та дуже просто... ваше бачення процесу виховання не базується на "кнут і пряник", а на "дитину тре на руках носити", тому й питаю, чи купили трон... бо ще кілька років, і він буде потрібен!..
ви зробили аж кілька хибних висновків в одному дописі розбирати кожен і влізати в суперечку не хочу, бачу з вами не вийде нормальної розмови
я хочу виховувати дітей беручи до уваги те позитивне, що використовували мої батьки і звичайно свої погляди.. якби там не було, найбільшим і обовязковим прагненням є те, щоб дитина стала доброю людиною, доброті якої не було меж... (не переношу, коли батьки виховують дітей злими, наглими і тп, щоб ті досягнули чогось в житті, зробили те, що батьки не змогли.. ІМХО, це хибний шлях) людиною чесною, дружелюбною, щирою...
Метод кнута и пряника подразумевает под собой "наказание и поощерение" - наказание не обязательно физическое, а поощерение не обязательно материальное. Я слышала, как одна мамочка малого в наказание заставляла качать прес или отжиматься Никакого негатива к физическим нагрузкам ребенок не испытывал в последствии. Просто понимал, как неправильно поступать Стараюсь без надобности не прибегать к угрозам и наказаниям (лешить мультиков), но если скзала, то это окончательно и бесповоротно. Такое бывает крайне редко и только если сына невозможно по другому привести в чувство (перевозбужден).
свій індивідуальний підхід...все залежить від того якою народиться дитина (тема реінкарнації і минулих життів то інша тема, але я переконана, що дитина народжується з задатками характеру, які будуть просто змінюватись і набирати форми в зовнішніх умовах)... навіть близнюки можуть бути дуже різні за практично одинакових умов виховання.. покладисту дитину - заохочувати, непослушну - виховувати строгіше... "заблуждающуся" - спрямовувати, самодостатній - дати право вільного вибору... надто мягку - загартовувати, тверду характером - змякшувати... давати дітям хороший приклад, адже вони завжди копіюють дорослих.. встановлювати тісні контакти, щоб при потребі не боялись чи соромились звернутись по допомогу... захищати її від життєвих невзгод, однак не надто, щоб згодом доросле життя не було для неї неприємним сюрпризом...
кіно було про чемпіона з бігу... (так, пані гелено, кіно) він досяг надзвичайних результатів, а першопричиною було те, що пісявся в дитинстві і його мама вважала, що він це робе навмисно, тому вивішувала простирадло перед будинком... він щоразу біг зі школи, щоб це простирадло забрати, щоб його не побачили однокласники... жорстоко, антигуманно, але він був вдячний матері протягом всього життя, бо матір його була правою -- пісяння було психологічним...
ну це мені мало про що говорить мені цікаво наскільки дитині дається свобода вибору і чому так/ні? чи враховується думка дитини при конфліктах, чому так/ні і як це виражається? в чому виражається повага до дитини? от такі речі мене цікавлять
скажу свою думку про "кіно" так, мама сама завдала дитині психологічну травму, через що дитина обпісювалася, а потім героїчно з тим справилася , це називається "енурез", до речі а ще є таке поняття "синдром жертви", або залежність від садиста дитина думає що тільки так можна досягти бажаного - коли хтось стоїть над душею з кнутом ================== а можна було інакше стимулювати заняття спортом, я наприклад не проти бігати з малим наввипередки
В идеале ребенку ничего нельзя запрещать. У нас дома нет слова "нельзя" - только "не надо". Запрещены категорически только опасные для жизни вещи: подходить к открытым окнам, зажигать огонь - ну такое. Конфликты - когда моего годовалого сына (и не только моего) агрессивный мальчик лупил большой пластмассовой лопатой по голове- я этого мальчика за шкирку тряхнула так, что он больше на площадке не появлялся. Ко мне его няня подскочила - но имела все шансы получить и она. За сына я зубами загрызу. Мне все равно, что обо мне подумают другие. Я этой тетке говорила - держи своего ирода при себе. В конфликтах участвовать буду - всегда спрашиваю как дела в саду, как он дружит и как играется с ребятами. Если говорит, что его кто-то обижает, обязательно говорю с воспитателем, с тем мальчиком - но мой вполне самостоятельный и когда надо дает сдачи. И таких разговоров было два или три за всю нашу садовскую жизнь. И я очень рада, что не приняла сторону "разбирайся сам" - сыну всегда говорю, что мы с папой всегда поможем и все для него сделаем. И Юрик старается в ответ Не могу сказать ,что я сына уважаю потому, что... Я его люблю без оглядки и полностью. Что бы он ни сделал, всегда буду на его стороне - прав он или нет - всегда наша семья - это мой приоритет.
Гелена у меня подружка тоже так думала,до поры до времени, пока малыш в 1.5 года не начал на голову садиться,вот тогда то и пришлось применять и угол и шлепок по попе,и запретить мультик.Ооо, вот тогда ребенок стал что-то понимать.