Про допомогу

Давно не заходив на фб.
А там така стаття...

 

Країна рабів і рабовласників... .

 

Мабуть усі більш чи менш ніяковіють, коли змушені просити про допомогу. Але не варто вагатися, якщо сама не впораєшся і не просиш допомогти, то можна зробити собі дуже кепсько. У людей, в більшості випадків, коли до них звертаються, з’являється бажання допомогти, бо це є природною рисою. Допомагати дуже приємно, а деякі починають навіть пишатися собою. Отже, коли потрібно, обов’язково звертайтеся до близьких, добре буде і вам і їм.

 

Мені легко. Я просто вчу людей просити про допомогу. І мені це подобається, не тяжко. Ну, хоча б перепросити пройти в маршрутці, зайняти місце, як звернутися до іншого (чули, як звертаються в автобусі:"Пройдіть в зад!").
Я не раз згадую, як моя баба казала:"От би хто сходив до кооперації по папіроси"), своїх теж привчаю, але скажу відверто - дуже тяжко. Таке враження, ніби дідько їх плющить.
А ще люди не вміють слухати іншого. Почну до когось говорити, а вони "переб'ють" і давай своє... нібито він прийшов до мене щось розповісти, а не я до нього...