами грудей, принаймні, за теорією психосоматичних зв'язків, бо груди в організмі уособлюють і демонструють процес "годування" себе) і т.і. Але якщо зняти ті невидимі і невиявлені внутрішні "зажими" - це дає колосальну полегкість на ментальному рівні і запускає механізм поступового самовідновлення організму (так як колись запустився механізм саморуйнування), до того рівня до якого це ще можливо, звичайно.

Та ж Луїза Хей (є і інші авторитети у цій області, просто вона з усіх мені найбільше імпонує логічністю і адекватністю) вважає, що внутрішня перебудова як мінімум сприяє одужанню при проходженні хіміотерапії і навпаки.. здавалося б, успішне і грамотно проведене лікування дає "рецедив" саме тоді, коли не відбулося зцілення на внутрішньому рівні першопричини, того, від чого накопичувалася деструктивність і зрештою пішов "запуск" хвороби. Тобто, першопричина не зникла і діє і далі.

 

не полінувалася і почитала - основні причини винекнення раку

"тобто стандартний образ хворого раком "впертий карєрист-шизофренік, внутрішньо заляканий у відчаї який гризе себа як за існуючі провина так і за уявні" -.....

Ну а це шедеврально ))))))

 

Висновок: треба вміти бути щасливим вже і зараз!

 

Дуже часто раком хворіють творчі люди, які раптом стають непотрібними чи відчувають неможливість творити і бути затребуваними, буквально "згоряють" на очах, бувши ще вчора (коли вони могли творчо виразити себе) повними сил...
Це ж не спеціально, так само як і ті жінки, які своєю хворобою ніби "об"єднують" довкола себе сім'ю.. механізми людиною не усвідомлюються, вона і сама не знає - чому це так з її тілом.. а причина може бути- в душі, у відсутньості радості.

Взагалі, не хочеться все зводити до однозначності. Проблема дуже складна і давня як сам світ.
В якомусь часописі був описаний випадок часів срср, коли декілька поколінь в одній родині хворіли на рак шлунково-кишкових органів. А причина була в тому, що поряд з ними була залізнична колія, а їх фірмовою стравою було копчене сало, для якого вони використовували.. старі шпали. На жаль, зі словом "канцерогени" знайомі не були. От і причина.. А ліквідатори, а мешканці прилеглих територій хімзаводів..
Є різні випадки. Але є і різні способи лікування душі і тіла, і не можна їх відкидати якщо вони не зашкодять.

 

А ще сильним канцерогеном може бути будівельний азбест, який досить широко використовували в післявоєнному будівництві в деяких містах. Звідти і пояснення того, що хворіли покоління людей, які жили в таких будинках.

 

А давайте я вам ще трохи реалій
В дитячих онковідділеннях в лікарнях з дітьми в основному мами причому 70 % з них протягом лікування ,або й на самому початку стають "мамами одиначками" Також приблизно через 3 місяці перестають звонити друзі, рідше і рідше провідують родичі

Люди згоряють не від хвороби а скоріш від наслідків і це не лише жорстке лікуваня, а й від вакуму спілкування і відчаю сильні виживають, або як не одужують то ідуть достойно

Э купа спадкових захворювань, рак матки, рак шлунку. рак ока..., якщо у вас в родині були такі випадки раз в рік здавайте кров на відповідні онкомаркери.

 

В автотренінги і навіювання не вірю, але вірю в силу любові і силу прощення, з тими почуттями легше переносити всі тягості хвороби, не залежно від завершення випробування.

 

..вибачте, але я ж просила: давайте про причини дитячих онкозахворювань не будемо.
Мова йшла про дорослих здорових жінок зі здоровою спадковістю, які чомусь починають хворіти, при чому розглядаються саме можливість психосоматичних причин їх, дорослих жінок, чи чоловіків, онкологічних захворювань.
Чому одні чоловіки палять все життя з дитинства і доживають до 90 літ, а інші палять і мають рак легенів?.. чому не на всіх "діють" ризики захворювань? що саме запускає злоякісний механізм? існує думка, що це можуть бути не в останню чергу саме внутрішні причини..

Я розумію, що Ви за життя бачили надто багато практики, щоб довіряти різнм теоріям.. у мене один з двоюрідних дядьків був одруженим на жінці, яка у віці ледь за 30 померла від лімфосаркоми, маючи вже трьох діток, я теж маю уявлення що це таке. Ніхто її не покинув, допомагали всією родиною - і далекі і близькі, зробили все що було можливо, чоловік її так любив, що після смерті прожив лише 10 років.
Навіть якщо Ви скептично ставитеся до методу духовного зцілення і перебудови мислення на позитивне (який не конкурує з офіційною медициною, а навпаки - допомагає її, або є засобом профілактики захворювань в принципі) - будь ласка, не гнівайтеся на чиюсь "далекість від реалій".

Дякую за пораду раз у рік здавати кров на онкомарекери (я так розумію - конкретно мені?..), у мене в генеологічній родині до сьогодні ні в кого не було онко-захворювань.

На завершення теми - уривок з книги Луізи Хей "Исцели себя сам":
Многие люди чувствуют себя в полной безопасности, только когда больны.
Они, как правило, относятся к категории лиц, не умеющих говорить «нет». Единственная возможность отказа сводится для них к следующей фразе: «Я слишком больна (болен), чтобы это сделать». Это идеальная отговорка. Я помню одну из участниц моего семинара, которая перенесла три операции, связанные с онкологией. Она не могла сказать «нет» никому.
Ее отец был врачом, а она — маленькой папиной дочкой, выполнявшей все его просьбы и пожелания. Сказать «нет» у нее язык не поворачивался. На все просьбы, с которыми к ней обращались, она должна была отвечать согласием. Понадобилось четыре дня, чтобы вырвать из ее груди решительное «нет!». Когда я добилась, этого, она была потрясена. «Нет! Нет! Нет!» Почувствовав вкус к этому слову, она его полюбила.
Я обнаружила, что многие женщины, страдающие раком легких, не могут сказать «нет». Они ублажают кого угодно, но только не себя. Я хотела бы порекомендовать таким женщинам научиться говорить: «Нет, я не хочу это-го делать!» Два или три месяца непрерывного «нет!» на все требования и предложения могут возродить человека к жизни. Главное, чтобы он научился себя беречь с помощью таких слов, как: «Это то, чего я хочу. Нет, это не то, чего хотели бы вы».

 

Рак - це смерть. Відомий, старий як світ вислів, але так воно і є! Нажаль... зі всім сучасним розвитком медичної науки.
Хвороба страшна. Вона ніби виїдає людину з середини, заставляє людину страшенно мучиться, але в кінці кінців стається те, що і має статися в даному випадку. Страждання, які переживає хворий на цих стадіях дуже важко спостерігати, навіть не те слово неможливо спостерігати (постійні неймовірні болі, рвота, запаморочення)і неможливо передати словами, і смерть, яка згодом приходить, сприймається як полегшення, як для тої людини (дивлячись на обличчя померлого) так і рідних. Важко усвідомлювати, але в даному випадку це полегшення. Особливо лякає підступність даної хвороби 10 років з часу виявлення може бути все більш-менш нормально, а потім хворий "згорає" за 1-2 місяці, максимум рік! Нажаль так воно є. Залишається тільки дивуючись згадувати, як то ніби вчора людина сміялася, раділа, мала якісь плани, а тут...
Як і вірно те, що "рак не вибирає" хворіють як люди в розквіті сил, діти, так само як і літні люди, так само і бідні і міліонери і НІЧОГО ЇХ НЕ РЯТУЄ! Всі ці "хімії", що наші, що дорогі закордонні, здані тільки, в деяких випадках, трохи відтянути кінець, але додати старждань. Знаю одного успішного лікаря (не онколога), якому в розквіті сил поставили діагноз "рак, метастази", так він повністю відмовився від будь-якого лікування, п"є, гуляє... насолоджується останніми днями (місяцями) життя...
Патрік Суейзі, Абдулов, Поліщук, Зінченко і багато-багато інших багатих і знаменитих не змогли подолати цієї недуги і померли від неї
Щодо зцілення - не чув про них (хоч не виключаю, що, можливо вони і стаються, як винятки, що підтверджують правило...) Правило, що рак - це смерть!
Тим не менше, дуже дивує те, що всі світила світової медичної науки не знайшли від цієї біди панацеї (і то при тому, що хвороба стара, як світ!!!). Знайшли ж ліки від туберкульозу, сказу, чуми, холери? Чому так складно з раком (хвороби приблизно одного "віку" певно)??? Я не медик, не знаю, не розбираюся в тих тонкощах, просто сумно це все...
Вибачайте, що так песимістично, хотілось поділитися власним пережитим
Особисто сам сприймаю це, як нещасний випадок (гинуть же молоді і енергійні внаслідок, наприклад, ДТП).
Головне ступати далі, з гордо піднятою головою... життя триває!

 

є купа людей які перехворівши на рак прожили повноцінне життя
і насправді таких людей дуже і дуже багато і вони є і серед форумлян
Так зараз відсоток по дітях десь 70 % одужань по дорослим до 50 % (в основному через пізнє звернення до лікарів) єле ці відсотки це живі реальні люди які здолали ту хворобу , продовжують жити, народжують дітей - захочете я познайомлю вас з ними
З тими хто дійсно переміг

Тому що до сих пір не знайдено причини виникнення раку, віднайдено сотн речей які можуть підштовхнути прискорити виникнення раку , але першопричина невідома, як тільки її віднайдуть знайти ліки буде лише ділом часу. Ми віримо і чекаємо. Сподіваюсь це станеться ще за мого життя .

 

Прокоментуйте, будь-ласка, особливо медики.