Притчі про життя ...

View: https://www.facebook.com/Psihologiya.lyubvi/videos/1661470870570238/

 

Притча про яму

Одного разу пастух образив одного чоловіка, а той затаїв на нього злість і вирішив помститися йому. Він знав, що той пасе тварин у віддаленому місці, де майже ніхто не ходить, і вирішив скористатися цим і викопати йому глибоку яму, щоб той впав в неї. Пізно вночі він почав копати. Коли він копав, то уявляв собі, як кривдник потрапить в неї і, може бути, що-небудь зламає собі або помре в ній, не маючи можливості вилізти звідти. Або, принаймні, в яму впаде його корова, вівця або, на худий кінець, коза.



Довго і наполегливо він копав, мріючи про помсту, не помічаючи, що яма ставала все глибша і глибша. Але ось почало світати, і він прийшов до тями від своїх думок. І яким було його здивування, коли він побачив, що за цей час він викопав таку глибоку яму, що сам вже не зможе вилізти з неї. Тому, перш ніж навіть подумки рити яму іншому, згадай: для того щоб вирити її, тобі самому доведеться в ній опинитися, бо першим в ній виявляється той, хто її риє. І перш ніж забруднити когось брудом, спочатку тобі доведеться забруднити свої руки.

 

Притча, яку варто пам’ятати щодня

Що замовляєш – те і отримуєш.

Їде роздратована жінка в тролейбусі і думає:
– Пасажири – хами і грубіяни. Чоловік – п’яна скотина. Діти – двієчники і хулігани. А я – така бідна і нещасна…
За спиною у неї стоїть ангел-охоронець з блокнотиком і все записує по пунктах:

1. Пасажири – хами і грубіяни.
2. Чоловік – п’яна скотина.
3. Діти – двієчники і хулігани.

Потім перечитав і задумався:
– І навіщо їй це потрібно? Але якщо замовляє, будемо виконувати…

 

вичитав у книжці... копіюю сюди...
Как заметил Альберт Эйнштейн, «совпадение – это способ Бога сохранять анонимность».

 

Щоб не створювати окремої теми:

Старовинні українські приказки:

А_
Аби хліб, а зуби знайдуться.

Аби шия, а ярмо буде.

Або пан, або пропав.

Або дома не бути, або волі здобути.

Апетит з їдою прибуває.

Б_
Баба з воза — кобилі легше.

Багатий, як циган на блохи.

Багато дива, мало млива.

Багатому й чорт яйця носить.

Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.

Батогом обуха не переб’єш.

Бачить кіт сало, та сили мало.

Без вірного друга — велика туга.

Без нашого Гриця вода не освятиться.

Без труда нема плода.

Береженого Бог береже, а козака шабля.

Битому собаці кия не показуй.

Біда біду тягне.

Біда помучить і мудрості научить

Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.

Близько лікоть, та не вкусиш.

Борода не робить мудрим чоловіка.

Боятися вовка — в ліс не ходити.

Брат мій, а хліб їж свій.

Брехливу собаку далеко чути.

Буває, що й корова літає.

Було б пшоно, а каша буде.

Було, та за водою пішло.

В_
Велике дерево поволі росте.

В закритий рот муха не влізе

Видно пана по халявах

Виміняв шило на швайку.

Виріс, а ума не виніс.

Вискочив, як Пилип з конопель.

Високо літає, та низько сідає.

Вище себе не підскочиш.

Від своєї тіні не втечеш, Вісті не лежать на місці.

Вкрадеш голку, а потім корову.

В ліс дрова не возять.

В нього руки на всі штуки.

Вовка ноги годують.

Вода і камінь довба.

Ворона й за море літає, та дурна вертається.

Ворона вороні ока не видовбає.

В сім’ї не без виродка.

Всякому овочу свій час.

В тихому болоті чорти водяться.

В умілого й долото рибу ловить.

Вчи лінивого не молотом, а голодом.

В чужих руках завше більший шматок.

 

Старовинні українські приказки:

Г_
Гарні гості, та не в пору.

Гірко заробиш — солодко з’їси.

Говори стовпу, а він стоїть.

Година вранці варта двох увечері.

Голка в стіжок упала — пиши пропала.

Голодній кумі хліб на умі.

Горбатого могила виправить.

Гостра була сокира, та на сук наскочила.

Гостре словечко коле сердечко,

Готовеньке і кішка з’їсть.

Гречана каша сама себе хвалить.

Гуртом і батька добре бити.

Д_
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.

Далеко куцому до зайця.

Даремно і чиряк не вискоче.

Дарованому коневі в зуби не заглядають.

Два коти в одному мішку не помиряться,

Двоє третього не чекають,

Де багато господинь, там хата неметена.

Де відвага, там і щастя.

Де коротко, там і рветься.

Де посієш, там і вродиться.

Десять разів відміряй, а раз відріж.

Дешева риба — погана юшка.

Дивись на зріст, та питайся розуму.

Диму без вогню не буває,

Діло майстра величає.

Дома й стіни помагають.

Дурням закон не писаний.

Е_
Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.

Є_
Є в глечику молоко, та голова не влізе.

Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.

Ч_
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

Ш_
Шабля ранить тіло, а слова душу.

Я_
Як овечка: не мовить ні словечка.

 

Там все було набагато складніше

З деякими я не дуже погоджуюся...
Видно, ще не дозрів до них;

 

О, з якими?
З народною мудрістю не посперечаєшся, то віками перевірено.

 

«Чому люди кричать?»

Одного разу Учитель запитав учнів:
– Чому люди під час сварок підвищують голос?
– Напевно, вони втрачають спокій, – припустили учні.
– Але навіщо підвищувати голос, якщо інша людина знаходиться поруч із тобою? – питав Учитель.
Учні здивовано знизували плечима. Вони ніколи над цим не замислювалися.
Тоді Учитель сказав: – Коли люди сваряться і невдоволення між ними зростає, їхні серця віддаляються. А разом із ними віддаляються і їхні душі. Щоб почути один одного, їм доводиться підвищувати голос. І чим сильніша їхня образа і злість, тим голосніше вони кричать.
А що ж відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їхні серця знаходяться зовсім поруч, а відстань між ними практично повністю стирається. А що відбувається, коли людьми править любов? Вони навіть не говорять, а тільки перешіптуються. А іноді і слів не треба – очі говорять про все. Не забувайте, що сварки віддаляють вас один від одного, а слова, сказані підвищеним тоном, збільшують цю відстань у декілька разів. Не зловживайте цим, тому що настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що шляху назад ви вже не знайдете.

 

А я і не сперечаюся)
Кажу ж - ще не дозрів мабуть.
Хоча вчора дещо прояснилося;

 

Так, саме так:"Вік живи - вік учись!" або
як говорив давньогрецький філософ Сократ(принаймі так засвідчив Платон)

«Я знаю тільки те, що нічого не знаю, але інші не знають і цього».

Цікаво, цікаво почути..?

 

Якось згодом, зараз не на часі;

 

"Всякому овочу свій час."

 

Ну от "Гарні гості, та не в пору." - так буває?

 

Йшов лицар по пустелі. Довгим був його шлях. По дорозі він втратив коня, шолом і обладунки. Залишився тільки меч…

Лицар був голодний, і його мучила спрага. Раптом вдалині він побачив озеро. Зібрав він всі сили і пішов до води. Але у самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися з чудовиськом. Добу бився, другу бився. Дві голови дракона відрубав. На третю добу дракон впав без сили. Поруч впав знесилений лицар, не в силах вже більше стояти на ногах і тримати меч. І тоді з останніх сил дракон запитав:

– Лицар, а ти що хотів щось?

– Води попити.

– Ну то і пив би…

 

Гора і ослик. Телець

Йшов маленький Ослик по стежці між гір. Тягнув за собою маленький візок зі всіляким мотлохом. «Кумедний Ослик, – подумала Гора, – навіщо він тягне за собою цей нікому не потрібний мотлох?» І вирішила Гора пожартувати над Осликом. Кинула вона зі своїх висот йому в візок великий сірий камінь.

Ослик так само як ішов, так і продовжував йти. «Дивний Ослик», – подумала Гора і кинула в візок ще один великий камінь. Ослик же вперто тягнув за собою свій маленький візок. По дорозі йому зустрічалися люди і сказали йому: «Навіщо ти тягнеш за собою ці непотрібні камені? Чи не краще тобі зупинитися і скинути їх з візка?

Йти відразу стане легше». Але Ослик здивовано дивився на людей і, обливаючись потом, вперто йшов вперед, тягнучи за собою візок з камінням. Гора ж все з більшим і більшим азартом забавлялася над Осликом, дивуючись його впертій дурості і, підкидаючи у візок все більше і більше каменів. «Важка ж моя ноша», – подумав Ослик, задихаючись від непосильної праці. І здох.

Мудрі притчі про кожний знак зодіаку – знайдіть себе, і будете в захваті! | То є Львів.

 

Наскільки життєво!




Коли немає грошей – утримуємо свиню… Коли гроші є – утримуємо собаку…

Коли живемо бідно – задовольняємося дикими травами, зібраними в горах…Коли живемо багато – замовляємо дикі трави в якості вишуканності в дорогих ресторанах…

Коли немає грошей – ми їздимо на велосипеді… Коли є гроші – крутимо педалі велотренажера, встановленого у вітальні…

Коли немає грошей – мріємо про одруження… Коли є гроші – мріємо про розлучення…

Коли немає грошей – дружина йде підробляти секретаркою… Коли є гроші – секретарка починає підробляти «дружиною»…

Коли немає грошей – ми робимо вигляд, що вони у нас є…Коли є гроші – ми робимо вигляд, що їх у нас немає…
Автор невідомий.

 

Я ще в часи першого локдауну як сів на ровер, так і кручу педалі 12-15 км. кожного дня /крім зими і свят )/
А грошей хватає, навіть трішки залишається)

 

Да ты спортсмен. 12-15 км это хорошее расстояние.